Як збивають претендентів у громадську антикорупційну раду Міноборони

Виборчі перегони серед громадських активістів перетворилися на огидні інформаційні війни, брехливі компромати, і просто поливанням бруду

Громадська антикорупційна рада Міністерства оборони України. Поштовхом до її створення став гучний скандал із закупівлею харчування для Збройних сил, коли вся країна дізналася з журналістського розслідування, що яйця для українських військових коштують аж утричі дорожче, а вимірюють їх чомусь у кілограмах. Ціни на решта продуктів були з тієї ж опери. Зрештою, відповідальні за цю ганебну крадіжку високі керівники МО були відстороненні від роботи (розпочато розслідування), а посади заступників міністра обійняли авторитетні в суспільстві люди - керівник благодійного фонду "Повернися живим" Віталій Дейнега та журналіст, політик і дипломат Андрій Шевченко. Назріла і потреба суспільного контролю за діяльністю ключового міністерства у воюючій країні, щоб подібні факти мародерства унеможливити в майбутньому.

Зробили все правильно і прозоро. Відкритий конкурс, в якому може взяти участь представник будь якої громадської організації, а самих членів обиратимуть відкритим голосуванням на сайті НАЗК (Національне агенство із запобігання корупції). І претенденти знайшлися, і конкурентна боротьба розпочалася. Зважаючи на свій досвід в антикорупційній боротьбі (спершу як журналіста-розслідувальника, а згодом як секретаря парламентського антикорупційного комітету), я теж подав свою заявку на цей конкурс. І отримав несподівану реакцію від тих, хто з якихось причин дуже не хоче мене бачити в числі членів новоутвореної ради. Під час війни з агресором я й уявити не міг, що хтось і далі всередині країни влаштовує війни інформаційні. Знаходить на це час, натхнення та фантазію. І чимало коштів на розміщення в медіа.

Йдеться про блог Михайла Макарука з промовистою назвою "Контактер з пропогандонами РФ в пагонах буде контролювати прозорість закупівель в Міноборони". Одразу скажу, що особисто з автором не знайомий, і начеб то ніде раніше не пересікалися (хоча і обізнаний про його діяльність). І це ще більше здивувало, бо в минулих політичних протистояннях ворогів, звичайно, я набув. Тож критики та нападів з їх боку зазнавав неодноразово. Якраз оці старі брехливі компромати від корупціонерів з колишньої влади Порошенка/Яценюка тепер комусь знову сталися в нагоді. Згадали і Миротворець, і висмоктану з пальця історію зі столярової, і додумали навіть новий кейс "допомоги російській пропаганді" (чого не наважилися придумати навіть тодішні мої політичні опоненти). Інформація вийшла більш, ніж демонічною. І розбіглася сайтами, котрі такі замітки, здебільшого, виставляють у своїх стрічках лише за гроші. Словом, інформаційна атака за усіма законами жанру. Мета очевидна - збити мене з конкурсу.

Усі ці звинувачення вже давно спростовані. І маніпулятивне потрапляння на сайт Миротворець за начебто незаконний перетин кордону разом із грузинським екс-президентом Михаїлом Саакашвілі, котрого колишній український президент Петро Порошенко зухвало позбавив українського громадянаства. Це Саакашвілі (котрого зараз підступно вбивають у грузинській в‘язниці за наказом кремля) - був проросійським?! Якраз він є особистим ворогом путіна, як і був ворогом корупціонерів із колишньої влади, котрі намагалися розправитися як із ним, так і з його однодумцями у антикорупційній боротьбі. Жодного разу не пошкодував, що тоді допомагав йому повернутися в Україну (до речі, дізнався у прикордонній службі, що перетин мною кордону тоді був законним і жодних претензій до мене не має). Це можна легко перевірити.

Але слід на Миротворці, де тоді емоційно не розібралися із ситуацією, залишився досі. І тепер комусь, хто не зацікавлений у моїй роботі в цій антикорупційні раді, він став у нагоді.

Як і фейкова історія із російською пропагандисткою марією столяровою, котра була головним редактором українського телеканалу "Інтер", і котру згодом заслужено видворили з країни за антиукраїнську позицію та просування проросійських наративів. Це було ще в далекому 2015 році, коли на місцевих виборах очолювана мною партія "Народний контроль" виготовляла і розміщувала на телеканалах передвиборчі ролики (до речі, геть проукраїнські). І саме ця головна редакторка "Інтера" затверджувала його, як і редактори інших телеканалів. Я теж із подивом відреагував на своє прізвище у її електронній переписці з кимось там із подруг. Згадала, ну і згадала. Мало кого люди згадують у переписках. Однак не для героїв мої публічних антикорупційних розслідувань та депутатських реагувань. Щоб хоч якось мене збити та дискредитувати, вони роздули таку бульбашку з цього, що більшість з адекватних та критично думаючих журналістів навіть тоді відмовилися висвітлювати цю тему. Бо розуміли, що це просто чорнуха на опонента.

І ось ця чорнуха знову комусь сталася в нагоді. І точно - не для благих намірів! Закидати мені якусь там антиукраїнську позицію щонайменше безглуздо, бо в один-два кліки в інтернеті можна натрапити на всі мої публічні виступи, при бажанні - дізнатися про мою діяльність та перевірити мої депутатські голосування, за які я внесений у російський санкційний список, підписаний путіном. Можна подивитися ефіри очолюваного мною "4 телеканалу", гаслом якого було - "Геть чисто український!". І звернути увагу на теми програм та ведучих, котрі працювали там. Однак для цього треба мати бажання розібратися і витратити час. На це і розраховують замовники ось таких брудних інформкомпаній - хтось прочитає, запам‘ятає негатив і перегорне далі.

Моєю головною мрією в житті точно не є потрапляння в цю антикорупційну раду. Просто переконаний, що своїм досвідом та життєвою позицією можу допомогти очистится від корупції ключовому органу у нашій війні з агресором. Не хочу і виправдовуватися за очевидні нісенітниці. Зі свого досвіду знаю, що подібні маніпуляції означають лише одне: якщо тебе так збивають, значить - бояться! А якщо бояться - значить я роблю усе правильно! Працюємо далі - заради Перемоги!