Життя на мінах

Після війни Хорватії знадобилося понад 20 років, щоб очистити свої території від мін, хоч увесь цей час над розмінуванням працювалине лише державні органи, а й приватні компанії, яких держава обирала через тендер. І за оцінками фахівців, одна з найкращих моделей протимінної діяльності — саме хорватська.

Україні ж буде набагато важче, бо, по-перше, як сказав під час українсько-американського форуму міністр оборони Олексій Резніков, у нас уже зараз найбільш замінована країна світу, і за масштабом забруднення її можна порівняти із територією штату Флорида. А війна ще триває. По-друге, на відміну від Хорватії, у нас поки що немає достатньо засобів механічного розмінування і не так багато сертифікованих операторів з гуманітарного розмінування.

Нагадаю, що саме в Хорватії через рік після завершення війни було ухвалено закон про гуманітарне розмінування – перший закон такого роду у світі. Ще через рік створено Хорватський центр з розмінування. А згодом в цій країні ухвалили закон про протимінну діяльність.

Тож тепер у Республіці Хорватія законодавством регулюється виконання гуманітарного розмінування, встановлюються умови й суб'єкти, які виконують заходи гуманітарного розмінування, а також за цим документом здійснюють контроль гуманітарного розмінування.

Стандартні процедури, прийняті Хорватським центром розмінування, представляють об'єднання оперативних процедур, за якими центр проводить розвідку територій (загальна розвідка, маркування мінних полів і технічна розвідка), розробку проєктної документації, оцінку потенціалу уповноважених юридичнихосіб з проведення гуманітарного розмінування, а також контроль якості робіт з пошуку йрозмінування в Хорватії.

Центр готує проєкти національної програми, яку схвалює парламент за поданням уряду, іплани розмінування, які схвалює уряд. План визначає райони розмінування, терміни робіт, виконавців і джерела фінансування.

Фінансові ресурси для реалізації планів розмінування надходять із державногобюджету та з інших джерел (наприклад, це можуть бути кошти міжнародних організацій).

Щороку уряд звітує перед парламентом про виконання плану і витрачені кошти.

Можна сказати, що в Хорватії законом прописано кожну роботу, кожен крок зрозмінування, і, що найголовніше, усього цього дотримуються на практиці.

В Україні ще 2018 року було ухвалено закон про протимінну діяльність, тому що внаслідок бойових дій на Донбасі чимало територій виявились замінованими, й цю проблему треба було розв’язувати. Робоча група, яка працювала над цим документом, теж враховувала досвід Хорватії. Але в закон вже декілька разів вносили зміни.

Так, найпершою версією цього документапередбачалося створення Національного органу з питань протимінної діяльності, а в його складі – Комісії з питань акредитації операторів протимінної діяльності та моніторингу їхньої відповідності вимогам акредитації. Також закон передбачав створення Центру протимінних операцій — нового центрального органу виконавчої влади. У його складі мала працювати Інспекція з контролю якості протимінної діяльності.

Та за рік після народження цієї «дитини» політики визнали: те, що ухвалено, не «вистрілило». Як результат — жодного з цих органів не було утворено через складність реалізації норм закону й брак коштів у держбюджеті.

Наступною версією документа передбачилидоступнішу схему організації протимінної діяльності. А також створення Центру протимінної діяльності на наявних фондах Міноборони; Центру гуманітарного розмінування — на фондах МВС; було виключено положення закону щодо утворення нового центрального органу виконавчої влади (Центру протимінних операцій).

Але якщо Центр протимінної діяльності було створено 2021 року, то рішення про створення Центру з гуманітарного розмінування ухвалили лише цього року. Хоч гуманітарне розмінування – це один з найважливіших напрямів, бо від нього залежить, чи зможуть люди повернутись до своїх домівок на деокуповних територіях, а фермери – працювати в полях. Та й загалом від цього залежить, як швидко після війни ми відбудуємо нашу країну.

Гуманітарне розмінування – це складний, довготривалий і дорогий процес. І однією з нагальних проблем є залучення техніки, яка б розміновувала дистанційно, адже серед мін, які встановлюють росіяни, є такі, які реагують на ходу людини і вибухають, коли людина наближається. Тому одне з питань, які ставили на форумі, – інвестиції у виробництво обладнання для гуманітарного розмінування.

Окрім того, ми говорили також про те, що на цьому етапі може пришвидшити процес розмінування і які проблеми нам потрібно розв’язати, щоб до цього долучився приватний сектор, як це було в тій же Хорватії. Бо представники бізнесу кажуть про те, що єпроблема страхування, ускладнена сертифікація і процедура її продовження, тому це уповільнює процес залучення до розмінування комерційних компаній, зокрема й міжнародних.

У свою чергу, в Міністерстві оборони зазначають, що єдиний ефективний спосіб пришвидшити темпи розмінування – це формування власного потужного оператора протимінної діяльності, для чого в Міноборони вже розпочато роботу з укомплектування 8 батальйонів гуманітарного розмінування в складі ЗС і ДССТ. Начальник управління екологічної безпеки та протимінної діяльності цього міністерства, керівник секретаріату Національного органу з питань протимінної діяльності полковник Руслан Берегуляпояснив, що всі ці підрозділи будуть сертифіковані як оператори протимінної діяльності.

«Зараз ми працюємо над їх укомплектуванням сучасними засобами пошуку, обстеження ймашинами розмінування, але треба розуміти,що машини розмінування – це лише допоміжний засіб, що суттєво прискорює роботу з обстеження територій, та, на жаль, не зможе виконувати всієї роботи. Використання машин може обмежуватись як рельєфом місцевості, типом забруднення, так і подальшим використанням землі. Тому сапер залишається головним під час розмінування, і тому ми надаємо важливе значення його підготовці й постійному удосконаленню професійних навичок. Для посилення нашого потенціалу працюємо і з потенційними донорами, і з державам-союзниками, йнамагаємось залучити наш національний виробничий потенціал.

Якщо казати про досвід Хорватії, то техніку тамоператори протимінної діяльності залучали самостійно, Хорватський центр протимінної діяльності лише здійснював їх сертифікацію, визначав завдання для розмінування і проводив контроль якості, а оператор сам визначав потребу залучення техніки, щоб провести очищення території і пройти контроль якості розмінування. Перші одиниці техніки, які Хорватія отримала як допомогу, було переданодержавному підприємству, яке здійснювало свою роботу як оператор протимінної діяльності. Проте долучення винятково комерційного підходу до розмінування в Хорватії мало як і позитивні, так і негативні моменти, тому підхід до розмінування в Україні має бути комплексним. Тобто, йдеться про поєднання виконання розмінування урядовими силами і долучення благодійних і комерційних організацій», – пояснив він.

Руслан Берегуля зазначає, що для долучення приватного комерційного сектору передовсім необхідне формування національної програми протимінної діяльності, але цей етап на сьогодні сильно ускладнений через ведення війни за нашу незалежність і суверенітет, та й потребує великих фінансових витрат із бюджету. «Загалом жодного пріоритету не повинно бути, головна вимога – відповідність оператора умовам виконання розмінування згідно з міжнародними й національними стандартами, що забезпечить гарантію безпеки на очищених територіях, а це є запорука залучення інвестицій у розвиток економіки на розмінованих територіях. На сьогодні ніяких перепон для отримання статусу оператора протимінної діяльності в Україні немає, за рік кількість операторів збільшилось із 5 до 14. Головне – це наявність у сертифікованих операторів ресурсу, тому що гуманітарне розмінування – тривалий і дороговартіснийпроцес, оскільки в центрі цієї діяльності стоять життя і безпека людей», – підкреслив він.

На форумі йшлося про те, що нині росія випускає в бік українських територій щодоби до 30 тисяч снарядів. І скільки їх буде в подальшому – незрозуміло. Тому ми й надалі маємо комплексно працювати над питанням розмінування і залучення до цього процесу міжнародних донорів і інвесторів, щоб у нас було вдосталь техніки й фахівців, а наше життя на мінах не затягувалось надовго.