Чи відбулась ініціалізація ланцюгової реакції поділу RossАтому?

5 лютого 2023 року відбулась знакова подія на фронті українсько-російського протистояння, а саме введення в дію указом Президента України №57/2023 рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Автори певні, що більшість хто відкрив посилання з додатком до указу на офіційному Інтернет ресурсі Президента України за посиланням https://www.president.gov.ua/documents/572023-45713 в неділю ввечері, були щиро здивовані, зважаючи на наступні фактори:

• предмет санкцій - державна корпорація "росатом" та всі тісно пов'язані підприємства ядерної галузі рф, атомно-промислового комплексу рф;
• кількість юридичних осіб, які підпадають під національні санкції України в комплекті ДК "росатом", яка складає 200 одиниць;
• справедливість накладення вказаних санкцій стосовно державного монстра росатома, не викликає ані найменших сумнівів, оскільки в результаті збройної агресію рф вперше в історії людства було захоплено майданчики двох атомних електростанцій, а саме ДСП "Чорнобильська АЕС" та ДП "Запоріжська АЕС". Результатом захоплення стали порушення всіх існуючих норм з ядерної та радіаційної безпеки та фізичного захисту ядерних установок, порушення міжнародних конвенцій за цими напрямками, які в частині окупації Запорізької АЕС не усуваються вже близько року. При цьому в певні моменти захоплення обох АЕС кількісні показники безпеки, які характеризують ймовірність пошкодження активної зони реактора понад максимально допустиму межу, були максимально близькі до "1", тобто ймовірність пошкодження паливних збірок збільшилась майже в один мільйон разів. І основне, обидва випадки захоплення майданчиків АЕС супроводжувались активною участю в них "фахівців" росатому та росенергоатому, тобто фактично оператор російських АЕС є безпосереднім чинником створення терористичної ядерної загрози, наслідки якої важко переоцінити для всього європейського континенту;
• якість складеного списку, який радує зір будь-якого фахівця в галузі ядерної енергетики, що включає як ключові компанії на кшталт ОКБ "Гидропресс" та Атомстройэкспорт, до екзотичних типу МБиР чи Прорив та відверто терористичних типу Федеральное государственное унитарное предприятие "Запорожская АЭС". Є думка що затримка в майже 11 місяців після початку повномасштабної агресії може бути вартою того, за умови якщо публікація вказаного списку стане тим джерелом нейтронів, яке ініціалізує процес напіврозпаду радіоактивного монстра, яким по своїй суті є росатом.

В зв'язку з вказаною подією автоматично повстають питання:

№1 "Як країна що експлуатує 15 реакторних установок типу ВВЕР зможе успішно продовжувати їх експлуатацію без будь-якого зв'язку з країною постачальником технології?"

№2 "Який стан взаємодії з країною агресором, що розв'язала повномасштабну війну на території Європи, у країн членів ЄС?".

Для відповіді на перше питання необхідно визнати, що все що зробила Україна в частині диверсифікації постачання обладнання та послуг для потреб ядерної енергетики протягом свого 31 річного періоду існування, було вірним. І хоча рушійною силою процесу диверсифікації в різний час були різні чинники, в 2022 році геополітично Україна змогла скористатись умовами, які створились саме внаслідок системних зусиль щодо відходу від залежності. Отже зупинимось на тому, що змогла зробити Україна в цьому напрямку.

• період з 1992 по 2004 - поступова переорієнтація на внутрішній ринок в частині проектного інжинірингу та науково-технічної підтримки експлуатації та нового будівництва. При цьому проектна частина фактично була розвинута ще за час існування срср і Україна отримала в розпорядження два інститути, які потенційно могли стати фундаментом для функціонування власної школи проектування комплексних об'єктів використання ядерної енергії, таких як атомні станції. Натомість розвинути складову науково-технічної підтримки, допомогли розвинути Сполучені Штати Америки, які починаючи з середини 90-х до середини 2000-х ініціювали реалізацію під егідою US DOE широкомасштабної програми поглибленої оцінки безпеки єнергоблоків АЕС з ВВЕР, яка реалізовувалась в країнах Східної Європи, Україні та рф. Кульмінацією вказаного періоду став процесс проектування, ліцензування та добудови енергоблоків №2 на Хмельницькій АЕС та №4 на Рівненській АЕС. Весь процес добудови та пуску енергоблоків був здійснений без залучення проектувальників та конструкторів з рф, а обгрунтування безпеки виконані українськими фахівцями з використанням програмних комплексів наданих США. Основним рушійним фактором на цьому етапі був економічний, оскільки країна намагалась заощадити кошти, а наявність локальної альтернативи завжди дає змогу отримати подвійну економію, зважаючи на той факт, що виплачені кошти все-одно повернуться в економіку України.
• період з 2000 по 2013. Реалізація програми диверсифікації постачання ядерного палива. Паритет мав бути зафіксований при співвідношенні між двома постачальниками в пропорції 60-40%. Українські атомники вперше завантажили шість ТВЗ виробництва Westinghouse на Південно-Українській АЕС в 2005 році. В 2010 році на третьому енергоблоці Південно-Української АЕС завантажено 42 ТВЗ виробництва Westinghouse;
• період з 2013 по 2022 після російського вторгнення до Криму та Східної України. Політичне рішення РФ призвело до значного зменшення участі російських компаній у контрактах на обслуговування та постачання в Україну. Рішенням РНБО компанії, пов’язані з "росатомом", потрапили до національного санкційного списку, що вимагало суттєвого підвищення внутрішньої спроможності ДП "НАЕК "Енергоатом" та його місцевих постачальників. З того часу Україна успішно виконала проекти продовження терміну експлуатації для понад 10 блоків. Цей етап також включав управління старінням та оцінку міцнісних характеристик першого контуру та корпусу реактора, включаючи його внутрішні структури. Держатомрегулювання України схвалило модифіковане ядерне паливо Westinghouse для подальшого використання на більшій кількості АЕС. Контракт між НАЕК "Енергоатом" і компанією Westinghouse на постачання ядерного палива для українських АЕС до 2020 року, згідно з яким паливні збори будуть завантажені на два енергоблоки Південно-Української АЕС і один блок Запорізької АЕС.
• період після лютого 2022. Повномасштабна агресія Росії проти України. Він повністю перериває всі можливі зв'язки з російськими компаніями або міжнародними компаніями, афілійованими з російським капіталом. На даний момент зрозуміло, що вибору в України неіснує і необхідно повністю замінити все обладнання, яке може мати єдиного постачальника, афілійованого з РФ. Реалізація цього етапу неможлива, за умови продовження використання російських паливних збірок. Фактично країна була повністю готова до заміни постачальника паливних збірок, і це можна вважати прикладом наполегливої та плідної міжнародної співпраці між Урядом США та Westinghouse з одного боку та Урядом України та ДП НАЕК "Енергоатом" з іншого. В березні 2022 року ДП НАЕК "Енергоатом" приймає рішення про розірвання контрактів з АО "Твел" та перехід на паливні збірки Westinghouse на всіх енергоблоках, включаючи ВВЕР-440, де заплановане постачання збірок в 2024 році.

В другій частині нашого дослідження, з метою відповіді на питання №2 будемо намагатись встановити, які кроки здійснили країни ЄС, потенційно залежні від "правонаступника" технології ВВЕР і які власне шанси на прийняття санкцій аналогічних введених Указом українського Президента 5 лютого 2023.

Болгарія

Країна насичена духом протиріччями відносно взаємодії з рф і цим чимось дуже нагадує Україну в 2014 році. З однієї сторони визнання персонами нон-грата сотень працівників установ пов'язаних з рф, з іншої постійні фантомні болі за результатами хрестових походів і покладання всіх заслуг на владу в москві, забуваючи, що звільняли болгарський народ у багатьох війнах в тому числі й українські воїни. Очевидно, що перспективи тісної взаємодії з рф для країни члена НАТО та ЄС, виглядають, як мінімум сумнівними, а постійні парламентські кризи, які спровоковані в тому числі й проросійськими силами фактично є джерелом нестабільності в політичному та економічному житті в країні.

В частині ядерної енергетики, Болгарія фактично має два майданчики АЕС та лише два енергоблоки на них, що критично мало для цієї країни, а саме: АЕС Козлодуй, де в експлуатації знаходяться енергоблоки №5 та 6 з РУ ВВЕР-1000 тип В-320 (перші чотири блоки виведені з експлуатації в 2006 році, як умова для вступу країни в ЄС); АЕС Белене, де вже двічі планувалось будівництво та навіть було закуплене основне обладнання ядерного острову, але перспективи цього майданчику є невизначеними з ряду причин.

Власне Болгарія веде діяльність стосовно переходу на паливні збірки альтернативних постачальників. Потенційними постачальниками розглядається Westinghouse та EDF, але якщо в питанні постачання палива для Westinghouse існує досвід заміщення збірок виробництва рф, то щодо спроможності EDF, як мінімум у авторів, є питання.

Крім того 13 січня 2023 року 112 голосами "за", 45 "проти" і 39 схваленими болгарський парламент надав мандат на проведення переговорів з владою США про можливе укладення міждержавних угод щодо будівництва нових ядерних потужностей на АЕС "Козлодуй" на основі технології АР1000. Фактично цей крок міг би стати яскравим індикатором державної політики однак вже 9 лютого 2023 року президент країни заявляє наступне: "Болгарія не може прийняти санкції щодо ядерної енергетики, тому що це безпосередньо вплине на нашу атомну енергетику. Це заборонено", – наголосив він. За словами Радева, болгарська влада розглядає всі сфери, де можливі санкції. "Але там, де на карту поставлені інтереси, як у ядерній енергетиці, ми дуже уважно стежимо", – додав він.

Заява президента Радева за своєю суттю є маніпулятивною, яка сформульована силами проросійських радників і мабуть мають бути надані ґрунтовні пояснення стосовно позиції Болгарії в цьому питанні, в світлі досвіду України, який має стати must have для всіх країн Європи, які хочуть продовжити успішну експлуатацію АЕС з реакторами ВВЕР. Таким чином перспективи можливості позитивного голосування Болгарії з питання санкцій щодо росатому є невизначеними, але можливості для діалогу з керівництвом країни існують і мають бути використані в повному об'ємі.

І що є найбільш інтригуючим, в момент коли дана стаття була вже готова до опублікування, надійшли карколомні новини пов’язані з Болгарією зі США. 10 лютого Мінфін США розширив санкційний у відповідності до закону Магнітського "Про відповідальність за права людини та спрямований на винних у серйозних порушеннях прав людини та корупції в усьому світі". До цього списку радісно крокуючи увійшли п’ять діючих або бувших політиків Болгарії, а серед цих людей цілих ДВА в недалекому минулому директори АЕС Козлодуй. Для охочих більш детально вивчити питання та можливо перейняти досвід надаю посилання https://home.treasury.gov/news/press-releases/jy1264 .

Литва

Країна знімає з експлуатації два енергоблоки з РБМК-1500. Питання щодо можливої співпраці з компаніями рф були повністю зняті ще в 2018 році. Будь-яка, навіть литовська компанія, пов'язана з рф не зможе прийняти участь в діяльності по зняттю з експлуатації в зв'язку з обмеженнями з питань національної безпеки.

Словаччина

Зараз у Словаччині працюють чотири атомні електростанції, які мають шість діючих енергоблоків: 1-й, 2-й і 3-й енергоблоки АЕС Моховце, Богуніце 3,4 з реакторними установками ВВЕР-440 В-213. При чому енергоблок №3 АЕС Моховце введено в експлуатацію 31 січня 2023 року. Характерною ознакою процесу добудови цього блоку, по суті приватної АЕС, стало те що попри засилля російських комплектуючих та підрядників для АЕС на ринку, у будівництві блоків електростанції у Моховце використані потужності Inžiniereske Stavby Košice для будівельних робіт; Škoda JS, Enseco та VUJE для механічних систем; PPA для електричних систем і обладнання та системи керування від Areva/Siemens. Крім того серед інших постачальників Rolls-Royce, GSE, ZIPP для будівельних робіт; Škoda Power і Modrany Power – для механічних систем; і ČKD, PPA, Energo & Schneider, Brush SEM і Techimp для електричних систем і обладнання.

Для всіх працюючих енергоблоків ВВЕР актуальною є проблема подальшої диверсифікації постачальника ядерного палива. В 2024 році планується отримання дозволу українського ядерного регулятора на використання альтернативного паливних збірок виробництва Westinghouse Sweden для ВВЕР-440 на енергоблоках 1,2 Рівненської АЕС. Виходячи з цього можна констатувати, що при наявності політичної волі, бажання та мінімального запасу свіжого палива, дана країна може здійснити диверсифікацію паливних збірок починаючи з 2025 року, та таким чином вийти з-під залежності від підприємств росатому.

Фінляндія

В складі свого ядерного флоту, в частині ВВЕР, країна експлуатує АЕС Ловіза з двома реакторними установками ВВЕР-440 В-213. По аналогії зі Словаччиною, АЕС Ловіза зможе здійснити диверсифікацію паливних зббірок завдячуючи напрацюванням Westinghouse та ДП НАЕК "Енергоатом". До речі можна зазначити, що одну спробу переходу на альтернативні збірки, ця АЕС вже зробила. Варто сподіватись, що з урахуванням політичного тиску такий перехід здійснюватиметься без найменшого тиску на в частині ядерної та радіаційної безпеки.

Натомість до лютого 2022 року в країні велась активна діяльність щодо початку будівництва двох енергоблоків АЕС 2006 на майданчику в Ханхіківі. 2 травня 2022 року фінська проектна компанія Fennovoima через агресію Росії проти України в односторонньому порядку розірвала контракт з "Росатомом" на будівництво одноблочної АЕС-2006 з реакторними установками ВВЕР-1200 В 491. 24 травня Fennovoima відкликала заявку на ліцензію на будівництво АЕС. Будівництво станцій на майданчику в зупинена. Fennovoima посилилася в своєму рішенні на те, що в останні роки спостерігалися значні затримки реалізації проекту, а російська військова агресія проти України зробила ризики невиконання контракту фактично неприйнятними. Фактично Фінляндія вже здійснила публічний демарш від подальшої співпраці з країною агресором в ядерній сфері і можна очікувати що наявний тренд не зміниться і в питанні накладання санкцій проти ядерних терористів.

Чехія

В країні експлуатуються дві АЕС з реакторами ВВЕР, а саме: АЕС Дуковани з чотирма енергоблоками ВВЕР-440 В-213, АЕС Темелін з двома енергоблоками ВВЕР-1000 В-320. Стосовно АЕС Темелін, можна сказати, що саме на цій АЕС була здійснена перша спроба диверсифікації паливних збірок у співпраці з Westinghouse, яка зазнала невдачі з суто технічних причин, але про настрої чехів в частині залежності від рф можна робити висновки вже за цим фактом. Крім того, декілька років тому оператор обох АЕС заявив про плани розширення обох існуючих АЕС. В 2022 році був проведений попередній етап тендеру з будівництва енергоблоків на АЕС Дуковани. за результатами вказаного етапу до участі в конкурсі допущені: Westinghouse з AP1000, EDF з менш потужним варіантом енергоблоку EPR1200, Korea Hydro and Nuclear Power з APR1400. Відповідний кандидат від рф, вибув з конкурсу ще до його початку, з міркувань національної безпеки, що фактично стало черговим приниженням та демонстрацією позиції держави до потенційного кандидата та країни, яку він представляв.

Угорщина

В країні експлуатується одна АЕС Пакш розміщена на Дунаї в складі чотирьох енергоблоків з реакторними установками ВВЕР-440 В-213, які вже тривалий період працюють на потужності 500 МВт. Оператор Пакш, компанія MVM, слідом за Україною та разом з Чехією та Словаччиною, в 2022 році, перейшов з московського офісу асоціації ядерних операторів WANO до паризького офісу, що говорить про розуміння складнощів, які викликатиме подальша співпраця з рф

Політично, зважаючи на заяви її лідерів, Угорщина повністю знаходиться у фарватері руху рф і будь-які заклики про можливі санкції в сфері ядерної енергетики з боку обраних політичних керівників викликають хвилю негативу. Головною причиною вказаного негативу є заплановане будівництво другої черги АЕС Пакш, оператором якої визначено компанію Пакш-2. Фактично ліцензію на початок будівництва другої черги, яка має складатись з двох енергоблоків АЕС-2006 з РУ В-491, потужністю до 1200 МВт кожний, угорський регулюючий орган надав в квітні 2022 року, тобто після початку повномасштабної агресії.

Доцільність побудови двох енергоблоків, саме такої потужності та конфігурації систем безпеки в енергосистемі Угорщини викликає багато питань, а саме:

• найбільше питань викликає сам проект АЕС-2006, який як декларується належить до покоління 3+. Фактично проект має системи для захисту від запроектних аварій та змягчення наслідків важких аварій, але відповідні стратегії та системи, які використовуються для цього навіть віддалено не наближаються до дійсно провідних аналогів, які заплановані для будівництва в тій же Європі. До таких систем належить так звана система "core catcher" (пастка для розплаву). Система орієнтовно вартістю біля одного мільярда євро покликана прийняти розплав активної зони та корпусу реактора у випадку виникнення важкої аварії з повною втратою теплоносія першого контуру. Очевидно, що автори такого рішення брали за основу сценарій протікання чорнобильської аварії, але ж на реакторах РБМК не було корпусу! До того ж в проектах аналогах, реалізовані технічні рішення, які дозволяють локалізувати продукти плавлення саме в корпусі ядерного реактора, шляхом його охолодження ззовні. Мало того на першій черзі АЕС Пакш така система реалізована і функціонує;
• враховуючи розмір та характеристики енергосистеми Угорщини для потужності близько 1200 МВт буде критичним можливість функціонування енергоблоків в маневровому режимі. На відміну від конкурентів аналогів, які можуть регулювати потужність від 20 до 100%, ВВЕР-1200 забезпечує маневрування лише в обмеженому діапазоні потужності від 75 до 100%Nном;
• транспортування основних одиниць обладнання реакторної установки здійснюється з рф через територію України, тобто існує суттєвий ризик, що АЕС Пакш 2 залишиться мрією не лише з технічних, а й з логістичних міркувань;
• для АЕС Пакш та Пакш 2 актуальною є проблематика поводження з радіоактивними відходами та транспортування відпрацьованого ядерного палива до рф з урахуванням географічного положення Угорщини;

Окрім іншого, 21 листопада міністр закордонних справ відвідав форум "Атомекспо", який відбувся в російському місті сочі. У дописі у Facebook Сіярто сказав, що його поява на виставці включатиме перемовини з головою російської державної атомної енергетичної компанії "Росатом" щодо планованого за підтримки Росії розширення єдиної в Угорщині атомної електростанції. Він сказав, що проект відповідає "національним стратегічним інтересам і інтересам національної безпеки Угорщини". Цікаво чи вловив пан міністр той факт, що назва форуму в 2022 році "Nuclear Spring" і як вона перекликається з сумновідомою в Україні "Російською весною". Тобто навіть за назвою учасникам натякають, що будь який проект розгорнутий рф за її межами є спробою розширення впливу по аналогії з "російською весною", а у випадку з Угорщиною це ще й урочисте завезення троянського коня в саме серце ЄС.

Звичайно всі розуміють що ЄС має відповідні важелі впливу на Угорщину та її керівництво шляхом обмеження надання коштів ЄС. Така політика вже призвела до того що зростаючий песимізм інвесторів щодо здатності Угорщини залучити кошти ЄС спровокував розпродаж форинтів, незважаючи на те, що центральний банк підтримує ключову процентну ставку на рівні 18% для ЄС. Форинт впав більш ніж на 11% по відношенню до євро 2022 року, став третім найгіршим показником серед валют ринків, що розвиваються. Питання лише в одному, чи є така позиція превалюючою в країні, яка свого часу суттєво постраждала від дій комуністичного СРСР і чи хоче народ країни повернення політики часів Яноша Кадора, оскільки свій прототип Леоніда Брежнева в москві вже сидить.

Зважаючи на наведене вище можна констатувати, що питання введення санкцій проти "росатому" та його перспективного поділу, в тому числі з виділенням мілітарного напрямку, не виглядають на 100% прохідними за умови необхідності прийняття рішення консенсусом. Проте, рішення України викладене в Указі Президента може стати відправною точкою для початку введення санкцій, для чого необхідно створення наступних умов:

• системної роботи з явними та потенційними опонентами введення цих санкцій шляхом доведення до них наявності альтернативи на ринку товарів та послуг, неприпустимості політичного загравання з країною влада якої поставила своїми діями Європу на межу ядерної катастрофи;
• деокупація, як мінімум, території ВП ЗАЕС та повернення, за посередництвом МАГАТЕ, всього майнового комплексу у власність держави Україна без будь-яких пошкоджень та шкоди обладнанню, спорудам, системам та механізмам.

Будь-які інші рішення призведуть до ефекту звикання чи вседозволеності, що загрожує існуванню людства, оскільки ще жодного разу войовничий агресор не отримував в свої руки настільки потенційно руйнівні об’єкти, і доля всього континенту фактично залежить від червоних ліній в мозку людини, яка не усвідомлює наслідки своїх дій.