Розмова про націоналізацію - частина 2

Держава пробує поспіхом розв’язати проблему недосконалості механізму тимчасової націоналізації корпоративних прав в умовах воєнного стану, але ці спроби лише створюють нові правові колізії, які шкодять її іміджу та загрожують новими проблемами економіці Україні.   

Публічна дискусія, яка розгорнулась навколо націоналізації акцій “Укрнафти” та інших підприємств, засвідчила, що такий крок з боку держави якщо й був правильним, то його реалізація відбулась поспіхом, без достатньої правової бази, а тому без чітких і прозорих правил.

Законодавчо врегулювати проблему мав би  частково законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов'язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану» (№ 8312), який  парламент ухвалив за основу 21 березня. Тобто аж через три місяці після здійснення самої націоналізації акцій  Укрнафти та ряду інших підприємств.

Законопроект, як зазначено на сайті парламенту, передбачає, що Міністерство оборони України (МОУ) здійснює управління корпоративними правами (акціями, частками), примусово відчуженими в умовах воєнного стану, відповідно до законодавства з питань управління об’єктами державної власності; встановлює, що такі корпоративні права набувають статусу військового майна; змінює термін оцінки майна, що підлягає примусовому відчуженню.

Де-факто цей законопроект підтвердив, що націоналізація акцій Укрнафти та інших підприємств  у грудні 2022 року — це був політичний крок, спрямований на те, щоби посилити контроль влади над стратегічно важливими галузями економіки, який відбувся без обґрунтування з погляду економічної ефективності чи оборонної доцільності. Ним також визнано, що на момент  націоналізації, у грудні 2022 року,  відчужені корпоративні права не могли набути статусу військового майна. Іншими словами, достатніх законних підстав для націоналізації та передачу в управління МОУ корпоративних прав не було. Саме ця обставина пояснює пасивність МОУ в питанні управління підприємствами, переданих в його підпорядкування, а також доводить те, що новий менеджмент  весь цей період діє на власний розсуд, не узгоджуючи свої рішення з МОУ. 

Законопроект 8312, попри ухвалення в першому читанні,  не надав остаточної відповіді про законність підстав націоналізації корпоративних прав, навіть більше, в його положеннях, як з’ясувалось, закладені корупційні ризики.  До таких висновків дійшли члени комітету ВРУ з питань антикорупційної політики та експерти Головного науково-експертного управління ВРУ.

Обидві інституції звернули увагу на те, що запропоновані законопроектом 8312 нововведення: 1) не узгоджуються з нормами закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», за якими примусове відчуження стосується лише індивідуально визначеного майна, а не корпоративних прав. При цьому, у визначенні «військове майно», яке зазначено у Законі України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відсутні корпоративні права;  2) Кабінет Міністрів України фактично не матиме права самостійно приймати рішення щодо суб’єкта управління корпоративними правами, примусово відчуженими в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки у цьому випадку Уряд України буде у залежності від МОУ.

Незалежні експерти натомість звертають вагу на положення законопроекту 8312, які створюють загрозу перерозподілу корпоративної власності на користь ділових кіл, наближених до Офісу президента, після завершення дії режиму воєнного стану.  Нагадаємо, ініціатором та реалізатором тимчасової націоналізації корпоративних прав підприємств називають радника Офісу президента Ростислава Шурму, який увійшов до складу Наглядової ради одного з них — Укрнафти.

Отож йдеться про норму законопроекту, згідно якої уряд за пропозицією Міноборони може передати управління корпоративними правами іншому органу. В зв’язку з цим виникає ряд питань і застережень, на які нема відповідей. По-перше, чому Міністерство оборони не може самостійно керувати акціями підприємств, які є важливими для національної безпеки? По-друге, не зрозуміло, що це за орган буде призначений Кабміном для управління акціями та які критерії застосовуватимуться для його вибору? По-третє, як забезпечуватиметься прозорість та звітність діяльності нового органу управління та як запобігатимуть можливим корупційним схемам?

Нагадаю, тимчасова націоналізація офіційно здійснювалась в інтересах оборони і національної безпеки. Само тому корпоративні активи були передані в управління МОУ. Натомість скидається враження, що підприємства, які були підпорядковані МОУ, не потрібні ні йому, ні обороні, ні національній безпеці. А само МОУ, виходить, в процесі тимчасової націоналізації виступило  лише інструментом націоналізації (захоплення) підприємств кимось іншим.

Без належного доопрацювання і внесення суттєвих правок законопроект 8312 не зніміть напругу в питанні тимчасової націоналізації корпоративних прав, але й створить передумови для поглиблення корупції в управлінні стратегічно важливими підприємствами. Дехто із спостерігачів вже назвав цей законопроект новою рейдерською схемою для перерозподілу корпоративних прав. Далі не внормованим залишається питання порушення права приватної власності акціонерів, що суперечить не лише українському законодавству, а й міжнародним договорам та стандартам захисту інвестицій. Така ситуація підриває довіру до України як до надійного партнера та та знижує шанси на активну участь закордонних інвесторів у відновленні економіки нашої країни.