Атака на аеродром "Канатове": історія ідіота чи зрадника?

Історія про російську атаку на аеродром "Канатове" літом минулого року – надзвичайно важливий для аналізу кейс. У будь-якій тривалій війні перемагає сторона, яка зі своїй локальних невдач робить правильні висновки. Тому справа військового, який став навідником для росіян, а потім спробував через пресу зліпити образ "постраждалого героя", потребує детального розбору.

У липні 2022 року росія обстріляла ракетами аеродром "Канатове" у Кіровоградській області – було вбито командира частини та поранено ще 17 військових. Також було знищено 2 літака-винищувача. Ракетні удари росіян на той період стали буденністю. Військові вже не повторювали помилок початку війни і, як правило, вдало переховували особовий склад та техніку. Тому виникає логічне запитання "Чому цей удар був настільки точним і вдалим?". Виявилось у росіян були "помічники" з української сторони.

Не ясно, чи усвідомлювали вони наслідки своїх дій, але ворог чітко знав, де в цей момент буде знаходитись група наших захисників. "Навідниками" фактично виступили військовий Роман Червінський та його друг, цивільний айтішник, які вирішили, що самостійно можуть провести спецоперацію та переконати російського пілота викрасти літак та прилетіти на ньому в Україну. Операція, проведена попри заборону СБУ та ГУР МО, провалилась. Ворог, дізнавшись розташування ППО та особового складу, наніс вдалий ракетний удар.

ФСБ по повній використало свій локальний успіх у пропагандистських цілях. Спеціально глянув російську пресу того періоду та "переможний" сюжет каналу "Россія". Із записів розмов, нажаль, очевидно, що спецслужби рф від самого початку "вели" українських "викрадачів літака". Всі переговори та обіцянки писались та аналізувались професіоналами із ФСБ.

Після провалу операції, її ідеолог Роман Червінський, який прямо порушив заборону, подався у біга. Дивна поведінка для людини, яка впевнена у своїй невинуватості. Підозрюю він розумів, що за гибель та поранення колег доведеться відповідати. Однак через 8 місяців переховування Червінський вирішив зліпити в ЗМІ образ постраждалого героя. Мовляв, я спробував викрасти російський літак, а на мене за це відкрили справу. При тому, що в реальності справа відкрита за фактом дій, які привели до загибелі та поранень особового складу.

Версія Червінського розсипається одразу. На днях СБУ оголосила йому підозру про вчинення злочину. "Негідник, дії якого призвели до смерті одного українського військового і поранення ще сімнадцяти, має понести заслужене покарання", - так дії Червінського оцінив голова СБУ Василь Малюк.

Зрадник він чи корисний для ворога ідіот вирішувати буде вже суд. Та очевидне одне: спецопераціями подібного рівня мають займатись професіонали, а не аматори. І мова, в даному випадку, не йде про покарання військового за ініціативу. Ініціативність та вміння взяти на себе відповідальність – одна з переваг нашої армії та спецслужб у цій війни. Мова йде про аматорський план, який прямо порушував заборону спецслужб. Про загибель військового командира, про десятки поранених. Про знищення літаків та обладнання на десятки мільйонів доларів. Як бачимо, коли аматори планують спецоперації, то стають навідниками.