Законопроєкт № 6077 знищує галузь економіки з виробництва пластику

Україна – країна крайнощів. У нас «або зрада», «або перемога». В економічній царині або «протекціонізм радянського зразка» (коли монопольні преференції надаються одному гравцю, а не стимулюють конкуренцію в рамках однієї галузі іноземців та українського бізнесу) або «лібералізм», який схожий на відверте шкідництво та лобізм іноземних виробників, які після знищення конкурентів в Україні піднімають ціни на свою продукцію. Згадайте історію з Ілоном Маском, як він на початку війни за копійки продавав абонемент на користування «Старлінком», а потім різко підняв ціни. Так працює монопольний ринок. Цим не гребують й іноземці.

Така сама ситуація складається з загрозою ухвалення законопроєкту № 6077. Замість того, щоб дати великий перехідний період для виробників, щоб вони могли адаптуватися (як це робиться в усіх країнах ЄС), у нас вирішити пустити під ніж всю галузь одним махом. Це в країні де вже зараз величезне безробіття.

Отже у Верховній Раді України планується до розгляду найближчим часом проєкт Закону України № 6077 «Про обмеження виробництва та обігу пластикової̈ продукції̈ одноразового використання на території̈ України», зареєстрований ще у вересні 2021 року.

Якщо проаналізувати положення цього проєкту, порівнявши його з чинним європейським регулюванням, то можна дійти наступних висновків.

Український законодавець пішов шляхом найменшого супротиву. Так, Директива ЄС 2019/904, присвячена зменшенню впливу на довкілля (морські узбережжя) одноразової продукції з пластику розвинула положення європейського законодавства щодо управління відходами,  їхнім сортуванням, переробкою та утилізацією. Зменшення кількості виготовлення та споживання одноразових предметів з пластику є елементом Циркулярної економіки та Європейського зеленого курсу, що закріплені у директивах та регламентах. Головна ідея цієї політики, що впроваджується з початку 90-х років, – поступовий перехід до повторного використання пластику та його повної переробки.

Країни ЄС планують поступовий перехід та відмову від одноразових пластикових виробів до 2030 року, а більш глобальні екологічні ініціативи заплановані в Європі до 2050 року. Як свідчить проаналізований проєкт № 6077, жодних подібних планів український законодавець не ставить. 

В Україні планують піти іншим шляхом – заборонити окремі вироби з пластику (ємності для напоїв, посуд, контейнери для їжі тощо), нічого не пропонуючи взамін, окрім покарання за порушення заборони. В Держпродспоживслужби з’явиться ще один штраф та привід для перевірок підприємців.

Примітно, що проєктом Закону № 6077 забороняється будь-яке виробництво виробів з одноразового пластику, навіть на експорт. Безперечно, це призведе до скорочення кількості робочих міст та перебоїв у поставці тари та упаковки для громадян та установ, зокрема Збройних сил України. Мета такої заборони залишилась незрозумілою для редакції.

На сайті ВР ми не знайшли жодних обґрунтувань та розрахунків щодо наявності та доступності альтернатив одноразовій продукції з пластику, надання субсидій та допомоги підприємствам та працівникам, які будуть масово вивільненні у зв’язку з припиненням виробництва, впливу проєкту № 6077 на економічну та екологічну ситуацію. Можливо, такі розрахунки не проводились?        

Країни ЄС поступово приймають закони щодо виведення з обігу окремих видів пластику, встановлюючи адекватні перехідні періоди або дозволяючи реалізовувати те, що вже було вироблено та перебуває на складах.

Справа в тому, що замінити вироби з пластику можна або біорозкладним пластиком, дорожчим в рази, або ж виробами з паперу, до речі теж вкриті пластиком, з яким треба щось робити (переробляти, утилізувати). Все це несе не лише економічні, а й екологічні ризики.

Поступове зменшення споживання пластику без його переробки та рециркуляції є елементом політики держави щодо поводження з відходами та управління ними, чого не врахували автори проєкту Закону № 6077.

Нещодавно прийнятий Закон України «Про управління відходами» набирає чинності з 9 липня 2023 року. Одночасно з цим втрачає свою дію Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 року.

Цими законами має бути визначено засади поступової відмови від пластикових виробів, нарощування потужностей з рециркуляції та утилізації відходів згідно з вимогами ЄС.

Підсумовуючи, можемо констатувати, що проеєт Закону № 6077, на жаль, не є «європейським»….

В запропонованій редакції проєкту все, чого вдасться досягти – це скорочення тисяч працівників переробної галузі та додання нових повноважень державному каральному органу. Навряд чи це наблизить нас до ЄС.