Антиросійські санкції України: хто що робить, і які результати?

У 2014 році з початком війни Російської Федерації проти України гостро постало питання захисту національних інтересів. Лише посилити обороноздатність було недостатньо: необхідно було також запровадити ефективний механізм захисту країни у політичній, економічній, інформаційній та інших сферах, які зазнавали гібридного втручання ворога.    

Тому після анексії Криму та початку гібридного наступу Росії на Донбасі парламент та уряд України почали розробляти санкційне законодавство та процедури, яких раніше не існувало. Так, у серпні 2014 року прийняли Закон України “Про санкції”, який визначає процедуру, підстави та умови застосування санкцій проти держав-агресорів та їх представників.

Санкції можна застосувати до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Закон передбачає 26 видів санкцій, які поділяються на персональні та секторальні. Окрім цього, відповідно до особливого статусу на період воєнного стану з представників агресора можна стягнути активи у дохід держави.

1.         Персональні - це санкції щодо конкретних осіб: іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Пропозиції щодо застосування таких санкцій виносяться Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України чи Службою безпеки України на розгляд Ради національної безпеки і оборони України. Якщо РНБО вирішує застосувати санкції, Президент вводить це рішення у дію своїм указом.

Від дня повномасштабного вторгнення станом на початок лютого цього року Президент України Володимир Зеленський підписав кілька указів про запровадження санкцій проти понад 3600 фізичних осіб. Серед них - політики, військові, бізнесмени, журналісти, музиканти, діячі культури, священнослужителі та інші особи, які сприяють або підтримують агресію Росію. 

Протягом цього ж періоду запроваджено санкції проти 1785 юридичних осіб. Переважно це військові організації, державні і приватні компанії російського військово-промислового комплексу та бізнес, який співпрацює з Росією попри війну в Україні.  

1.         Секторальні - це санкції щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності.

Пропозиції щодо застосування таких санкцій виносяться ВРУ, Президентом, КМУ, НБУ чи СБУ на розгляд РНБО. Далі Рада національної безпеки і оборони України приймає відповідне рішення. Після цього Президент своїм указом вводить у дію рішення РНБО. Протягом 48 годин з дня видання указу парламент має затвердити це рішення постановою.

У серпні 2022 року Президент України Володимир Зеленський подав до парламенту проєкт Постанови про застосування секторальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів до Російської Федерації. Йдеться про заборону на виведення капіталу з України на користь фізичних та юридичних осіб Росії; зупинку дозволів на користування надрами; заборону приватизувати чи орендувати державне майно; заборону на публічні закупівлі товарів, робіт, послуг російського походження тощо. Втім відтоді документ на сайті Верховної Ради значиться як такий, що перебуває на розгляді у Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки. 

1. Стягнення у дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі включає цілий комплекс заходів, серед яких виявлення та розшук активів підсанкційних фізичних та юридичних осіб, зазначених у рішеннях РНБО.

До процесу розшуку активів на території України залучено 18 органів влади, серед яких СБУ, АРМА, НАЗК, ГУР та інші. Інформація про ідентифіковані активи і кошти передається для узагальнення до Міністерства юстиції України. 

         Опісля Мін'юст має подати заяву про стягнення активу до Вищого антикорупційного суду. ВАКС ухвалює рішення щодо такого стягнення. На розгляд справи в першій інстанції суду відводиться десять днів, в апеляції – пʼять. Після набрання рішенням суду законної сили воно надсилається до КМУ. Кабмін має визначити державний орган, який тимчасово управлятиме цими активами до їх реалізації.

Стягнути у дохід держави можна лише ті активи, які були заблоковані рішенням РНБО після 24 травня 2022 року, коли набрали чинності зміни до Закону “Про санкції”, які включали стягнення активів як окремий вид санкцій.

Станом на 01 лютого 2023 року налічувалося десять рішень про стягнення активів. Суд позбавив майна в Україні двох олігархів Володимира Євтушенкова та Михайла Шелкова; трьох ректорів російських університетів; три депутатів держдуми, а також членкиню Совета Федерації від Криму Ольгу Ковітіді, яка до анексії півострова була депутатом Верховної Ради АРК. 

Також з колишнього президента України Віктора Януковича стягнули активи на користь держави. 

На початок лютого на аналітичній платформі НАЗК “Війна та санкції” також міститься інформація про 17271 фізичну особу та 3578 юридичних осіб, яких можуть включити до майбутніх санкційних списків.

Крім прямо зазначених в законі державних органів і посадових осіб у сфері застосування санкцій працює також низка інших інституцій.

Офіс Президента України здійснює фінальний аналіз списків запропонованих осіб до запровадження санкцій перед підписанням указів президента та готує матеріали для міжнародної комунікації необхідних санкцій для партнерів України.

Міжнародна експертна група Єрмака-Макфола як дорадчий орган при ОПУ напрацьовує фахові рекомендації для міжнародних партнерів України щодо секторальних і персональних санкцій проти агресора.   

Міністерство закордонних справ комунікує пропозиції щодо запровадження санкцій із міжнародними партнерами.

Національне агентство з питань запобігання корупції збирає, аналізує та публікує інформацію про фізичних та юридичних осіб, які мають бути включені до українського і світових санкційних списків, адмініструє портал “Війна та санкції”.

Міжвідомча робоча група з питань реалізації державної санкційної політики при Кабміні готує пропозиції про застосування, скасування та внесення змін до спеціальних економічних та інших санкцій та  здійснює моніторинг їх ефективності. 

Експерти та організації громадянського суспільства також пропонують рішення та механізми впливу.

Незалежна антикорупційна комісія (НАКО) звертає увагу на низку проблем, котрі значно зменшують ефективність санкційної політики. Серед них:

• відсутність системного і стратегічного підходу до визначення пріоритетів санкційної політики та планування роботи уповноважених органів в цій сфері;
• відсутність єдиної інституції, відповідальної за формування санкційної політики;
• непослідовність санкційної політики у накладанні санкцій синхронно з іноземними партнерами
• відсутність зручних інструментів для моніторингу ефективності застосування санкцій.

Відтак, НАКО пропонує наступні законодавчі, управлінські та інформаційні рішення, які здатні підвищити ефективність санкційної політики в Україні.  

      1.Створення спеціального органу з питань санкційної політики

РНБО як ключовий орган в системі формування санкційної політики є колегіальним органом влади, який здійснює повноваження у багатьох сферах: оборона, безпека, енергетика, екологія, інформаційна політика тощо. Натомість під час агресії у системі органів влади необхідно мати спеціальний орган, завданням якого буде здійснення моніторингу, застосування, скасування та внесення змін до санкцій. Координація та комунікація з усіма вище перерахованими органами у сфері запровадження санкцій. Запуск державного реєстру санкцій як інформаційної бази для всіх органів влади до застосування. А також забезпечення підзвітності перед суспільством за результати діяльності у сфері санкційної політики. 

      2.Визначення пріоритетів санкційної політики.

Створювати спеціальний орган влади потрібно у комплексі із законодавчим визначенням пріоритетів перед ним. Такі пріоритети мають базуватися на аналізі першочерговості запровадження санкцій, що можуть завдати значної політичної, економічної та фінансової шкоди державі-агресору. Зокрема, йдеться про санкції у енергетичній, банківській, ВПК, технологічній та інших сферах.    

      3.Запуск державного реєстру санкцій.

Велика кількість фізичних і юридичних осіб, які розташовані в Україні і за її межами, потребують електронної автоматичної систематизації для виконання задач із моніторингу ефективності санкцій, їх аналізу і звітування, обміну інформації між органами влади та міжнародними партнерами. Для цього необхідно утворити державну інформаційну систему, що забезпечить збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про накладені санкції та підсанкційних осіб. При цьому НАЗК вже адмініструє  аналітичну платформу про санкції, яка може стати основою для державного реєстру.