Важливий дзвінок

Китайській спецдипломат Лі Хуей відвідає Францію, ФРН, Україну та рф. 

26 квітня відбулась телефонна розмова голови КНР Сі Цзіньпіна та президента України Володимира Зеленського. Природно, що головним питанням обговорення була російсько-українська війна, її можливі результати та наслідки.

Зеленський відзначив змістовний характер розмови та висловив сподівання, що початок діалогу та призначення українського посла у Пекіні «дадуть потужний поштовх для розвитку наших двосторонніх відносин».

Зі свого боку Сі Цзіньпін запевнив, що КНР не буде стояти осторонь «української кризи», не буде «підливати олію у вогонь» й не буде «використовувати кризу як можливість для отримання зиску». За словами лідера КНР, діалог і переговори – єдиний дієвий шлях виходу з кризи. При цьому КНР заперечує погрози застосування ядерної зброї, які регулярно надходять із москви, адже «в ядерній війні ніхто не виграє».

За версією китайського інформаційного агентства Сіньхуа, Зеленський подякував Китаю за пропозицію гуманітарної допомоги Україні, заявивши, що вітає важливу роль Китаю у відновленні миру і врегулюванні «української кризи» дипломатичними засобами. Утім, можна закластися, що український президент терміну «українська криза» не вживав. Отож, китайська сторона використовує власний набір понять, аби не спростовувати фарисейську риторику москви.

На загал цю розмову, на яку Київ чекав від 24 лютого, коли з’явився присвячений війні в Україні «позиційний документ» МЗС Китаю, навряд чи варто розцінювати як однозначно позитивну чи негативну. Адже ніхто не розраховував, що Китай стане на бік Києва чи зголоситься приєднатися до групи «Рамштайн». З іншого боку, Китай – надто важлива і впливова держава, аби заморожувати діалог і гребувати засобами дипломатії. На другому році війни для нас, мабуть, не настільки важливо, до якої риторики вдаються політики, скільки те, яку позицію займають ті чи інші впливові держави, і як це впливає на спроможність України добитися відновлення територіального суверенітету та досягнення справедливого миру.

Отже, що ж ми маємо у підсумку:

- Керівництво КНР не має готового рецепту щодо врегулювання російсько-української війни. Після візиту Емманюеля Макрона в Китай попередні переговори з боку КНР доручені китайському дипломату Лі Хуею, який у 2009-2019 рр. був послом КНР у рф, а з 2019 р. обіймає посаду спеціального представника уряду КНР у справах Євразії. Попередньо відомо, що найближчим часом Лі Хуей відвідає Францію, ФРН, Україну та рф.

- Запевнення Сі Цзіньпіна не «підливати масла у вогонь» можна тлумачити як обіцянку не постачати росії озброєнь. Тим більше, що керівництво КНР намагається позиціонувати себе як глобального миротворця, адже після замирення між Саудівською Аравією та Іраном. Китай збирається запропонувати свої послуги для пошуку порозуміння між Ізраїлем та палестинцями. Отож Київ має наполягати на безапеляційному визнанні суверенітету та територіальної цілісності України – тезі, яка має важливе значення для зовнішньої політики КНР, яка засуджує агресію і сепаратизм.

- Що стосується китайської дипломатії, нахабні заяви посла КНР у Парижі Лу Шея (про нібито несуверенність пострадянських держав) шкодять офіційній політиці самого Китаю, особливо напередодні першого саміту КНР та держав Центральної Азії. Приміром, інші посли КНР висловлюють відмінну позицію, як то постійний представник КНР при ЄС Фу Цун, який нещодавно запевняв, що Китай не визнає російської анексії українських територій, включно з Кримом і Донбасом. 

-Діалог з Пекіном видається вочевидь корисним, якщо він забезпечить закріплення позитивного нейтралітету КНР щодо російсько-української війни. Значна відповідальність покладатиметься на нового посла України у Китаї Павла Рябікіна.