Справа Дихне що не так?

Напевно кожний з нас задавався питаннями: чому боротьба з корупцією в Україні не дає результатів та чому її результатом стає усунення конкурентів, а не корупціонерів?

За даними Transparency International, Україна посідає 117 місце зі 180 країн за індексом сприйняття корупції. Про це постійно говорять західні партнери України, які ув'язують надання фінансової та політичної підтримки виключно із проведенням реформ у цій сфері.

Для боротьби з корупцією на державному рівні в різні часи були створені спеціальні органи. Однак у їхньому виконанні боротьба з корупцією чомусь часто перетворюється на боротьбу із неугодними. Замість того, щоб розслідувати та припиняти реальні випадки корупції на найвищому рівні влади та бізнесу, ці органи займаються політичними замовленнями та персональними розправами.

Такий приклад - це справа експрезидента МАУ Дихне, якого ВАКС засудив до 5 років позбавлення волі за зловживання службовим становищем під час укладання договору про лізинг літаків. 

На жаль, це не поодинокий випадок, коли антикорупційні органи використовуються для усунення конкурентів чи критиків. Є багато інших прикладів, коли НАБУ чи САП заводять справи з підозрілих підстав чи без достатніх доказів.

Саме тому боротьба з корупцією в Україні не дає результатів, а навпаки – загострює ситуацію. Замість того, щоб створювати умови для чесної конкуренції та прозорості влади, антикорупційні органи є інструментом для тиску та помсти. Це підриває довіру до правосуддя та демократії в Україні та відштовхує потенційних інвесторів та партнерів. Щоб змінити ситуацію, необхідно провести реальну реформу антикорупційної системи та забезпечити її незалежність від політичних впливів.