Влада ветеранів: коли вона настане, і чи готові ми до цього?

Ветеран або людина з військовим досвідом при владі - явище, яким мало кого здивуєш у цивілізованому світі. Щоправда, для важливих політичних посад при цьому важливо, аби цей військовий так би мовити "охолонув" після служби. Зокрема, у США цей період так буквально і зветься – "cool off". У Штатах закон вимагає, що після відставки з армії має минути щонайменше півроку, перш ніж людину можна буде призначити на цивільну посаду. Цей час потрібен, аби вона адаптувалась та призвичаїлася до нової для себе реальності.

Перш ніж стати президентом, своєрідний період охолодження пройшов і генерал Петр Павел, який із цього року керує Чехією. І зрештою, завдяки своїм професійним та особистим якостям, очолив і країну.

Для Ізраїлю, який з моменту заснування живе у стані війни, служба в армії є не просто зобов’язанням для чоловіків і жінок, а й перепусткою, без якої рухатися кар’єрними сходами майже неможливо. Чимало ключових діячів уряду країни – колишні військові. Сам прем’єр-міністр, Біньямін Нетаньяху, служив в елітному диверсійно-розвідувальному підрозділі, його заступник - колишній військовий перекладач. Очільник МЗС – демобілізований майор, міністр культури і спорту – сержант. Звання мають навіть урядовці, які відповідають за освіту й сільське господарство.

У США історія участі у військових конфліктах теж має свої наслідки: у Kонгресі зі 535 делегатів - 90 ветеранів. Утім для України, яка б’ється з ворогом із 2014-ого року, працевлаштування ветеранів на державні посади різного рівня поки ще не стало традицією, якої стабільно дотримуються.

Один мій знайомий, високопосадовець західної країни, зо два роки тому розповів мені про свої враження після відвідування Міністерства оборони України. Тоді він не побачив у міністерстві ані жінок, ані людей, які отримали інвалідність внаслідок внаслідок воєнних дій, ані працевлаштованих ветеранів. Можливо, вони десь і були, але їх точно було небагато і вони не займали ключові посади і не мали доступу до прийняття важливих рішень. Пам’ятаю, як почула: ви живете у країні, яка вже багато років воює. Де ваші ветерани, чому їх не видно?

У Верховній Раді ветеранів теж небагато. За даними Українського ветеранського фонду, у нинішньому парламенті їх трохи більше за 2 відсотки.

Але просто зараз ситуація в Україні змінюється кардинально, і вже незабаром ветеранів буде настільки багато, що саме вони формуватимуть, зокрема, і політичну повістку України. За оцінкою міністра оборони Олексія Рєзнікова, у секторі безпеки й оборони зараз служить 1 мільйон людей. На думку Наталії Калмикової, директорки Українського ветеранського фонду, з урахуванням родин ветеранів та родин загиблих, цифру можна множити на п’ять. Та якщо бойові дії триватимуть, то будуть ротація і мобілізація, тож в перспективі кількість ветеранів тільки зростатиме, - вважає Наталя. За її прогнозом, у перспективі йдеться про приблизно 15% відсотків від населення всієї країни.

І саме ці люди, повернувшись додому, будуть відбудовувати Україну - своїми руками, знаннями, уміннями.

Щоправда, Україні (як і свого часу Сполученим Штатам) треба буде пройти шлях не лише подяки ветеранам, а й приняття їх уже у статусі цивільних. В одному зі своїх інтерв’ю Наталія Калмикова розповідає про стереотипи щодо військових. Наприклад, якщо людина у військовій формі, то до неї будуть звертатися на кшталт: "Молимось за вас, наші хлопчики, наші захисники!". Але щойно людина звільняється зі служби, то з’являються наративи типу: "У маршрутці немає пільгових місць" тощо.

Це треба змінювати, давати ветеранам можливість для самореалізації, дослуховуватися до їхніх знань і досвіду. І допускати таких людей до різних рівнів управління. Аби після так званого періоду "охолодження" і далі служили на благо України. А в суспільстві – потрібно плекати повагу до ветеранів без урахування того, у формі вони чи ні, в якому статусі вони перебувають в конкретний момент життя.

Є дві речі, які мають стати звичними для нашої країни, і що швидше, то краще. По-перше, ветеран – це норма, а не виключення. По-друге, людина з інвалідністю – це теж норма, особливо зважаючи на багаторічну війну в нашій країні. Це має звучати у ЗМІ, на ТБ, у соцмережах, розмовах у кав’ярнях, навчальних закладах, побуті. Лунати із кожної праски і пісочниці.

І в умовах війни ветеран, незалежно від того чи є у нього певні фізичні вади внаслідок війни чи ні, повинен мати доступ до посад різного рівня, якщо відповідає критеріям щодо освіти, досвіду тощо. І цю культуру треба поширювати вже зараз.