Спільнота Olenivka Families говорила про долю 193 бійців з Лубінцем

На минулому тижні в офісі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відбулася зустріч із родинами військовослужбовців, постраждалих під час теракту в Оленівці. Дмитро Лубінець розпочав зустріч з хвилини мовчання за загиблими. Скільки саме загинуло військовополонених досі невідомо, оскільки процес ідентифікації тіл триває.

Рідні мали можливість поспілкуватися з представниками Міжнародного комітету Червоного Хреста, Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, Головного слідчого управління Нацполу, СБУ, Офісу Генерального прокурора, Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, Центрального управління цивільно-військового співробітництва ГШ ЗСУ, Департаменту охорони здоров’я м. Києва та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Найнеприємніша розмова відбулася саме з представниками МКЧХ. На пряме запитання: "Чи були вони гарантами збереження життя усіх військових, які вийшли в полон з "Азовсталі"?" пролунала відповідь:"Ні". Також представники МКЧХ зазначили, що вони не були присутні під час виходу наших військових з "Азовсталі" 16 травня, та не змогли надати однозначну інформацію про свою присутність там 19-20 травня. Окрім того представники МКЧХ стверджували, що вони не готові були до роботи з такою кількістю полонених, і що в них не вистачало працівників, щоб опитати всіх, хто виходив із заводу. Тому вони запропонували українським військовим заповнити картки, які працівники МКЧХ згодом повинні були опрацювати. До полонених в Оленівку вони приїздили лише один раз. Найстрашніше в цій ситуації те, що ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Халатність та бездіяльність призвели до трагедії, якої просто не повинно бути в ХХІ столітті.

Щодо розслідування теракту в Оленівці: воно триває, терміни не озвучуються через складність ситуації та неможливість потрапити на місце трагедії. Рідні також отримали детальну інформацію про процес ДНК-експертиз, про терміни їх проведення. У рідних було багато питань до слідчих, бо немає розуміння скільки свідків було опитано чому в цьому напрямку робота ведеться уповільнено.

На питання щодо військовополонених, які вижили під час теракту, відповідав представник Координаційного штабу. Деталі переговорного процесу невідомі, і вони ніколи не озвучуються. Спільнота родин Оленівки вкотре наголосила, що в полоні залишаються понад сотня бійців, поранених у результаті вибуху бараку. Сьогодні вже рівно 11 місяців полону, 9 з яких минули саме після теракту.

На зустрічі був присутній друг "Лемко", котрий був старшим у тому злощасному бараці. 21 вересня він повернувся додому. Під час розмови ще раз підтвердився факт того, що ця трагедія не є випадковою, а військовополонених переводили до ангару за конкретно складеними списками. На той момент вони не розуміли, навіщо їх переводять: версій було багато, але сталося взагалі немислиме.

Оскільки більшість запитань залишились відкритими, а також з’явилося розуміння, що законодавча база не завжди відповідає реальним подіям сьогодення, то рідні постраждалих в Оленівці продовжують працювати задля встановлення справедливості, повернення усіх, хто вижив і найголовніше: задля того, щоб трагедія не була забута.

Під час зустрічі було продемонстровано відео наслідків теракту в Оленівці: це страшні, болючі кадри, але їх повинен бачити весь світ, щоб у доповідях міжнародних організацій, зокрема ООН, була написана правда, навіть якщо вона незручна.

Боротьба продовжується…