Давайте начистоту
Знаєте, чому нам минулого року вдалося? Вдалося не тільки вистояти, а й повернути частину окупованих територій?
Бо для них це була СВО, яка десь там, далеко, а для нас це була священна війна. Війна за виживання. Наш український джихад. Коли "Україна або смерть" були не просто красивим гаслом, а щоденною реальністю.
Рік тому це була справді народна війна проти армії професійних мародерів… Війна українців, які знали за що вони вмирають і вбивають, проти тих, хто геть не розумів, навіщо він поперся на українську землю.
І тому ми – всупереч прогнозам всіх розвідок та спецслужб – вистояли. Але відтоді ця війна кардинально змінилась…
Наразі воюють дві армії. Зі своїми профі та аматорами. Зі своїми ідейними (чи навіть фанатиками війни) і своїми заробітчанами. Зі своїми героями і запроданцями. Зі своїми мартирологами – десятками тисяч тих, хто загинув і за кого потрібно помститися…
Наша правда в цій війні нікуди не поділась. Як і рік тому, це національна-визвольна війна за право самим визначати свою долю. От тільки вона перестає бути для нас народною та екзистенційною. Вона перестає мобілізувати все суспільство, перетворюючи його на міцний кулак, готовий розбитися в кров, поламати кісточки, але відправити ворога в нокаут…
В Україну повернувся business as usual. Армія воює. Десь там, далеко – на сході України. Корупціонери крадуть. Політики думають про рейтинги і брешуть. Журналісти обслуговують політиків. Правоохоронці обкладають бізнес мздою. Кожен виживає і заробляє як може.
З країни, що вела проти орди тотальну війну, з нації, де кожен готовий був вбивати і вмирати, ми перетворюємось на країну вболівальників ЗСУ. Так само, як Росія залишається країною вболівальників за свою армію.
Війна професіоналізується. Попри цілі квартали свіжих могил на українських цвинтарях нам здається, що найстрашніше вже позаду. Що результат цієї війни визначений наперед. Що ми вже "зробили гру" і залишається тільки оформити результат розгромною перемогою над ворогом…
Наївні… Після звільнення Херсону (тобто за останні півроку) ми нічого не звільнили, але втратили Соледар і Бахмут. Новітня західна зброя, яка наразі надходить в Україну в кількостях, про яку рік тому важко було навіть помріяти, виявилась безсилою проти "мʼясних штурмів" в стилі маршала Жукова. І так, як не прикро це визнавати, Бахмут узяли навіть не російські регуляри – варварська ПВК, в якій за найменшу провину мінусують на місці.
Ми перемололи у "Бахмутській мʼясорубці" десятки тисяч орків? Так! Але що для країни, яка досі живе пафосом перемоги, задля якої вона могла зафарбувати Дніпро у червоний колір кровʼю своїх солдат, кілька десятків тисяч? А скільки синів і дочок України втратили під Бахмутом ми?
Боюсь, цю війну виграє не західна зброя (яка безумовно важлива). Якщо б війни вигравали тільки технології, США ніколи б не вийшли з Афганістану чи Іраку… Війни виграють технології і довга воля, готовність платити велику ціну за досягнення поставлених цілей. Мобілізація усіх сил та ресурсів задля перемоги…
Наразі я не бачу такої мобілізації ані в Україні, ані в Росії. А це означає, що ця війна ще надовго. Як би ми не вірили у "останній вирішальний контрнаступ"…
Вермахт був найтехнологічнішою військовою машиною свого часу. З найсучаснішою зброєю і зразковою дисципліною. Але довга воля і готовність жертвувати мільйонами людських життів задля перемоги завершилось взяттям Берліна замість капітуляції Москви…
Я не знаю, чи готова сучасна Росія змобілізувавши всі свої ресурси і перетворитись на одного великого "Вагнера", аби виграти цю війну. Думаю, за Путіна це малоймовірно. Але питання, хто прийде після Путіна відкрите. І дай бог, аби до влади там не прийшли сучасні більшовики, готові задля своїх амбіцій гнати на смерть мільйони…
Втім і Україна перетворюється на європейський Ізраїль. Який звикає жити звичайним життям, незважаючи на війну. От тільки, на відміну від Ізраїля, нам рано розслаблятись. Ми ще не виграли жодну свою війну. Ми ще не звільнили свої території. Ми ще не завдали вирішальної поразки нашим ворогам. Ми ще не збудували непереможну армію та державу.
А це означає, що психологічна демобілізація – шлях в нікуди. Він матиме наслідком затягування війни, розквіт корупції, збільшення жертв, руйнування наших поселень і втому від України. Яка точно прийде – не цього року, так наступного…
Цю війну виграє той, для кого – як для нас рік тому – вона стане питанням життя і смерті. Хто змобілізує усі свої сили, ресурси та волю. Для кого не буде тої ціни, яку він неготовий заплатити за перемогу.
А поки – на превеликий жаль – ми повертаємось у формат пізнього АТО/ООС. "Ви воюйте, аби ми могли жити звичайним життям. Ви – наші герої. Але не заважайте нам робити business as usual. Ваше місце на фронті…"
Чим це закінчилось, сподіваюсь всі ще памʼятають?
Закінчуються.
Більшість тих хто сам побіг в кінці грудня минулого року до військомату на цвинтарі, в кращому разі зкалічений.
Ті хто ще живі і воює виснажені і фізично і психологічно і морально.
Програти війну - питання на яких умовах. Це не змагання. Ви знаєте рівень втрат?
Я розумію, що популіст з мене ніякий. Та і переконувати я не збираюсь нікого. Це лише моє ставлення. Можливо тому, що я маю всі шанси не повернутись додому
нічого абсурдно в цьому питанні немає.
Ви так кажете, може тому, що в вас ніхто не воює? На мою думку, перемога будь-якою ціною - це злочин і нехтування майбутнім країни.
обробіть собі такий варіант подій, він цілком можливий. В країні закінчується мобілізаційний ресурс. Фізично. Закінчуються люди здатні тримати зброю і чинити опір. Чи буде це пиправданням перед людьми, що загинули
А я помирати не збираюсь і маю надію, що демобілізуюсь і поїду з країни. Бо я не бачу змін. Ми всі помремо, але мені є ще для чого жити. Я не хочу бути частиною статистики, заради своєї дитини. Він чекає мене з війни вже вдруге. Перед ним моя відповідальність набагато більша. В тому ж рахунку, я маю відповідальність зробити так, щоб він мав змогу сам вибирати, чи воювати йому, чи ні. Тож, я маю його вивезти у вільну країну. Матеріальне становище мені дозволяє
Те, що вас оточує смерть, не робить мене винним. Я розумію, що в деяких колах, якщо ти не загинув або не був скалічений, то і не рахується. Я співчуваю вам, справді. Я бачив багато різних людей на службі, і таких як ви теж бачив.
Так, я не бачу свого майбутнього тут. Поки що, мій наратив не є популізмом. Але дуже схоже, що саме таке ним і стане, раніше чи пізніше.
юне поїхав, бо мав надію, знову наступив на ті самі граблі, але це все було зруйноване, коли біда прийшла і до мене - я зтикнувся з нашою військовою медициною, в госпіталях.
Співчуття - це не жалість. Я не принижую і не осуджую людей. Ми всі робимо вибір. Я робив сам, ви теж. Кожен солдат робить.
Я прийшов до такого висновку тільки на своєму досвіді. І моя сім'я весь час нагадує мені, що їм не буде краще без мене але з Україною. Вони кожен рік бачать, як діти моїх побратимів виходять з цяцьками на подушечках до пам'ятників.
І ви вважаєте, зо тоді люди загинули, щоб ми втратили дарма ці 9-10 років перед цією війною?
напевно, що ні. Але ми бачимо, як саме сталося
Я не розглядаю це в об'ємі всієї держави, а тільки на рівні своєї сім'ї.
Щодо краще чи ні. за моїми спостереженнями, зараз менше братерства між солдатом і командиром. Менше поваги, бо є примус. Це стало гірше. Як на мене, краще мати стару зброю з відмінною взаємодією а ніж гарне озброєння та зневагу серед особового складу, і ця зневага підсилена законодавчо, на рівні держави.
Якщо хтось вважає навпаки - тцк відкриті до пропозицій. ведіть синів, батьків, дідів, чоловіків, там знають що з ними робити.
Це лише моя думка, і вона варта чогось лише для мене.
Але я сподіваюсь ви не за такий вибір. А може й за такий - у ньому теж є певний сенс - я не цинік, я змінив шкалу оцінок
Бо як ще пояснити оті усім відомі банальності, що він "кропає" у своїх "нєтлєнках" останній час?
Якби США ,як і СРСР свого часу, хотіли би саме виграти війну в Афганістані,вони б її виграли-проти масированого застосування ядерної та хімічної зброї ніякий дух та патріотизм не врятує.Так що,технології вирішують все.
І,ще-ця війна і не була народною от початку,шановний пане,вона була і є кастовою-бо гинуть на ній лише бідні.
Росія має над нами технологічну, кількісну, ресурсну переваги. До того ж вона мобілізує суспільством на війну, аж до закликів робити снаряди у кожному домі.
Нещодавно наші позиції атакував рій дронів FVP, масове виробництво яких, раптово, вже налагоджене на росії. В них наростає "всьо для фронта, всьо для побєди". У нас що? Середній чек у 800 гривень у "Сільпо".
Наша перемога вже не просто не гарантована, вона стає вже примарною.
Інша справа - це організація тотального переведення економіки на воєнні рейки. До суспільста апелювати тут не треба. Спротиву тут не буде. Але ті, хто повинен був це зробити, - зрадники.
Хіба не ті, кого вам так хотілось бачити біля керма держави?
Про них ви соромязливо мовчите, щоб, мабуть, не образити?
Ім ви дали на все, що вони роблять, карт бланш, хіба ні?
Хто змобілізує усі свої сили, ресурси та волю Джерело:
У вас є версія, хто це все може і має організувати?
Конкретно, персонально, без словоблуддя?
1. закінчення/припинення війни "гдє-та пасрєдінє" (за рецептом одного відомого персонажу шапіто) НЕ БУДЕ!! вже не буде. для кацапів це вже геть принципова позиція. може бути коротка заморозка, припинення вогню, але лише із тим, аби війна поновилася з новою силою. переслухайте, що сказав мєдвєдєв (лише, будь ласка, не треба торочити у стилі зе-лупамарафону про "деліріум алкаша")
2. втрати, мабуть, великі, але це - все плата за відсутність (майже тотальну!!) мізків у переважної більшости посполитих, їхня тупа віра, що неосвічений дурник із зеленого шапіто, який так вправно вовтузив прутнем по роялю, так само вправно зупинить війну, здолає корупцію, даст дєткам па канхвєткє, дасть бабам по мужіку, а мужіку по бабє, etc... але так в реальності не буває... тому: хто втік за кордон, то точно виживе, хто тут - особливого вибору не буде. просто кацапи, вам (нам!) цього вибору не залишать...
2. Якщо наш розрекламований контрнаступ буде не успішний, або провальний. Винувата буде лише наша влада. Позаяк:
А. Не намагались мобілізувати всі наявні фінансові та технічні ресурси для виробництва зброї, БК та амуніції.
Б. Нічого не зробили для припинення розкрадання бюджетів всіх рівнів та ,відповідно, не виконали п.А.
В. Не забезпечили рівність перед законом стосовно мобілізації.
Г. Не розгорнули масове виробництво навіть тих видів зброї які можна легко зробити. (Дрони різних типів).
Д. Провалили комунікацію по всім основним питанням війни.