Чому ми боремось. На річницю
Коли я чую по рік війни, то відчуваю змішані емоції. Бо війна йде вже 9-ий рік. Багато хто забув, як з Майдану виходили батальйони, як тут же на Хрещатику, на вулиці формувались лави тих, хто взяв на себе перший удар московитів. Як вчорашні учасники мирних протестів, волонтери брали до рук зброю. Для мене це були і є лицарі духу. Коли я згадую про річницю, то думаю як склалась доля цих людей, чи бачать вони як змінилась наша країна, як виросла нація.
Нам потрібно мати хорошу пам'ять. Війна вже йде так давно, що події 2014-2015 років потроху забуваються. Нам треба пам’ятати, яку ціну ми платимо за існування нашої держави, за суб’єктність нашої нації. Для того, щоб ми не проґавили наш час після закінчення війни. Збройні сили роблять все можливі і неможливе, щоб національна еліта мала змогу розвивати мирне життя, щоб наша держава в майбутньому розквітла.
Коли я думаю про цей рік повномасштабки, то перед очами проходять обличчя загиблих побратимів, воїнів, друзів. Наша нація втратила дуже багато достойних людей, кращих з нас. Ми маємо пам’ятати про їхній подвиг і робити все, щоб не осоромитися перед ними.
Ми живемо у історичний час. Вперше величезна європейська нація, яка сторіччями не мала права на державне життя отримала самобутність та волю. Важко осягнути масштаб подій, учасниками яких ми є. Злам світового устрою, і водночас утвердження нашої державності.
Найвищим проявом національного духу є здатність побудувати ефективну державність. Багато хто не вирив у силу нашої держави. А вона вистояла. Вистояла в умовах коли ворог кинув у бій всі ресурси, коли на дестабілізацію наших державних інститутів, на підкуп зрадників були кинуті мільярдні ресурси.
Коли наші батьки вибирали незалежність в 1991 році, то одним із аргументів після безславної афганської війни був наступний – «ми не хочемо, щоб наші діти помирали у війнах на чужій землі». І так, ми жили мирно певний час. А ті, хто залишились у росії, продовжували нести кривавий тягар агресивних воєн. Цифра в 10 000 загиблих в Афганістані, наприклад, є повністю умовною. Ніхто так і не порахував реальних втрат, і це історична традиція росії. Це б нас також чекало разом з ними – війни без честі.
Але життя має перемогти темряву та зло. За минулий рік ми підтвердили нашу державність, наше право на самоврядування, на свободу, на право мати мрії та майбутнє.
Ми зробили це не лише для себе, але й для усіх поневолених та понівечених російською імперією народів. Знести цю імперію наша історична місія. російська імперія починалась з Києва, і Київ покладе їй край.
