Пам’яті Володимира Стретовича

Він був моїм другом, політичним наставником, взірцем мудрості і щирості. Він називав мене "Сенатор" (через римський присмак в моєму по-батькові, а я його — "Босс" адже він був керівником партії ХДС).

Володимир Миколайович був народним депутатом 2,4,5,6 скликань, завдяки йому я переконався в думці, що в Україні чесні і патріотичні політики існують.

Він не був ханжою чи фасісеєм але мав кришталево чисту репутацією.

За часів Революції Гідності Босс вже відійшов від політики. Однак ми бачили його на Майдані щодня. Іноді ми бігали до нього додому грітися. Одного разу він отримав від беркутні в голову світлошумовою гранатою.

Він жив навпроти мого київського офісу і ми часто ходили один до одного в гості і спілкувались на різні теми, Босс завжди допомагав мені формувати власні політичні оцінки, не нав’язуючи свою думку, а передаючи факти і власний досвід.

Він завжди підтримував нас під час війни, ось нещодавно телефонував, питаючи куди вислати мед (а він був, якщо не помиляюсь головним пасічником України).

Нас з ним споріднюють 2 військово-облікові спеціальності - топогеодезіст і дешифрувальник аерофлтозйомки. У нас були автівки RAV-4, у мене 4900, а у нього - 0049.

Він був одним з п’яти отців Конституції і як ніхто інший весь час сприяв визнанню України як держави.

Як це не пафосно звучить, для мене це ціла епоха..

Співчуття рідним і всім українцям