Міжнародний кримінальний суд – проти національної кримінальної юстиції?

ЗМІ пишуть, що глава адміністрації прем'єр-міністра Угорщини заявив, що "відповідно до угорської правової системи у Будапешта немає законних підстав арештовувати російського президента, хоча Угорщина підписала і ратифікувала Римський статут", адже ..."Угорщина лише формально схвалила Римський статут, але не змінила законодавство для його втілення".

У цьому зв’язку найближчим часом, вочевидь, є очікуваними такого роду заклики:

Перше – до найшвидшої ратифікації Україною Римського статуту – правової основи діяльності Міжнародного кримінального суду

Друге – до підписання Президентом України змін до українського законодавства (далі - Закон) - щодо імплементації положень стосовно Римського статуту, які були прийняті Верховною Радою України ще влітку 2021 року та так і досі, всупереч вимогам чинного законодавства, знаходяться «в підвішеному стані» - ні підписані, ані ветовані Президентом.

Враховуючи викладене дозволю собі наступний коментар.

Перше.

Раніше я писав, що одна з головних причин того, що свого часу аль-Башир (нагадаю, він займав посаду президента Судану) не був переданий МКС, принаймні, під час знаходження на посаді, – це наявність такого поняття як посадовий імунітет.

ОДНА з головних.

Як показує розвиток подій, не менш важливою є відсутність імплементації норм стосовно Римського статуту та МКС до відповідного кримінального на кримінального процесуального законодавства.

Що і продемонструвала вказана вище історія з Угорщиною.

Друге.

Конституційний суд України в 2001 році визнав "Римський  Статут Міжнародного кримінального суду... таким,  що не  відповідає Конституції України, в частині,  що  стосується  положень  абзацу  десятого преамбули та статті 1 Статуту,  за  якими  "Міжнародний  кримінальний суд ... доповнює національні органи кримінальної юстиції".

Відповідно до стаття 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Третє.

Свого часу я підготував зауваження до вказаного Закону, деякі цитати з яких дозволю собі привести тут.

"Запропонована Законом новела щодо кримінальної відповідальності для військових командирів, інших осіб, що фактично діють як військові командири, та інших начальників за вказані в Законі злочини, що «вчинені підлеглою особою, внаслідок нездійснення ними належного контролю над такою особою»… не відповідає приписам частини другої статті 61 Конституції України щодо принципу індивідуального характеру відповідальності особи, основним змістом якого є неможливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за діяння, які вони не вчиняли.

Фактичне нездійснення вищезазначеними начальниками належного контролю над підлеглими особами має тягнути за собою або дисциплінарну відповідальність, або (за відповідних обставин) кримінальну відповідальність, яка передбачена статтею 426 Кримінального кодексу України “Бездіяльність військової влади”.

У законодавчих актах України не визначено статусу використаної в Законі такої категорії осіб, “які беруть участь у бойових діях, та не належать до збройних сил держави”, а також не визначено статусу осіб, “під владою та контролем якої у зв’язку з веденням бойових дій перебувають такі підлеглі особи”.

За такого законодавчого підходу запроваджується правова невизначеність щодо категорії вказаних осіб: тих, які діють у складі так званих добровольчих формувань та не належать до Збройних Сил України, але утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, чи тих, які діють на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях проти територіальної цілісності України.

При цьому, відповідно до частини шостої статті 17 Конституції України на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Не відповідає положенням статті 58 Конституції України запропонована редакція статті Закону, в якій сказано: “якщо діяння, передбачені» у вказаних в Законі статтях-новелах, «на момент їх вчинення не визнавалися злочином відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність, але визнавалися злочином геноциду, злочином агресії, злочином проти людяності або воєнним злочином відповідно до норм міжнародного права, вважається, що такі діяння на час їх вчинення визнавалися такими, що є злочином, відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність”.

Відповідно до вказаної статті Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Крім того, виникли питання як щодо правової визначеності ряду інших норм Закону, так і стосовно цілої низки техніко-юридичних недоліків Закону.

На додаток, раніше я неодноразово висловлював критичне ставлення як до Римського статуту, так і до діючого відповідно до нього Міжнародного Кримінального Суду та висвітлював загальні проблеми, пов’язані з ними.

При цьому я наголошував, що є велика вірогідність того, що МКС, якщо і почне працювати, то в першу чергу буде пробувати притягати до відповідальності українських патріотів.

І не обов`язково через те, що він - антиукраїнський чи проросійський.

Просто так "простіше".

Як декому буває простіше шукати не там, де загубив, а там, де зручніше шукати.

А попередній досвід показує, що МКС від такого підходу зовсім не застрахований.

*Більше - в моїх матеріалах на Цензорі, в тому числі, в доповіді, що додається.