Блиск і злидні проекту "Покажемо які всі шлюхи". Без хайпу і хейту

Ситуація з "алкогольними вечірками", на яких хлопці фільмували та транслювали в ефір, зокрема й дії сексуального характеру над непритомними дівчатами, що перебували у стані сп’яніння (природу якого ще доведеться встановити слідству), супроводжуючи свої дії відверто зневажливим коментарями, викликала бурхливу емоційну реакцію в українському суспільстві. Втім, самі по собі емоції не зможуть дати відповідей, на питання, які варто спробувати осмислити, без хайпу і хейту.

Фабула історії банальна. Група хлопців приїжджає до Києва, знімає квартиру і організовує там вечірки, запрошуючи дівчат.

Тривіальний сюжет, який втратив свою новизну ще у часи Боккаччо: молоді люди збираються десь "на хаті", вживають алкоголь, курять, можливо бавляться чимось "важчим", базікають, танцюють, займаються сексом тощо.

Якби ця історія була винятково про секс, наркотики і рок-н-рол, хейт і хайп могли б спалахнути хіба що навколо питання "наскільки морально так розважатися, коли у країні війна і щодня гинуть люди". Втім, ми ж знаємо, що причина нинішнього хайпу і хейту є іншою, тож історія все таки не про "танці, секс і наркотики". Щонайменше, не лише про них.

Виявляється, організатори вечірок створюють відповідні інструменти у соціальних мережах, де за відповідну плату, охочі можуть дистанційно "насолодитися" спогляданням розваг. Також цей контент розміщується у профілі одного з фігурантів історії, звідки той і потрапляє спочатку до поля зору громадськості, а потім і до уваги правоохоронних органів. Про важливість цього аспекту історії свідчать слова одного з її головних героїв, який за день до свого затримання, не приховуючи задоволення, вихваляється, що отримав таку популярність і відомість, про які інші і мріяти не можуть у його віці, а "думка стада його не цікавить".

Отже, контент, популярність, фоловери, "монетизація" зіграли не останню роль. Те, що "монетизація" мала місце визнав і сам фігурант справи – за свої стріми і контент хлопці отримували гроші.

Також, конче цікавим і вельми показовим є те, що хлопці не знімають (щонайменше не оприлюднюють і не поширюють) "порнуху" у загальновживаному значенні цього слова. Мабуть попри свою претензійну розкутість і зневагу до "думки стада" молодики чомусь вважають власну участь у зйомках "порно" "западлом і зашкваром".

Натомість, лейтмотивом їхніх сюжетів стає проголошене організаторами дійства програмне гасло "покажемо які навколо шлюхи". Вельми показовими у цьому аспекті є міркування "головного героя": "повірьте пацани, у кожної тьолкі є своя ціна і у Києві я це зрозумів". Ці міркування підкріплюються демонстрацією непритомних дівчат, над якими фактично знущаються, принижують користуючись їхньою безпорадністю, здійснюють дії сексуального характеру.

У результаті, на відміну від російських чи східноєвропейських сюжетів "а-ля студентська вечірка", "п’яні студентки" тощо, якими швидше за все надихалися наші "стрімери", маємо дещо інше, значно огидніше.

Зазначені вище жанри, як і будь-яке порно – за визначенням – спрямовані передусім на збудження сексуального бажання, а вже потім, опосередковано формують також й певні (якщо не хибні, то щонайменше викривлені) уявлення і стереотипи про секс, жінок, чоловіків, рольові моделі поведінки тощо, - але на першому місці секс і збудження. Контент "франківських пациків" геть про інше.

Їхній контент взагалі не про секс. Зрештою, якби організаторам вечірок був потрібен секс, вони могли б "спокушати" дівчат чи замовляти проституток, втілюючи у реальність будь-які зі своїх сексуальних фантазій, включно зі створенням відеозаписів своїх оргій на добру згадку про бурхливу молодість. Втім, всього цього нема, принаймні на тих матеріалах, які публічно обговорюються. А те, що на них є, то все геть не про секс, то все про приниження, знущання, відверту мізогінію – жінконенависництво. Зрештою, молодик сам зверхньо і претензійно зазначає: "це одноразові, ніхто навіть трахати ніхто не схотів...".

Пізніше, після того, як виявляється, що деякі з дівчат, які засвітилися на вечірках, працюють у сфері надання інтимних послуг та суміжних галузях секс-індустрії, (а отже, швидше за все опинилися на вечірках та відео не випадково і не безкоштовно – остаточну відповідь щодо цього має дати слідство), історія набуває ще й відверто гротескних форм. Погодьтеся, дуже кумедно, коли для того, аби пафосно заявити на камеру, звертаючись до своєї "підписоти": "всі тьолкі мають свою ціну", молодикам доводиться насправді замовляти собі проституток. Те, що послуги, які надають проститутки, мають свою ціну – таке собі відкриття. На Нобелівську премію не тягне.

Ось такий формально-подієвий вимір цієї історії. Втім, історія ним не вичерпується, бо потрапляє у систему правової (кримінальної) оцінки та світоглядних інтерпретацій.

Після того як ситуація набула розголосу громадська думка розділилася. Знайшлися як ті, хто був готовий лінчувати молодиків, які "ґвалтували дівчат", так і ті, хто став на їхній захист – "дівчата знали куди і нащо йдуть – шльондри вони і є шльондри". Позиція, "хлопці, звісно, винні, але й дівчата нічим не кращі, бо самі винні, їх ніхто силою нікуди не тягнув, алкоголь пити не змушував" також має своїх чисельних прихильників.

Спробуємо розібратися, хто ж з протилежних таборів має рацію.

Як каже англійська приказка: "спочатку леді", тож почнемо з дівчат.

На суді один з організаторів вечірок заявив: "вісімдесят відсотків дівчат приходили до нас добровільно". Втім, це одразу дає підстави поставити інше, значно важливіше питання: "якщо добровільно на вечірки потрапляло лише 80 відсотків дівчат, то як там опинялися решта 20?".

Крім того, необхідно уточнити, що означає "добровільно приходили до нас", бо добровільно прийти на вечірку – це одне, а стати об’єктом знущань, принижень і дій сексуального характеру – це зовсім інше. Не кажучи вже, про "добровільність" фільмування у такому стані з подальшим комерційним розповсюдженням відповідних матеріалів. Причому, останнє стосується повною мірою і тих дівчат, чиї пізніше знайдені "анкети-прайси" на відповідних сайтах, містять поміж інших послуг сексуального характеру також і можливість "зйомки відео" - і звісно не безкоштовно.

Тут треба розуміти, що закон захищає статеву свободу і статеву недоторканість осіб безвідносно до сфери їхньої професійної діяльності. Простіше кажучи, кримінальна відповідальність передбачена за скоєння відповідних діянь як щодо черниці, так і щодо працівниці секс-індустрії. А ті, хто вважає, що будь-яку працівницю секс-індустрії – проститутку, порно актрису, вебкамщицу чи модель "OnlyFans" можна безкарно ґвалтувати, принижувати, знущатися, не далеко пішли від Джека Різника та його послідовників, переконаних у тому що "дівчат легкої поведінки" треба і можна вбивати, бо це робить світ чистішим. Насправді ж, світ робить якщо не чистішим, то однозначно безпечнішим, щонайменше ізоляція від соціуму таких "джеків різників". До речі, якщо хтось думає, що замовивши проститутку можна зробити з нею все, що заманеться, то спеціально навчені спеціалісти швидко виб’ють цю дурість з голови, причому у найбезпосереднішому значенні слова "виб’ють".

Також з’явилася інформація, що дівчат заманювали на вечірку нібито під приводом проведення стріму для збору коштів на ЗСУ. Погодьтеся, добровільно прийти на вечірку, щоб взяти участь у стрімі для збору коштів на ЗСУ – це не те саме, що "добровільно" опинитися у тій ситуації і стані, у яких громадськість мала нещастя побачити дівчат.

Якби хтось з організаторів цих вечірок чи хтось з його палких фоловерів прийшов в гості до дівчини чи дівчат, перебрав би там з алкоголем або йому щось підсипали у трунок, наприклад, "клофелін", а потім скориставшись безпорадністю зробили б "масаж простати" улюбленим рожевим вібратором, зафільмувавши та виклавши все це у мережу, то чи звільнила б від відповідальності риторика "він знав куди йде", "ніхто його силою не тягнув!" "алкоголь у горлянку йому не заливав!" Можливо прихильники позиції "самі винні" і здивуються, але ні, не звільнила б. І не звільнить.

Крім того, "головний герой" мав необережність сказати на суді, що "третина дівчат приходила до них на стріми повторно, бо їм це мабуть сподобалося". Тільки, знову ж таки, одразу виникла серйозніша проблема. Як бути з тими двома третинами, які більше на ці вечірки-стріми не приходили, може їм не сподобалося? А головне, до якої з "третин" належать ті, дівчата, що зафільмовані у непритомному стані: до тих, хто "кому сподобалося і хто приходив ще" чи тих, "хто більше не приходив".

Зрозуміло, що для відповідей на ці питання слідству доведеться встановити всіх дівчат, які брали участь у вечірках, та з’ясувати міру їхньої "добровільності" й мотиви участі у різних "компонентах" вечірок. Також слідству доведеться дати відповідь на питання щодо використання певних препаратів, які нібито підсипали дівчатам у напої. Допомогти у цьому можуть й інші учасники вечірок, які чомусь досі невідомі, що виглядає вельми підозріло. Втім, якщо знайдеться бодай одна дівчина щодо "добровільності" якої виникнуть бодай найменші "сумніви"… Тоді, навіть теперішні проблеми видаватимуться хлопам, які поки що перебувають у слідчому ізоляторі, дрібними негараздами.

Словом, ким би не були дівчата, які брали участь у вечірках та стрімах, якими б не були їхні мотиви туди потрапити, чинне законодавство все одно захищає їхню статеву свободу і статеву недоторканість, честь і гідність. Водночас, варто зважати, що деякі дівчатка також можуть бути притягнуті до відповідальності, аж до обвинувачення у співучасті у злочині, який наразі інкримінується фігурантам справи.

А тепер, як каже знову ж таки англійська приказка, повернімося до наших баранів. В смислі до організаторів вечірок і стрімів.

Почнімо з того, що намагаючись продемонструвати "які всі шлюхи" і що "кожна тьолка має свою ціну" хлопці чомусь дійсно звернулися "по допомогу" саме до працівниць секс-індустрії, частина з яких не лише не заперечує свої участі у вечірках та стрімах, але й намагається "капіталізувати" славу, яка так раптова звалилася на їхні голови.

Якщо "кожна тьолка має свою ціну", то нащо все так спрощувати і вульгаризувати? Яку ціну мають ті чи інші послуги "жриць кохання" кожен може дізнатися і сам, без розлогих міркувань двадцятирічного чи то "дрібного шахрая - криптана" чи то торгівця секонд-хендом та його не менш "освічених та досвідчених" кентів. Знайти відповідну інформацію не складно.

Цікавіше було б дізнатися, яку ціну мають, наприклад, юристки чи працівниці IT-індустрії, стоматологині, що носять годинники дорожчі за автівки, на яких "примчали підкорювати столицю" гонорові "франківські мажори", мабуть скориставшись падінням цін на оренду житла у Києві через війну.

Гадаю, що насправді, крім означених вище категорій, є значно більше "тьолок", ціну яких визначає не крива попиту і пропозиції на ринку секс-послуг.

Простіше кажучи, хлопці хибно зробили вибірку для свого польового дослідження українського сексу. Щонайменше до їхньої вибірки не потрапили дівчата, які В ПРИНЦИПІ не ходять на будь-які "алкогольні вечірки" навіть якщо ті організував би сам Леонадро Ді Капріо, не кажучи вже про алкогозбіговиська якихось претензійно-пафосних "ноу неймів з Франика". А таких, між іншим, абсолютна більшість, тож екстраполювати результати студій молодих перспективних західно-українських звитяжців на всю досліджувану сукупність – "всіх тьолок", не можна. Або якщо ще простіше, не можна універсалізувати свій досвід: якщо навколо тебе "всі шлюхи", мабуть щось треба міняти у своєму житті.

Крім помилки у вибірці молодики схибили й у методології дослідження ототожнивши "кожна тьолка має свою ціну" та "свою ціну мають сексуальні послуги, які надаються деякими тьолкамі, що ввійшли до нашої ДУЖЕ ОБМЕЖЕНОЇ вибірки". Обмеженішими за цю вибірку є лише когнітивні здібності фоловерів – "підписоти" організаторів вечірок, що власне й уможливо ситуативний успіх проекту "покажемо які всі шлюхи".

Більше того, якщо вже керуватися логікою "франківських мажорів зі зйомної київської квартири", тоді можна дійти висновку, який неминуче розлютить і їх, і їхню підписоту: "гонорові пани" також мають "свою ціну". Наприклад, автор роману, слова з назви якого, винесені у заголовок цієї статті, був хоч і не "кріптаном" і навіть не "торговцем секонд-хендом", як герої цієї історії, а всього на всього всесвітньовідомим письменником, тим не менше переїхав свого часу з Франції на Житомирщину, де на нього чекала багата вдовиця. А до того він не соромився обіцяти 5% комісійних за знайомство з багатою жінкою, на якій міг би одружитися…

Евеліни Ганські нашого часу – чи то багаті спадкоємниці, чи то успішні бізнес-вумен, чи то вдало розлучені колишні "мисливиці за грошима" час від часу можуть легко собі дозволити (у разі виникнення такого бажання) урізноманітнювати своє сексуальне життя, використовуючи у якості "живих вібраторів" хлопчиків з обкладинок, фітнес-тренерів, а подекуди й охоронців чи водіїв своїх чоловіків… Just for fun.

Отже, якщо вже на те пішло, то крива попиту і пропозиції визначає на ринку секс послуг ціну не лише "тьолок", але й "жеребців".

Окремо варто зупинитися й на риториці любителів вечірок і стрімів, про те, що вони робили все це винятково аби назбирати гроші "на дрон для ЗСУ".

По-перше, підтримка ЗСУ – це не індульгенція, яка дозволяє робити все що заманеться. Якщо хтось надумає пограбувати супермаркет і потім відправити "на ЗСУ два ящика пива" - це не звільнить від відповідальності за пограбування.

А по-друге, оскільки вже зараз, як зазначалося вище, встановленні деякі учасниці вечірок, які "волонтерили" там, м’яко кажучи, "на професійних засадах", не складно прикинути яку "собівартість" для "творців контенту" мав проект "всі тьолкі продажні". Бажаючі, можуть самостійно погуглити і дізнатися скільки міг коштувати гоноровим парубкам виклик проституток – на годину, на дві, ніч і відповідний прайс на додаткові послуги на кшталт "зйомок відео". Порахуєте і зрозумієте, що за одну-дві вечірки вартість щонайменше одного дрона для ЗСУ (звісно, залежно від його ціни) "волонтери" пускали - як то кажуть, "па пі…дє", причому у прямому значенні цього слова.

Словом, спроби "прикритися" нібито допомогою ЗСУ, виглядають відверто гидко. До речі, днями затримали двох молодиків, які намагалися організувати торгівлю наркотиками, пересилаючи їх поштою… Не здивуюся, якщо вони також заявлять, що робили це, бо хотіли купити дрон для ЗСУ.

А якщо серйозно, то найгірше у цій історії лежить не на її поверхні.

Найгірше і найстрашніше – це, по-перше, те, який за змістом контент вирішили створювати організатори вечірок і чому; по-друге, те, з яким завзяттям хлопці знущалися та принижували дівчат і чому це робили; і по-третє, те з яким захопленням інші насолоджувалися видовищем, віддаючи за це гроші, і знову ж таки - чому. Наголошую: не для чого, а саме ЧОМУ, а головне – висновки і наслідки правильної відповіді на питання "чому все це сталося".

Повторюся, цей контент як і вся ця історія геть не про секс, все це про приниження людської гідності. Більше того, як ті, хто контент створював, так і ті, хто його споживав, не приховували, що не визнають людської гідності у об’єктів приниження і знущань, бо то всього на всього "кінчені шлюхи".

Страшно, що одні люди беруть на себе зухвалість, керуючись власними, причому абсолютно хибними, нічим не обґрунтованими уявленнями про належне, висувати якійсь критерії, наявність або відсутність яких наділяє або позбавляє іншого людської гідності.

Причому це абсолютно свавільний акт. Сьогодні можна принижувати цю людину, бо це просто "шлюха" яку замовили на сайті інтим-послуг; завтра ту дівчину, з якою зустрівся у клубі чи навіть на вулиці, бо це просто "тьолка, яка має свою ціну"; з часом дружину, бо це "лише баба", потім – просто якогось "лоха-ніщброда" на "ланосі" й "людішєк на тротуарі"… Що далі? Просто якійсь жиди, цигани, "вороги народу", "бєндєравци"…

Насправді, геть не обов’язково, що кожен, хто не усвідомлює чому наділення людською гідністю має безумовний характер, з необхідністю пройде шлях від "це просто шлюха" до "це просто жиди". Зовсім ні. Але треба розуміти, "Бухенвальд", Буча та знущання й приниження якоїсь "шлюхи" має одне й те саме джерело – не визнання людської гідності у іншого, дегуманізація іншої людської істоти.

До речі, навіть право на життя не є безумовним на відміну від права на людське ставлення і визнання людської гідності. Не даремно самураї казали: "вбивай, але ніколи не принижуй!" Людська істота не може ані втратити, ані тим більше бути позбавленою людської гідності, просто за визначенням. І найгірші, найжахливіші політичні режими у світі націлені не стільки на фізичне знищення (це лише інструмент), скільки на знищення ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ.

Відмовляти комусь у людській гідності значно небезпечніше, ніж здається на перший погляд.

Сьогодні ти не визнаєш людської гідності у дівчини, яка в силу безлічі різних причин могла опинитися хоч "на панелі", хоч на твоїй "алкогольній вечірці", бо вона є "просто шлюхою", з якої можна знущатися і насолоджуватися її приниженням...Тим більше якщо ти за це заплатив. Тим більше якщо тобі за це заплатять ще більше.

А завтра сам перетворюєшся на "франківського ґвалтівника" - істоту, позбавлену людської гідності, "звіра", "тварину", "бидло", що не заслуговує на людське ставлення до себе, істоту, яку треба "опустити", "зробити півником", "каструвати" тощо.

Сьогодні ти волієш "розчавити" і "знищити" якогось покидька, який "ґвалтував дівчат", а завтра…

Менше з тим.

Критика рабовласництва в античному світі ґрунтувалася зокрема й на тому, що воно дегуманізує не лише рабів, але й рабовласників, бо зводячи іншого до стану позбавленого гідності бидла, людина неминуче обидлюється й сама.

На жаль, це не метафора.

Навряд чи висловлені вище міркування змусять представників і представниць ворожих таборів кардинально переглянути свої позиції, але можливо спонукатимуть бодай замислитися. Інакше й далі житимемо у суспільстві, де відмовляючи у повазі до людської гідності іншого, не матимемо цього й для себе.