Війна сильно змінить українські поля

Агресія Росії не зупинила роботу аграрного бізнесу України, але суттєво скоротила як доступні для обробітку землі, так і можливості експорту вирощеної продукції. Наслідком цього у 2023 році стане помітна зміна структури посівних площ.

Спочатку – трохи очевидних речей. По-перше, частина родючих земель України опинилася під тимчасовою окупацією. Зокрема, південні райони лівобережжя Дніпра. Відсутність у магазинах знаменитих херсонських кавунів восени минулого року напевно помітили всі. Але південь України – це житниця різних культур. І навіть якщо звільнення цієї частини країни відбудеться досить швидко, у сільськогосподарський обіг ці землі повернуться дуже і дуже нескоро.

Причина цього – друга проблема – з нею вже зіштовхнулися усі звільнені регіони, від Київщини та Чернігівщини до Харківщини. Території, що побували під окупацією, території, де йшли бойові дії, і навіть території у смузі до 50 км від лінії фронту (нехай навіть колишньої), всі вони вкрай проблематичні для землеробства. Вони усіяні мінами, боєприпасами, що не розірвалися, залишками техніки (з тими ж боєприпасами всередині) та іншими "сюрпризами". А там, де йшли серйозні бої, ґрунт ще й серйозно забруднений залишками вибухівки та іншою "військовою хімією". А це дуже серйозно: наприклад, на полях під Верденом досі нічого не росте – більш ніж за 100 років після Першої світової.

На розмінування цих територій підуть роки, на очищення та рекультивацію ґрунту – десятиліття. Тобто для сільського господарства України ці землі втрачені на дуже довго.

Серед інших бід – обвал експортних можливостей через зруйновану логістику. Усередині країни перевезення подорожчали багаторазово, експорт морем дуже утруднений ("зернова угода" працює погано і взагалі висить на волосині), експорт суходолом стикається з величезними заторами на західному кордоні та іншими проблемами.

Все це змушує українських аграріїв змінювати структуру посівних площ. Насамперед – відмовлятися від тих культур, які раніше мали високу маржинальність, але тепер створюють більше проблем та ризиків, ніж дають прибутку. Фермери та агрохолдинги схиляються до вирощування того, що дасть менший прибуток – але гарантовано буде продано, а отже – забезпечить господарству оборотні кошти.

Саме з цієї причини, наприклад, багато фермерів вирішили у 2023 році збільшити площі під овочами. Раніше основна частка вирощування овочів в Україні припадала на приватні обійстя, але після початку війни фермери стали набагато активніше вирощувати замість зерна овочі – картоплю, капусту, буряк тощо. Овочі не такі прибуткові в плані агробізнесу, оскільки це не експортний товар. Тим не менш, вони мають гарантований попит на внутрішньому ринку. Та й зрештою овочі – це ще й кормова база для тваринництва.

До повномасштабної війни основу благополуччя українських аграріїв складали зернові та олійні культури. Тепер саме за ними відбуваються значні зміни структури посівних площ.

Як заявив міністр аграрної політики України Микола Сольський, у 2023 році експерти прогнозують скорочення посівних площ під пшеницею, ячменем та кукурудзою приблизно на 25%. А ось ріпак – має утримати позиції. Виступаючи на круглому столі "Насущні потреби українського агросектору для стійкості та відновлення", Сольський констатував, що таке зменшення посівних площ під зернові пояснюється високою вартістю азотних добрив, пізнім збиранням урожаю 2022 року та неможливістю якісної підготовки сільськогосподарських угідь до наступного сезону.

До речі, ще в липні минулого року прем'єр-міністр України Денис Шмігаль оголосив, що площа під усі сільськогосподарські культури цього року скоротилася на 25% порівняно з попереднім роком через брак пального та неможливість експорту торішнього врожаю.

Про те, що 2023 року посівні площі України переорієнтують із зернових на олійні культури, в ефірі телемарафону "Єдині новини" говорив також перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький. "Врожайність на гектар олійні мають меншу, тому що валовий збір у вазі дають менше, але вартість у 2-2,5 рази вища порівняно із зерновими", – зазначив він.

Він також розповів про зростання попиту на ріпак і сою, а також соняшник. І хоча, ймовірно, за цими культурами врожаю буде менше на 10-15%, у грошовому вимірі все компенсуватиметься вищою вартістю. Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства наголосив також, що олійні в Україні орієнтовані на експорт.

Нарешті, заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради Денис Марчук стверджує, що порівняно з 2021 роком площі під озимою пшеницею в Україні скоротилися на 40-45%. Головна причина такої тенденції – наслідки війни, відсутність коштів у фермерів та погодні умови.

"Окупація, бойові дії, зруйновані господарства, заміновані поля, проблеми з логістикою спричинили зменшення можливостей аграріїв гідно провести посівну. Відсутність коштів змушує фермерів менше використовувати сучасні технології та вносити добрива. Це відіб'ється на врожаї 2023 року, хоча минулий сезон уже показав падіння обсягів збирання традиційних культур майже на 50%", – зазначив Марчук.

Заступник голови ВАР запевняє, що скорочення посівних площ ніяк не загрожує продовольчій безпеці України, оскільки вітчизняні аграрії збирають більше потреб внутрішнього ринку.

"Ті аграрії, на полях яких ведуться бойові дії чи мають заміновані землі, чи ті, хто виїхав з окупації, можуть швидко відновити свою господарську діяльність на нових територіях. Ці бізнесмени – не новачки в агробізнесі, мають досвід і бачення, як має працювати успішне агропідприємство. ВАР неодноразово пропонувала на законодавчому рівні надати можливість таким фермерам отримати на пільгових умовах державні землі, зокрема землі Національної академії аграрних наук України. При отриманні основного засобу виробництва аграрії швидко відновлять господарства, а водночас утворяться нові робочі місця та сплачуватимуть податки", – пояснив Марчук.

Як бачимо, в 2023 році злаків в Україні вирощуватиметься набагато менше (але все одно більш ніж достатньо для наших потреб), зате набагато більше – овочів та олійних культур.

Окремо слід сказати про такий важливий експортний продукт, як кукурудза. Чиновники не дуже люблять визнавати той факт, що 2023 року посівні площі під нею можуть скоротитися набагато більше, ніж під будь-якою іншою культурою.

До війни кукурудза була однією з найприбутковіших культур, але ще 2021 року з нею почалися проблеми. Причина в тому, що зерно кукурудзи вимагає дуже великих енерговитрат для його сушіння. Минулих років зерно кукурудзи сушили за допомогою природного газу. Але 2021 року газ дуже сильно подорожчав, тож рентабельність вирощування кукурудзи вже тоді різко впала.

Тоді фермери почали поступово переходити інші джерела енергії, передусім на енергію біомаси. Але цей процес до початку війни ще тільки стартував, і він потребує певних капітальних витрат. Тепер, коли навіть оборотні кошти в АПК стали чи не розкішшю, про масовий перехід на нові технології сушіння зерна кукурудзи говорити вже не доводиться.

Восени сюди додалася енергетична криза, спричинена російським обстрілом української інфраструктури. Це означає, що власники елеваторів надовго відкладуть свої проекти, пов'язані з підготовкою зерна кукурудзи до продажу на експорт.

Але є й хороша новина. За словами багатьох фермерів, цього року, скоротивши площі під кукурудзою, вони в тій самій пропорції збільшать площі під гречкою. Тепер її рентабельність різко зросла (досить подивитися на ціни в магазинах), оскільки на ринку утворився дефіцит гречки. У минулі роки її у величезних кількостях і дешево постачали в Україну Росія та Казахстан, через що наші фермери "йшли з гречки" через низьку рентабельність. Тепер ситуація змінюється на протилежну: гречка дорога, а попит на неї гарантований.

У будь-якому разі, Україна не залишиться без хліба. А розумний підхід до зміни структури посівних площ, швидше за все, дозволить зберегти експортний потенціал сільського господарства України.