НІЖ У СПИНУ!

СЕКТОР ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ ЗНИЩАТЬ НЕ ВОРОЖІ БОМБАРДУВАННЯ ,А ЗЛОЧИННІ МОНОПОЛІЇ, ЯКИХ КРИШУЮТЬ ТОП ЧИНОВНИКИ.

Певні бізнес-групи "прихопивши по нагоді " в довгострокову аренду теплокомуненерго різних міст,поєднуючи діяльність із виробництва,транспортування та постачання тепла,використовуючи своє монопольне становище в містах України, фактично знищили сектор теплопостачання .

Бездумно спалюючи найдорожчий з енергоносіїв - природний газ, на який припадає до 85% тарифу, латаючи аби як теплоцентралі, де втрати досягли в цілому по Україні катастрофічних 30-40% і малоефективне генеруюче обладнання 50-х років минулого століття, ці злодії накопичують багатоміліардні борги, які не сплачують і не збираються цього робити в майбутньому. Простіше кажучи обкрадають державу.

Уже сьогодні обсяг прихованих субсидій, за чинною ціною на газ, близько 842 млрд. грн. і це в тому числі тому, що монополіі крадуть газ, а держава намагається компенсувати недостачу коштів у секторі теплопостачання.

Державні принципи "сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку теплової енергії", державне завдання "запобігання монополізації та створення умов для розвитку конкурентних відносин у сфері теплопостачання" є ніщо інше, як фі́льчина грамота.

Ці юридично нікчемні документи дають можливість монополісту, блокуючи новостворені теплові генерації, творити свавілля в секторі теплопостачання.

Розумічи, що розвиток конкурентних відносин на ринку теплової ененргіі знищить їх, монополії як можуть блокують цей процес: виставляють новим генеруючим компаніям фантастичні технічні умови (ТУ) на приєднання до мереж, виконання яких неможливо, як з технічної, так і фінансової точки зору; посилаючись на технічну неможливість відмовляють в транспортуванні тепла; блокують через місцеві "кишенькові"виконкоми, та корумпованих чиновників обласних теплокомуненерго надання ліцензій і тарифів.
І це не повний перелік того, як монопольна пухлина може діяти.

А що ж влада?

Побудовану вкрай неефективну політику сектору теплопостачання (ціни на газ, субсидії, тарифи…), та свідому бездіяльність останніх років, а в цьому і полягає кришування злочинних монополій,топ чиновники Мінрегіону,який відповідає за проведення опалювальних сезонів, а відповідно і за сектор теплопостачання,намагаються прикрити популіськими гаслами типу "нас спасе дешевий газ державного видобутку, який віддаємо населенню за собівартістю".

Оскільки першопричиною є замонополізований сектор теплопостачання,то нас знову штовхають до "схематозу" де монополії будуть брати у держави "дешевий" газ для населення та продавати його частину промисловості за ринковими цінами, де продовжать списувати гроші на колосальні втрати в мережах і вщент "вбите" часом і недбалістю генеруюче обладнання. Одним словом - знову будуть безжалісно красти та вбивати сектор.

Це ніщо інше, як частина ретельно спланованого корупційного задуму, а з урахуванням війни де агресор ціленаправлено знищує енергетичний сектор України, це ніщо інше, як пособництво ворогу.

Як розбудувати сектор теплопостачання, зробити його ефективним, стійким до викликів війни, здатним якісно вирішувати внутрішні проблеми, та краще задовольняти потреби споживачів?

На мою думку ,в рамках стратегічного плану повоєнної відбудови Україна, як майбутній члени ЄС, має рухатися в форваторі успішних європейських практик, які
демонструють, що одним з дієвих шляхів забезпечення розвитку та підвищення ефективності систем теплопостачання є запровадження конкурентних відносин у цій сфері.

Саме прозора конкуренція знищить монополію в секторі теплопостачання.

Фундаментом має стати модель "єдиного покупця", яка є типовою для більшості країн ЄС. Саме це є основою розбудови нового сучасного ринку тепла.

Потрібний комплексний підхід: з одного боку - адекватні компенсаторні механізми,з другого - енергозбереження та заміщення газу при загальнодержавній децентралізаціі генераціії тепла,та демонополізації ринку теплопостачання.

Також, необхідно монетизувати пільги і перейти на адресну дотацію, що дозволить повернутися до ринкових відносин.

Різких рухів робити не потрібно, тому пропоную розглянути можливість проведення в Україні експерименту в цьому напрямку на базі певного регіону або міста, в якому спробуємо побудувати модель адресної дотації і показати її результати - успіхи або проблеми.

P.S.Чи можемо ми говорити про ринкові відносини в секторі теплопостачання, як про мрію?
Ні!
Ми маємо не мріяти, а діяти!