Індульгенція для банкірів: чому існує та до чого призводить

Гучні банкрутства українських банків почались не сьогодні і не закінчяться завтра, але є дещо спільне, що їх об’єднує з кінця 90-их років минулого століття й дотепер: майже 100%-ве уникнення відповідальності власниками та акціонерами збанкрутілих банків. Насамперед тих, хто активно виводив кошти вкладників та отримане від НБУ рефінансування за кордон і, зокрема, до росії. Напевно, піонером серед таких банків був свого часу банк «Україна», який напередодні банкрутства перерахував 2 мільярди рублів до росії, але так і не отримав еквівалент у доларах США. До відповідальності за це шахрайство так ніколи й не притягли.

З 2000 по 2014 рік маємо ще декілька гучних банкрутств банків, керівників яких звинуватили у розкраданні коштів вкладників, але вони так і не отримали покарання, за винятком поодиноких випадків, кількість яких можна порахувати на пальцях однієї руки.

Впродовж 2014-2017 рр. понад 100 банків було визнано неплатоспроможними, і все це переважно через шахрайські дії саме власників банків та їхніх топ-менеджменту. І знову фактично нікого не покарано! До того ж, навіть у випадку найрезонансніших справ, які було відкрито вже за часів агресії росії проти України, не притягнуто до відповідальності жодного власника/співвласника чи топ-менеджера російських банків та/або банків, створення яких було в той чи інший спосіб профінансовано з рф, що працювали в Україні.

Одним із таких гучних прикладів уникнення відповідальності є кейс засновника «Дельта-Банку» М.Лагуна. Нагадаю, що «Дельта-Банк» створювався за ініціативою і на кошти російського інвестиційного фонду Icon Private Equity, очолюваного на той час Кіріллом Дмітрієвим, який наразі є одним із найближчих до путіна російських топ-чиновників і перебуває під санкціями США та інших країн як очільник російського фонду прямих інвестицій (РФПІ).

Тож, виникає питання, а як так виходить, що людина, яка несла й несе загрозу економічній безпеці держави, навіть не була взята під варту? Частково відповідь на це питання дає… історія ухвалення парламентом спеціалізованих законів та… «чудовий збіг обставин», за який точно відповідає керівництво НБУ та правоохоронних органів 2015 року зразка. Нагадаю, що «Дельта-Банк» визнали неплатоспроможним наступного дня(!) після схвалення парламентом, але до підписання президентом і набуття чинності Закону України №218-VIII щодо відповідальності пов’язаних із банками осіб. Отож, Микола Лагун, який є головним акціонером і очільником наглядової ради «Дельта-Банку» вперше в цій історії витяг «щасливий квиток» і позбувсь відповідальності своїм майном і свободою за банкрутство банку. Але так «щастило» йому ще неодноразово. Що примушує замислитись над тим, що цьому «феєрверку щасливості» хтось допомагав. І сильно допомагав. Бо окрім «Дельта-Банку», Лагун був ще й власником «Кредитпромбанку» і «Омега банку», викупленими ним у 2012 і 2013 роках і також визнаними неплатоспроможними 2 березня 2015 року. І за їхніми зобов’язаннями він також не відповів.

Припущень щодо того, хто міг допомагати засновнику «Дельта-Банку», не може бути багато. І перші, хто спадають на думку, це… росіяни. Бо як свідчить інформація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України, з 2011 р. М.Лагун та колишні топ-менеджери «Дельта-Банку» почали виведення грошей вкладників через схеми, відомі як операції «back-to-back». А саме такий спосіб виведення коштів був розроблений ФСБ рф та активно використовувався російськими компаніями та банками для легалізації грошей Кремля на Заході.

А ось друге, що згадується… це вельми «послідовна» позиція вже українських судів, які послідовно та невпинно вставали, за поодинокими винятками, на бік Лагуна в 2015-2021 роках й роблять це зараз. Так, наприклад, Печерський та апеляційний суд Київської області, ухваливши низку судових рішень, скасували домашній арешт та заборону на виїзд підозрюваному в особливо тяжких злочинах, чим забезпечили можливість Лагуну М.І. виїхати за межі України. А вже в лютому 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва О.Л. Бусик винесла рішення, яке прямо приписує Офісу Генерального прокурора закрити кримінальні провадження проти М. Лагуна.

Складається враження, що суди навмисно затягують справи та намагаються ускладнити роботу слідчим, щоб незабаром за більшістю обвинувачень строки давності спливли. Доводити ж неправосудність цих рішень та проводити юридичну експертизу – це теж гаяння часу. Нагадаю, що на цей час обвинувачений у особливо тяжкому кримінальному правопорушенні, покарання за яке передбачає від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна (за черговим позовом ФГВФО), М. Лагун не з’являвся на виклик слідчого для участі в процесуальних діях та не з’являється у судові засідання. Попри це, органи слідства та суду не взяли Лагуна М.І. під варту та не оголосили в розшук, що також допомагає йому уникати покарання.

Тож, скільки ще вітчизняна феміда буде стояти не на сторожі закону, а на сторожі інтересів тих банкірів, що ці закони порушують? Бо чим далі це тягнеться, тим більше загроз становить не лише для окремих громадян чи бізнесів, а для національної безпеки в цілому. Справа судді Князєва наочно доводить, що вартість індульгенцій для банкірів та ухвал на їхню користь вимірюється мільйонами доларів США. Тож, можна лише уявити, в яку суму стало постійне «щастя» засновника «Дельта-Банку».