Як в США працює малий ветеранський бізнес на сферу ОПК

$9,65 мільярда – саме стільки законтрактували у 2023 фіскальному році проєктів, які втілюватиме малий та ветеранський бізнес США. Про це свідчать дані Армійського офісу програм малого бізнесу.

Загалом торік ветеранський бізнес США згенерував $1,14 трлн надходжень, при цьому ВВП країни у 2021 становив $23,32 трлн.

Департамент армії США розробив єдину точку входу для федеральних державних закупівель. Усі контракти та субпідрядні роботи, в яких може взяти участь ветеранський бізнес, публікуються в Системі управління нагородами (SAM).

Якщо бізнес, котрий належить ветерану, може надати послуги, яких потребує армія США – необхідно зареєструватися на сайті SAM та пройти 11 кроків, які дозволять пропонувати свої послуги на закупівлях.

На кожному з етапів ветеранський бізнес супроводжують консультанти, які допомагають правильно пройти сертифікацію, зібрати необхідний пакет документів. А ще там є опція для малого бізнесу спрощена процедура закупівель, якщо сума контракту, яку вони збираються втілювати, становить менш як $150 тисяч.

Якщо підприємець може виконати лише деяку частину послуг, він може одразу на сайті знайти можливості субпідрядних контрактів й доєднатися до компанії, яка надасть ширший спектр послуг.

Загалом, Департамент армії США всіляко сприяє тому, щоб 3% контрактів отримували ветеранські підприємства. Чи можливо застосувати досвід ветеранського бізнесу сфери ОПК в Україні?

Сприяння розвитку мілітарі-технологій

В Україні з 2014 року є ряд компаній, які виготовляють дрони, програмне забезпечення, комплектуючі різного рівня складності для озброєння тощо. Проте кожен виробник зіштовхується з перепонами, а не можливостями розвитку, якщо планує вести свій бізнес тут. У нас не сприяють розвитку сфери мілітарі-тех, й виробникам часто простіше поїхати до сусідньої Польщі, щоб отримати сертифікацію на свою продукцію, ніж пройти бюрократію в Україні.

Окремо йде питання щодо всіляких дозволів і наявної номенклатури Міноборони. Наразі до завершення воєнного стану діє постанова КМУ №169, яка спрощує процедури закупівель, проте не вирішує ряд інших питань, з якими зіштовхуються постачальники.

У США у 1990 році заснували програму Mentor-Protege (MPP). Вона діє саме для можливості закупівель технологічних розробок від малого бізнесу для потреб армії. Цю програму зупиняли, проте згодом Конгрес її відновив та продовжив до завершення 2026 фінансового року. Програма розширює можливості малого бізнесу у сфері оборонної промисловості.

Що бізнес може запозичити у США для розвитку сфери?

Найперше – менторство. Як би це не дивно звучало, але в США витрачають багато коштів на різні менторські програми. Це допомагає скоротити витрати часу та грошей для бізнесу на методі "спроб і помилок". Уряд відшкодовує наставникам до $1 мільйона протягом двох років.

Наступний етап – кредити. Агентство з управління оборонними контрактами (DCMA) керує кредитними угодами. Малий бізнес може отримати кошти на прямі витрати на робочу силу, виконання субпідрядів та інших прямих витрат.

Щоб стати учасником програми Mentor-Protege (MPP), підприємцю необхідно отримати документи, "які описують передачу технологій, разом із підтвердженням від PM, PEO або командира про те, що передача технологій стосується одного з їхніх пріоритетів". Це приблизно, як зараз в Україні відбувається процедура, коли волонтери передають військовим частинам обладнання під сертифікат кінцевого споживача. Але в США цей процес налагоджений краще та на вищому рівні.

Дещо спрощеною є повторного заходу в систему команд, які вже співпрацювали з армією й чию передачу технологій армія бажає продовжити.

Підприємства, які стають частиною постачання оборони та національної безпеки – проходять оцінювання на відповідності вимогам та навчання з кібербезпеки.

Співпраця між приватним бізнесом і науково-дослідним інститутом

Що стосується розвитку ОПК, то в США намагаються використовувати всі ресурси, які можуть принести результат та технологічний прорив. Відтак в окремий напрям підтримки розвинулась "Програма інноваційних досліджень малого бізнесу" (SBIR) та "Передача технологій малого бізнесу" (STTR).

Відмінність цього напряму підтримку від "менторської програми" полягає в тому, що SBIR та STTR надають армії доступ до технологій, які допомагають задовольнити потреби місії. Ця програма дає гроші малому бізнесу для розвитку їхніх технологій, які задовольнятимуть потреби федеральних досліджень і розробок. У випадку зі STTR, малий бізнес має можливість створювати та передавати технології через спільне дослідження та розробки з науково-дослідним інститутом.

За цими програмами фінансування проєктів розбите на 3 етапи.

На першому етапі – підготовка, кожен проєкт проходить техніко-економічне обґрунтування. Досліджуються наукові та технічні переваги нової розробки, оцінюється, наскільки реально втілити задуманий проєкт. На першому етапі команда отримує до $100 тисяч за до 6 місяців роботи.

Наступний етап – створення прототипу. Команда продовжує роботу, логічним фіналом якої є створення першого прототипу, який можна продемонструвати інвесторам. Цей етап передбачає до $1 мільйона фінансування за 2 роки роботи. Якщо проєкт визначається як високотехнологічний (потребує більше затрат), для SBIR є опція отримати додатково $500 тисяч. Проте ця опція не доступна для команд STTR.

Завершальний етап – комерція. Якщо розробка вдалась і вона є інвестиційно-привабливою, команда може виходити на вищий рівень фінансування й залучати гроші від комерційних структур, інвесторів, венчурного капіталу, або отримати федеральний контракт чи субпідряд.

Загалом розподіл контрактів за сферами у військових закупівлях США 2023 року виглядає так:

Який потенціал має Україна?

Наразі українська сфера ОПК здебільшого зав’язана на іноземних контрактах. У критичний момент, коли масово збільшилась кількість військових, елементарно форму та бронежилети доводилось великими партіями контрактувати по всьому світу, а то й просити подарувати Так, були українські виробники, проте вони часто не справлялись з попитом через не зацікавленість держави у розвитку даної сфери та відсутністю гнучкості у співпраці академічних установ, дослідних центрів та університетів, державних підприємств, концернів з приватним бізнесом, що не вийшов з цих же установ. Захлиналось виробництво не лише через "нестачу рук", кваліфікованої сили, а й банально – відсутність матеріалів. Додатковий контроль на митниці на ввезення товарів подвійного призначення не прискорював процес. Відтак з країни вимились мільйони бюджетних й приватних коштів. Зараз ми маємо десятки дрібних підприємств (частина з них належить ветеранам та їхнім родинам), які можуть покривати велику частину стратегічних потреб країни у сфері обороноздатності та безпеки країни.

Ще є тема дронів. Наші вироби розробляються й удосконалюються не відірваними від реалій бойових дій інженерами, а тестуються в режимі реального часу. Що максимально робить розробку підлаштованою під потреби бійців. Проте, на жаль, ця галузь поки не виходить в топ, щоб можна було говорити про внутрішній стійкий попит не від волонтерів.

Як би жахливо це не звучало, але концепція конкуренції для реалізації озброєнь не шкідлива. Це визнається просто як факт, що провідні постачальники озброєнь змушені конкурувати, щоб продати свою зброю.

У всьому світі понад 50 мільйонів людей прямо чи опосередковано беруть участь у військовій діяльності, в тому числі щонайменше 5 мільйонів безпосередньо задіяні у виробництві озброєнь, а близько 500 000 вчених та інженерів беруть участь у військових дослідженнях і розробках.

Як правило, військові науково-дослідні програми Міністерства оборони (США) передаються на аутсорсинг приватним бізнес-компаніям, яким доручається виробництво озброєнь та інші військові програми, і які також відіграють значну роль в адвокації конкретних виробничих програм.

Для розвитку мілітарі-технологічної сфери необхідно, в першу чергу, створення сприятливої екосистеми, або окремої програми: розробка та підтримка сприятливого середовища для розвитку мілітарно-технологічних стартапів та інноваційних компаній. Це може включати спрощення процедур створення та уніфікації звітності між контролюючими органами (скорочення звітності), надання фінансової та правової підтримки, створення інкубаторів та технологічних парків. Також необхідне сприяння держави у співпраці з науково-дослідними установами, державними інституціями та приватним сектором. Це надасть поштовх до ефективної колаборації та нових інсайтів. Залучення висококваліфікованих фахівців з різних галузей допоможе розвивати нові технології для потреб військового сектору. Це може включати модернізацію виробничих потужностей, розвиток експорту технологій (комплектуючих).

Інвестування в дослідження і розробки: держава та приватні компанії можуть виділяти фінансування на дослідження і розробки нових технологій для військового застосування. Це може включати розробку нових збройних систем, безпілотних апаратів, кібербезпеки, штучного інтелекту та інших сфер. Що фактично і відбувається, однак, в дані технології інвестує волонтерська спільнота, а не держава. Хоча сфера безпеки та оборони мають стратегічні потреби у цьому і вже використовують так звані "волонтерські" технології на полі бою. Саме вони показали, як розвиток мілітарно-технологічної сфери може сприяти зміцненню обороноздатності та національної безпеки.

Наразі у нас унікальний шанс для створення ефективної військово-промислової бази, яка здатна виробляти високоякісну військову техніку та зброю. Також, необхідно зазначити, як ми можемо спостерігати ресурси партнерів не завжди здатні задовольнити таку динаміку війни.

Якщо уважно подивитися в інфографіку розподілу за купівель в США – можна помітити, що кожна сфера має підрядників з місцевого мілітарного й цивільного бізнесу. Разом вони генерують мільярди доларів.

Ми також маємо потенціал стати топ-виробником у мілітарній сфері. І зараз йдеться не про якісь дорогі розробки суперточної чи надважкої зброї. Елементарне забезпечення побуту бійця: від якісної форми, до сублімованої їжі чи предметів побуту – це все потрібне і закордоном.

Адже війна йде не скрізь, проте навчання військових відбуваються в кожній країні. Й ми можемо пропонувати товари, які будуть необхідними щодня великій кількості людей, які знаходяться на полігон та навчальних таборах. Найголовніше – наші товари гартуються й отримують знак якості в реальних бойових діях, що ще більше підвищує до них довіру.