Щодо ситуації з виборами у ВС

Я дуже засмучена і розчарована, в суді в цілому, в деяких колегах – персонально. Втім, я не писала свій попередній пост під впливом емоцій, це було моє свідоме і виважене рішення, яке я хочу пояснити.

Чому я особисто вийшла з процесів розробки стратегії розвитку ВС?

Багато років ми сперечалися з Іван Міщенко з приводу того, чи варто боротися за посади у суді для реалізації своїх ідей і стратегії. Іван стверджував, що без офіційної посади це неможливо. Я, навпаки, вважала, що це можна роботи без посад, у якості неформального лідера, на принципах прямої демократії, вільно висловлюючи свої погляди і формуючи коло однодумців навколо себе.

Але "кейс Князєва" довів, що це не так. Можна написати дуже потужну програму і стратегію, але коли доходить до питань її реалізації ти впираєшся у стіну – її будуть реалізовувати ті люди, які не поділяють цих цінностей, або ще гірше – свідомо саботують виконання поставленої мети. Тим самим дискредитується ідея реформ, дискредитується команда реформаторів, втрачаються важливі сенси. Ти не контролюєш виконання завдань, ти не можеш набрати необхідну професійну команду, ти не можеш мотивувати людей, які все рівно більш орієнтовані на формального лідера – керівника.

Більше того, реалізація будь-якої, навіть найменшої цілі від неформального лідера вимагає в десятки більших зусиль – і рано чи пізно просто настає емоційне і фізичне вигорання.

Тому висновок перший – якщо ти не готова боротися за керівні посади у суді, ти не маєш права пропонувати реформи та стратегію розвитку.

Висновок другий - якщо ти програєш у цій боротьбі – то треба відійти і подивитися, можливо дійсно спрацює інший підхід.

Чому я не виставляла свою кандидатуру на цих виборах? Я багато разів пояснювала колегам, що не бачу себе на посаді голови – я не зацікавлена працювати у складі ВП ВС та ВРП, я не люблю займатися поточним менеджментом, мені набагато ближче проектна робота, моя англійська доволі середня (а це наразі must have для голови ВС) і, чесно кажучи, мені б не хотілося проводити на роботі 24 години на добу.

У цих виборах судді мали можливість проголосувати за кандидатуру Івана Міщенка.

Як на мене саме ця людина мали би очолити суд у ці турбулентні часи. Чому? Іван був командиром взводу у славетній 93 бригаді "Холодний Яр" (це вже багато про що свідчить) і демобілізувався лише на початку травня, він більше року не розглядав справ як суддя, а, відповідно, апріорі не може бути залучений до корупційного скандалу у зв’язку з "кейсом Князєва". Завдяки саме його зусиллям як голови комісії була успішно завершений конкурс з обрання членів ВККС, і результати цього конкурсу отримали надзвичайно виску оцінку наших міжнародних партнерів та громадськості. Іван багато років разом з групою інших суддів веде проект, спрямований на написання судових рішень. Ми вже давно по суті входимо до єдиної think tank. Врешті решт, це людина яка відверто каже те, що думає, і написала "слона" https://www.deadlawyers.org/sudova-systema-u-poshukah-slona/ (сподіваюся, що на нас скоро очікує другий "слон").

Але Іван отримав цілих 14 голосів, тоді як його конкурент – Станіслав Кравченко – 108.

Ми програли ці вибори дуже консервативній команді – фактично наразі порядок денний ВС будуть формувати судді - колишні керівники ВССУ (голова ВС, голова КЦС, секретар Пленуму). Мені видається це означатиме повернення до усталених і дуже консервативних методів керівництва судом. Я особисто не бачу можливостей ефективної співпраці "команди реформаторів" із "командою консерваторів" саме зі стратегічних та управлінських питань.

Втім, саме на цьому будується історія розвитку демократичного суспільства – зараз прийшов час консерваторів, адже судді втомилися від реформ, а деякі - взагалі їх ніколи не хотіли, або ще гірше – команда реформаторів дискредитована "кейсом Князєва" і не має наразі довіри. Тому, на мою думку, варто взяти паузу та подивитися на розвиток подій.

І я особисто відчуваю, що трохи втомилася нав’язувати колегам власний порядок денний. Хочу подивитися як будуть розгорталися події без мого активного втручання.

Втім, I have a dream і про це трохи пізніше.