Ціна нашої свободи
Не дивуйтесь, коли у нас увірветься терпець — і суд над тиловими наволочами, які давлять на дорогах молодих нацгвардійців, беруть хабарі за винесення "правильних" судових рішень чи схематозничають по відомствах та міністерствах, буде короткий і суворий.
Ми надто дорого платимо, аби Україна була радикально несхожа на Росію не тільки кольором прапора, а й власне правилами, традиціями та звичаями, що панують в нашій країні.
Невже ви думаєте, що ті, хто не злякався російських ракет, снарядів, бомб, мін і куль; хто звик дивитися в очі смерті та ховати побратимів, – злякається української вʼязниці, коли несправедливість буде такою очевидною, а зло зухвало безкарним?
Наївні… Все що нас зупиняє, - це ординська навала, яку треба здолати за будь-яку ціну, та розуміння, що кульгава на обидві ноги державність радикально краща за відсутність власної держави, яку традиційно руйнував розбрат українців.
Але наше терпіння не безмежне, а війна не безкінечна. Памʼятайте про це…
Не думайте що щось зміниться. Ніколи вже не зміниться. За вісім років війни АТОшники кинули безліч гранат в невірних дружин, пострілялися напідпитку, і так далі. Але жодної гранати в корупціонера. Вісім років. Нас всіх чекає коло історії 2014-2022 з точністю до коми. Покійний Іранець (Панаско) загнав ножа в нападників захищаючи дружину, але жодного ножа чи кулі у внутрішнього ворога. Що стосується цієї війни, то це як і в 2014 бій гладиаторів в невеличкому дозволеному для боїв трикутнику Сходу. Там ворогів можна вбивати, це дозволено. І ще там дозволено вмирати. А пробратись на територію РФ і висадити в повітря сотню свиномордих військових заборонено. Ця війна керована, і ніхто не дозволить вам її хоч в чомусь разкеровувати, як і корупцію. Українська корупція безсмертна до тих пір, поки вона толерується нашими спонсорами і союзниками, а воно так буде завжди.