Шмигаль піариться на військовій темі, забувши про економіку
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль останнім часом багато часу присвячує військовій тематиці, до якої не має прямого стосунку. Попри плачевний стан справ в економіці, голова уряду все частіше уникає цієї теми і намагається створити ілюзію своєї причетності до завідомо "виграшної" теми військової допомоги західних партнерів України. Це може свідчити про те, що сказати за основним профілем діяльності Шмигалю просто немає чого.
Напередодні в інфопросторі сталась малоприємна історія. Після переговорів з главою МЗС Великобратанії Клеверлі прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що у королівство уже відправились на навчання на сучасних винищувачах перші українські льотчики. За кілька годин речник Повітряних сил Юрій Ігнат спростував це і сказав, що в Британію ще жоден льотчик не направлявся, хоча списки сформовані. Потім на телеграм-каналі Шмигаля і на сайті Кабміну піарники розмістили уточнення: набрані перші групи. Однак перше повідомлення уже встигли прочитати у ворога. І прочитали його саме так, як воно було сказано.
Коли ти не розбираєшся в якомусь питанні, дуже легко помилитися в нюансах і дрібницях. Проте з цих дрібниць і ворожі спецслужби, і західні партнери можуть зчитувати наші слабкі сторони. Зокрема, прем’єр-міністр, який озвучує неперевірені дані щодо такої чутливої теми як навчання військових за кордоном, ймовірно, може давати таку ж неправдиву або недостовірну інформацію із інших питань. І тут візаві Шмигаля на міжнародних зустрічах варто задуматися, які ще чутливі питання вони обговорювали. Це не кажучи вже про те, що непогоджене з військовими розголошення таких даних може призвести до розкриття таємниці (цілком можливо, що пілоти на навчання вже поїхали, але широкій громадськості, а відтак і ворогу про це знати не потрібно).
Попри те, що це не його сфера компетенції, Шмигаль постійно - принаймні інформаційно - залазить на територію відповідальності військових, чим створює небезпеку неконтрольованого розповсюдження реально важливих даних. Через свій статус він може розраховувати на увагу медіа, проте не завжди "фільтрує", що говорить. Почалось це зі скандального візиту до США і Канади, де Шмигаль чи не вперше суттєво більше, ніж "для протоколу" акцентував на питаннях військової співпраці. Потім те саме на зустрічах з представниками Італії, де озвучив секретні дані про співпрацю у військово-промисловому секторі, зокрема, в частині локалізації виробництва в Україні окремих видів зброї. І от тепер з міністром з Великобританії.
В той же час за перше півріччя 2023 року не ухвалено жодного проривного рішення для економіки. Навряд чи можна вважати таким дуже спірну ідею підняти тарифи на електроенергію для населення в той час, коли було обіцяно комуналку до кінця війни не чіпати. Або зниження з 500 до 200 тис. максимальної суми компенсації за пошкоджене житло на деокупованих територіях. Або програне "вчисту" протистояння з польськими фермерами, через яке українські арграрії втратили мільярди на експорті зернових, а відтак -з не принесли такої потрібної країні валютної виручки. Або повністю провалену програму бронювання критично важливих працівників, про яку постійно просили представники бізнесу, аби забезпечити хоча б поточний рівень сплати податків. За які, як відомо, фінансується армія.
Програми доступних кредитів і грантів на нові робочі місця - це запущені ще минулого року програми. Підготовка до опалювального сезону - це не досягнення, а рутинна робота. Єдине, що тепер коштами для відновлення бізнесу зможуть скористатися олігархи типу Ахметова - що ж, ми вже звиклися із тим, на кого працює прем’єр-міністр воюючої країни. Кошти від міжнародних фінорганізацій йдуть планово. Схеми в податковій і на митниці нікуди не ділися. Схеми в енергетиці - процвітають ще активніше, ніж до повномасштабного вторгнення. Схеми у закупівлях в оборонному секторі змогли трохи прикрутити після вселенського масштабу скандалу в медіа та після "чарівного пенделя" з-за океану. Вертикаль ухвалення управлінських рішень розгойдана, кожне міністерство поступово перетворюється на автономне "удільне князівство", а кожен других міністр бачить себе в кріслі начальника, і тому саботує більшість розпоряджень, які прем’єр видає на засіданнях Кабміну.
На цьому тлі телеграм-канал Шмигаля - це суцільні міжнародні зустрічі, протокольні рішення і "паркетні" конференції, або "розкачування" давно напрацьованих рішень. Зрідка з’являються дійсно важливі соціальні ініціативи типу підвищення виплат ветеранам, проте глобально похвалитися нічим. Чи варто за таких обставин відправляти прем’єр-міністра збирати кошти на зброю або обговорювати збройні "коаліції" на міжнародному рівні, якщо всередині країни ще стільки невирішених питань? Можливо достатньо візиту міністра закордонних справ або профільного заступника міністра оборони? Бо якщо прем’єр весь час в роз’їздах і займається питаннями з-поза зони власної відповідальності - хто ж буде стимулювати економіку заробляти гроші на цю зброю і на забезпечення армії в умовах повномасштабної війни?
