"Поза штатом"
Подзвонили з КАДРІВ частини, офіційно обрадували, що вивели мене ЗА ШТАТ.
Це означає, що військовослужбовець не займає в армії ніяку посаду і отримує зарплату як строковик щось там приблизно в районі 700 гривень в місяць.
Але при цьому згідно законодавчому маразму, який виник у військовий час, для вас немає підстав для демобілізації. Тобто, в армії ви залишаєтесь і типу маєте виконувати там якісь обов'язки просто без зарплати (незрозуміло які, бо посади у вас немає).
Виведені поза штат у військовий час - це такі привиди в армії, яких ніби-то і немає, але в той самий момент вони залишаються рабами і мають якось служити далі.
Найсмішніше те, що я навіть ще ВЛК не пройшов. Тобто мене вивели за штат чисто за те, що я ДОВГО ЛІКУВАВСЯ.
Тому тепер нарешті можете вітать. Я ПОЗА ШТАТОМ, без зарплати і без ніхуя.
Служу українському народу!
Окрім виведення за штат є ще така "смішна" штука, як "тимчасова непридатність до військової служби з переглядом через 6/12 місяців".
Це в армії придумали такий хитрий статус між "обмеженою придатністю" і списанням.
Тебе визнають "тимчасово непридатним" на півроку, або рік і потім знову треба проходити ВЛК, раптом ти одужав.
Продовжуватись "виведення за штат" або "тимчасова непридатність" можуть безкінечно, ці статуси ніяк по-людськи юридично не вругульовані.
Командири мають право тримати таких людей в частинах і не пускати додому. Але навіть мінімальну зарплату ці люди не отримують, бо їх вивели за штат і посаду в армії вони не займають.
Треба розуміти, що по факту це зазвичай дуже важко поранені, травмовані, або сильно хворі військовослужбовці, які по факту не тільки не можуть нічого робити, але й потребують серйозного лікування та догляду, на яке немає ні грошей, ні фізичної можливості.
От уявіть собі картину: сидить виведений за штат мужик в частині, зарплату не платять, додому не пускають.
Вдома в нього сидить жінка з двома дітьми, надзвонює йому і каже: Довбойоба кусок, ну як ти сходив в свою армію, усіх врятував, допоміг дітям своїм? А нещасному мужику навіть слухавку вже підіймати соромно.
Розповісти комусь таке - не повірять. А так і є. І в такому становищі зараз знаходяться вже тисячі важкопоранених і хворих військовослужбовців.
Я впевнений, що в хороших колективах товарищі по службі вже скидуються таким людям на зарплату, що роздуває усвідомлення маразму ситуації до міжгалактичних розмірів.
Найсмішніше те, що якщо зараз спитать про це явище в якогось рандомно обраного високого начальства, то воно скаже, що взагалі нічого не знало і можливо навіть не збреше. Просто от так воно якось все склалось, та і мать його, треба розбиратись ще рік-другий.
а так, взагалі, країні на людину поуй. Розуміння і розчарування, нажаль, приходить коли вже пізно.
так, на людину можно просто забити, яка різниця начмеду чи офіцеру по РОС, якщо людина на ланцюжку и може бути подана в сзч?
всім пох.
майте на увазі.
а ще краще, коли тимчасово непридатний виведений за штат чекає пів року на наступну ВЛК в частині. Я бав цю країну, лікарів і шакалів. Йдіть воюйте, потім будете як автор чи я - не потрібні в не цікаві
приїжджаєш на ВЛК, дають бумажку, пиши. Жіночка навіть не дивиться, що в мене права рука в гіпсу. Каже, йди шукай в коридорі, хто за тебе напише…
голова ВЛК хрестить всіх дебілами і мудаками, бо до нього черга.
мотивує. Дякую.
Краіні не поуй, а от владі, яку ти обрав, як раз, поуй.
Оскільки влада у нас в руках найвеличнішого лідора, він же верховний, то поуй особисто йому.
Ти соромишся це сказати чи боішся наслідків?
Не можу зрозуміти, як може поєднуватись готовність іти вмирати на фронт і бажання "нєабідєть начальство" і сховати голову в пісок, коли треба захищати своі права?!
Співчуваю вам, адже через схожі "кучугури" і мені довелось проходити.
Якщо таких, як ви, "тисячі", то чому не знаходяться серед них бажаючі говорити про це голосно?
Колись Пороху військові не хотіли тиснути руку, бо були незадоволені чимось.
Зараз-всі задоволені і ніхто не має, що сказати, під час "візитів" найвеличнішого "на передові позиції"?!
Я зрозумів, що окрім мене та моїх рідних на мене всім ***** - і особисто державі - десь років 35 тому.
А ви все чогось чекаєте...
Ладно, я розумію мою тещу, їй майже 86 років, але ж ви виросли вже не при совку - звідки у вас та впевненість, що вам хтось чогось винен?
Цікаві ви діти....
Цей текст від автора, він не про те, що «нічого не хочеться робити і зробіть за нас». Повірте, такі люди як він, і я, більше не мають що робити зараз, ніж шукати вихід з цієї ситуації. Ти робиш все що можеш
Може його немає?
Може не варто витрачати на то час та власні ресурси?
піди послужи, а потім традиційне - «я тебе туди не посилав».
тому просити когось і про щось просто зась, соромно. Краще тихо загнутися.
Оце лише одна з багатьох причин. Про які знають потенційні мобілізовані. Знають не з ЗМІ, а безпосередньо від тих хто зараз служить...
Що можна порадити тим хто попав в таку ситуацію. Публічність. Заводьте сторінки в ІНСТАГРАМ, ФЕЙСБУК, ТВІТТЕР та починайте збір коштів на виживання....
Все як личить діагнози все на сторінку... Якщо такого буде багато тоді побачать. А так ... Дійсно люди це "ресурс"...
Шо мені можна сказати, я в першу хвилю в 2014 сам пішов. Бачив таке, як автор пише, і вже в 2022 мене брали на службу через наряд з воєнкомату. Бо я не дуже хотів бути на місці цих людей. І от, я нажаль опинився саме на цьому місці…
держава кидала тоді, кидає і зараз. Я не вірю і не розраховую.
Хіба це не відповідальність влади, яку обрав?
Петиції - не така вже безнадійна справа, тридцятку виплат же змушені були хоча б формально повернути через тиск суспільства (де будуть гроші брати, нехай самі тепер думають).
Може, це задум такий?
Зміни відповідальності, вибірковість в обв'язку, взагалі можливості на вектор протидій?
Багато залишаються відповідальних за дестабілізацію нашого протистояння.
Ці відбудування під час безгарантійного захисту від подальших руйнацій? Але кажуть, що с банками все добре, и агросектор вивозить врожаї. Якщо людей не рахувати, то нібито впораємося! Є думка, що в Індії забагато людей...Мову підтягнуть і не має питань.
Військовий стан а не військовий час.
А ще Зеленський добив протезні заводи, ще до війни. Подякуйте йому разом.
тут більше справа в тому, що системою, далі після потрапляння у військову частину, не передбачено повернення людини додому. Навіть у в'язниці є строки, а тут немає. Тобто така людина вже не служить, і ще не повертається додому, час тягнеться. Просто сидиш
Кожна така історія, це трагедія. Моя історія триває з 2016 року, оскільки вдумайтесь, звільнений з посади заступника командира батальйону по роботі з особовим складом батальйону управління, відповідно частини 3 статті 4 Закону України ‟Про очищення влади" та відповідно вимог пункту 116 Положення зараховано у розпорядження командувача ВМС ЗС України, а у списках залишено у військовій частині.
Даний наказ мною оскаржено, однак після оскарження наказу командування частини почало обкладати дисциплінарними стягненнями (13) та притягувати до адміністративної відповідальності (3), які в судовому порядку було скасовано.
Після закінчення перебування двох місяців у розпорядженні 06 жовтня 2016 року, грошове забезпечення виплачувалось у розмірі 123,13 грн.
Мною інформувалось шляхом подання письмових звернень де я просив вжити заходів командувача ВМС ЗСУ та командира частини.
23 грудня 2017 року навіть попросив у борг командувача ВМС ЗС України.
03 січня 2017 року повідоми, що перебуваю за вказаною адресою, не маю можливостей прибувати до частини, яка знаходилась в іншому населеному пункті.
Підчас судового розгляду у лютому 2017 відповідач повідомляє, що в оскаржуваний наказ внесено зміни, суд відмовляє в задоволені позову, мотивуючи правильністю внесення змін після подання мою позову, так буває!
Даними змінами вносилось зміна службового становища, був розпорядженні командувача ВМС ЗС України, а став у розпорядженні командира частини, да так теж можна! Заднім числом внесено зміни, а по сутті наказ протиправний потрібно скасовувати, а суд захищає відповідача, все правомірно!!!
Далі пішло по класиці у командира частини з'являється дисциплінарна влада, призначити службове розслідування, провести його прибічниками і притягнути до дисциплінарної відповідальності.
Як зазначав з 03 січня 2017 знаходжусь за вказаною адресою, грошову компенсацію за піднайм житла командир позбавив з 1 січня 2017 року, прошу надайте матеріальну допомогу за 2016, 2017 рік, надати відпустку за 2016, 2017 роки, рішення прийміть.
Так от, на чергове моє звернення мені повідомляють прибуть до частини і ми поновим грошове забезпечення, прибуваю 21.04.2017 і до 06.06.2017 року, поновили грошове, 123,13 грн.
У травні відбувається театралізована постановка, за результатами якої відкрито кримінальне провадження (ч.4 ст. 426ККУ), до нього приєднують нез'явлення вчасно на службу без поважних причин з 03.01.2017 по 21.04.2017 (ч. 4 ст. 407 ККУ). Одним словом, прибуть, а ми тебе оформим.
Знову звертаюсь до командувача ВМС ЗС України та командира військової частини А 1942 з письмовими зверненнями, рішення приймайте!
Після обману, що все наддадуть знову був змушений перебувати за адресою.
Визнав протиправною бездіяльність командира щодо неподання клопотання до Міністра оборони України про продовження строків виплати грошового забезпечення, зобов'язано виплатити матеріальну допомогу, компенсацію за піднайом житла.
Сам сьомий рік у судах, не можу стати до строю.
Звернутись до Міністра оборони України з даною проблемою і тільки звернення до суду (контроль строку, бо два місяці, це Вас улюлюкати), варіант до Президента України.
Залишились кинуті, жінка вагітна, теща каталізатор… Надіслав телеграму, Президенту Ющенку, на наступний день світло включили, от така оперативність.
ще більший сором, коли залишаешься сам на сам і з тебе роблять дурня.
Но мы теперь не нужны, т.к. на ноль нельзя. Всё, мы уже отработанный материал.
Вот такое уважение к тем, кто сознательно с первых дней пошел воевать.
Ще раз пораджу всім хто в такому стані опинився не соромитись писати та викладати все в соцмережах. Не соромитись і допомоги попросити можна. Люди втратили здоров'я захищаючи державу. Якщо держава не допомогає може люди допоможуть...