Навіщо Денису Шмигалю власний чартер?

У свою нещодавню подорож до Канади і Сполучених Штатів Америки прем’єр-міністр Денис Шмигаль літав літаком української авіакомпанії SkyUp. Як стало відомо напередодні візиту, перевізник виграв тендер на постачання авіаційних послуг для офіційних делегацій за кордоном, поки літаки державіапідприємства "Україна" "прикуті" до аеродрому в Борисполі. Вартість послуг - 37 млн грн. на рік. Та чи на часі зараз в принципі літати державними чартерами урядовцям країни, що воює і по всіх усюдах шукає кошти на відновлення?

Тема авіаційних перевезень високопосадовців традиційно приковує увагу медіа і громадськості, часто стаючи предметом неабияких скандалів. Переважно вони стосуються використання приватних літаків замість регулярних рейсів. Кілька років тому профільна неурядова організація Transport&Environment оприлюднила звіт, згідно з яким 50% всіх авіаційних викидів на планеті створюють саме приватні літаки, які перевозять 1% всіх пасажирів. При цьому обсяг викидів на одного пасажира в такому чартері - від 5 до 14 разів більше, ніж на регулярному комерційному рейсі.

Оскільки забруднення довкілля і карбоновий слід - дуже чутлива тема, чиновники Євросоюзу щоразу отримують від преси добрячого прочухана, опиняючись в центрі такого скандалу. За прикладами далеко ходити не треба. Буквально наприкінці березня з’ясувалось, що президент Євроради Шарль Мішель на минулорічний саміт ООН з питань клімату у Єгипті літав приватним чартером. Це викликало неабияке обурення, адже виходить, що чиновники не дотримуються того, про що домовляються - зменшення викидів.

Ба більше, з усіх 112 перельотів, здійснених з початку каденції, голова Євросоюзу регулярними рейсами літав лише 18 разів, забруднюючи атмосферу коштом платників податків. Через тиждень французька Le Monde та британська The Guardian вийшли з критикою зростання видатків єврочиновників на перельоти - далекі, та особливо - по Європі, де можна скористатися або регулярним комерційним рейсом, або взагалі швидкісним потягом.

Мішель не єдиний, кого критикують за нераціональне використання авіатранспорту. В 2021 році журналісти з’ясували, що президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн - серед іншого, використала літак для переміщення між точками відстанню 50 км. Втім, звісно, це був один з винятків, якого можна було уникнути.

За загальним правилом, європейські чиновники мають мінімізувати використання приватної авіації (навіть попри те, що бюджет на неї щороку закладається - для екстрених потреб), і за можливості користатися регулярними рейсами або поїздами. Очевидно, що схожий протокол цілком могли б використовувати посадовці в Україні.

Для перевезень в "мирний" час чиновники використовують літаки державіапідприємства "Україна". Під час війни воно уже залучало SkyUp до приватних перевезень - в 2022 році. Новий тендер було організовано 5 грудня 2022 року. Заявку подала лише SkyUp. Кінцевий договір було укладено 30 грудня 2022 року. Сума пропозиції складає близько 37 млн. грн.

Згідно з умовами договору, до кінця 2023 року компанія має виконати 60 літерних середньомагістральних рейсів з "Борисполя" або інших аеропортів України (у разі відкриття повітряного простору України для цивільних суден) або аеродромів за кордоном. Крім того, авіакомпанія має забезпечити технічну перевірку літаків, підготовку екіпажу та забезпечити готовність екіпажу до здійснення зворотних рейсів.

Прем’єр Денис Шмигаль цього разу полетів до Канади і Штатів із польського Жешува на Boeing 737-800 зі звичайною компоновкою в 189 крісел. Однак, чи можна було цього не робити і полетіти звичайним літаком - прямим або навіть з пересадкою? Чи можна було змістити графік на час, коли із того ж Жешува вилітає прямий рейс до Нью-Йорка, або ж з Варшави - до Торонто чи Вашингтона?

Дійсно, Шмигаль провів плідні переговори: у Канаді - про посилення санкцій і конфіскацію на користь України затриманого транспортного літака "Руслан", про черговий пакет військової підтримки, у США - по фінансування програм відновлення та координацію дій щодо контрнаступу. Дивно, що у публічній комунікації не прозвучало слово "реформи", адже саме в обмін на них західні країни будуть готові виділяти фінансування під відбудову.

Чи варто для такий переговорів було ганяти цілий окремий літак? І чи не виглядає це так само недолуго, як у випадку з поїздкою Мішеля на кліматичний саміт, коли прохачі прибувають до того, хто дає, із фанфарами і оркестром замість скромного перельоту рейсовим економ-класом?

Ще один малоприємний момент, не на користь українського уряду, полягає в тому, що, на відміну від європейських чиновників, які витрачають на свої перельоти кошти власних платників податків - і при цьому в більшості випадків все ж намагаються економити - наш Кабмін витрачає, як відомо, кошти західних донорів. Адже все, що збирається в Україні, одразу відправляється виключно на армію. А решта - від зарплат вчителів і лікарів до чартерних перельотів урядових делегацій - оплачують наші західні друзі. Що ми хотіли їм показати таким візитом?

Звичайно, переговори, особисті контакти, нові пакети санкцій і військової допомоги, підтримання теми України постійно на перших шпальтах - це важливі завдання, і було б дивно, якби уряд щодня ними не займався. Однак формат життя "по-старому", "на широку ногу", навіть попри те, що не можемо собі цього дозволити, зараз очевидно не на часі.