Закон 8271: кримінальне право проти бійця

Майже через 1,5 місяці після прийняття, на жаль, Президент підписав скандальний закон № 8271 щодо посилення відповідальності військових за низку злочинів, вчинених під час проходження військової служби.

У грудні 2022 року понад 279 голосів Верховна Рада віддала за посилення покарання для військових. Раніше військовому, який залишив позиції без наказу і повернувся на них, або не виконав наказ командира, або запізнився прибути до військової частини, суди могли призначити м’якше покарання, ніж мінімальне передбачене відповідною статтею. Наприклад, мінімальна санкція статті – 5 років, суддя на власний розсуд може врахувати пом'якшувальні обставини і призначити менше покарання. Це може бути склад сім’ї, нагороди, стан здоров’я – у тому числі і вагітність. Також у судів була можливість звільнити обвинуваченого військового від відбування покарання з випробуванням. Але після прийняття законопроекту № 8271 це стає неможливим. Проект передбачає від п’яти до одинадцяти років з реальним відбуванням покарання за ґратами, і ніяких звільнень з випробовуванням чи меншої санкції, ніж передбачена статтею. До прийняття законопроекту призначити покарання теж була можливість, але зараз суди позбавляють власного розсуду щодо врахування пом’якшувальних обставин.

Цей закон понад місяць пролежав на підписі у Президента. Точилися дебати – і багато хто сподівався, що Президент не підпише цей закон, спостерігаючи величезне обурення не лише в соцмережах. Аргументація Генерального Штабу, який підтримав законопроект, була відверто слабкою та, м’яко кажучи, непереконливою. Українці навіть зареєстрували петицію з проханням ветувати законопроект – і вона набрала необхідні 25 тисяч голосів у перший же день. Станом на зараз число підписантів перевалило вже за 35 тисяч. Після півторамісячного мовчання, у день гучних звільнень посадовців, корупційних скандалів та очікування «леопардів», під ніч – таки підписав. А нещодавно - дав відповідь на петицію, сказавши, що питання буде опрацьовуватись, а індивідуальні обставини мають враховуватись. 

Тож, про що цей закон?

Закон стосується таких статей Кримінального кодексу: непокори – відкритої відмови виконати наказ начальника, мовчазного невиконання наказу начальника, погрози вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові, самовільного залишення військової частини або місця служби, дезертирства, самовільного залишення поля бою під час бойової задачі або відмови під час бою діяти зброєю. Так, за перелічені військові злочини не буде можливості призначити покарання менше за нижню межу, визначену Кримінальним кодексом, з урахуванням обставин конкретної справи, не буде також можливості призначити засудженій людині звільнення від покарання з випробуванням. Так, можливо у деяких обставинах це може бути виправданим. Але не у всіх. Нагадаю, за ці статті в Кримінальну Кодексі і так вже є доволі жорсткі міри покарання – від п’яти до десяти років!

У цілому, мета цього закону ніби ясна. Дисципліна у війську – це важливо. Є багато неприємних випадків на фронті, і саме тому за надто жорсткі міри відкрито виступив Главком Залужний. Але є деякі грубі АЛЕ: деякі норми цього законопроекту – надмірні та шкідливі.

У чому проблема цього закону?

По-перше, при його прийнятті були процедурні порушення. Закон нашвидкуруч протягнули через правоохоронний комітет, а комітет з питань безпеки, оборони та розвідки – профільний комітет – щодо нього не засідав, зауваження наші ніхто не вислухав. З порушенням регламенту проголосували в цілому – і одразу направили на терміновий підпис Президенту.

По-друге, авторами проекту закону не зазначено та не наведено жодних переконливих обґрунтувань наявності суспільно небезпечних наслідків від скоєння визначених злочинів, щоб «обтяжувати» і так не малі санкції. Суди і раніше могли призначати санкцію у 3-7 років позбавлення волі за невиконання наказу, але зараз у них відбирають можливість власного розсуду для врахування конкретних обставин справи та на призначення більш м’якого покарання.

По-третє, виникає найбільше запитання: чому одні матимуть право на пом’якшення (наприклад, обвинувачені за статтями про умисне вбивство, зґвалтування, державну зраду), а діючі військовослужбовці за цілою низкою статей - ні. Так, навіть людей, які мають підозри у наведенні ракет на рідні міста – можна звільнити від покарання з випробуванням або врахувати пом’якшувальні обставини, а для бійця, який по коліна в болоті стоїть вже шостий місяць у Бахмуті – це надто м’яке ставлення, на думку законодавця. На моє глибоке переконання, це від нерозуміння того, через що проходять наші військові щоденно.

Проаналізувавши справи, які містяться у судовому реєстрі, з упевненістю можу сказати: таких справ не так багато, і фактично у кожній є суттєві пом’якшуючі обставини, які суд враховував при винесенні вироку. Наприклад, боєць, який залишив позиції, але до того у лютому добровільно з’явився у військкомат і підставив державі плече. Ми точно хочемо закрити його на 6 років? Або боєць, який має на утриманні стареньку маму з інвалідністю і двох неповнолітніх братів. Посадимо його за те, що він схибив, на 7 років? Або боєць, який має нагороди «За мужність» ще з часів АТО/ООС від Президента і який знає жахи цієї війни, і, з високою долею імовірності – ПТСР ще з тих часів. Невже ми хочемо закрити його на 10 років за те, що залишив позицію, припустимо, неумисно за певних обставин?

Інше питання, чому не було за 9 років війни жодної гучної справи за порушення відповідних статей ККУ або чому їх досі так мало, якщо перед нами стоїть глобальна проблема з такими порушеннями військовослужбовців?

На жаль, деякі недобросовісні військовослужбовці використовували цю лазівку для того, щоб укласти угоду з прокурором і таким чином уникнути служби в гарячих точках. Але переконана, що це вирішується вказівкою прокурорам ретельніше вивчати мотивацію підозрюваних та обвинувачених, а не чесати всіх одним гребінцем.

Я часто буваю на фронті. І бачу, що там відбувається, тому мені не вийде дорікати браком обізнаності. Знаю запит комбригів, але переконана, що покарання, які вводяться, абсолютно непропорційні. Вони несправедливі і неспівмірні тяжкості вчиненого злочину.

Зворотньо, можу зауважити, що така складна, але стратегічна конструкція, як морально психологічне забезпечення у військах, нарешті має стати не порожнім місцем, а колосальною роботою замів командирів, результатом якої має бути показник кількості правопорушень і порушників. Саме така робота стане кроком до стандартів НАТО, а не тупе залякування та заганяння до тюрем в нашому пікселі.

В умовах найтяжчої війни надважливо будувати правову країну із правом на справедливий суд, на справедливий юридичний розгляд і на можливість реального захисту в умовах війни. Бо саме заради цього ми і воюємо. За вибір і свободу бути далеко від північних сусідів у всіх відношеннях, не лише територіальному.