Як депутати підтримують воєнні ініціативи

Успіх під час війни має багато різних складників. Це стійкість і мужність Збройних Сил, які щодня стримують і перемелюють ворога. Це робота українських дипломатів, президента та уряду, які збільшують кількість союзників нашої країни і обсяг допомоги, котру вони надають. Важлива роль також українського парламенту, від якого залежить наскільки якісно вдасться змінити законодавство, щоб розвʼязати проблеми, породжені війною.

За останні кілька місяців народні депутати ухвалили низку законів, які спрямовані на належне фінансове забезпечення сфери оборони та підтримку здоров’я військовослужбовців. Але на скільки ефективними і вчасними були ці рішення?

Як реформують ВЛК і у чому проблема

Перше, з чим стикаються військовозобов’язані, коли приходять до центрів комплектування – це військово-лікарські комісії. Саме вони мають перевіряти придатність військовозобов’язаних, а також перевіряти стан поранених. Але через велику кількість людей, не завжди якісну та ефективну роботу, а інколи навіть й корупцію у ВЛК, військовозобов’язані, мобілізовані та поранені можуть годинами, якщо не днями очікувати своєї черги пройти медогляд і отримати необхідні документи.

Про ці проблеми у Міністерстві обори знають. Ганна Маляр, заступниця міністра оборони, перевірила роботу ВЛК у зонах бойових дій і вказала, що ситуація хоч і різна, але проблеми є. Система ВЛК не розрахована на стан війни і до вторгнення обслуговувала значно менше людей. Що вже говорити про ВЛК у великих містах.

У Кабміні пробували вирішити цю проблему і запровадили електронний документообіг та електронну чергу у п'яти містах з найбільш завантаженими ВЛК – Харкові, Львові, Києві, Вінниці та Одесі. До кінця травня на цю систему мали перейти ВЛК у всіх шпиталях країни.

Втрутились у ситуацію й народні депутати. Вони дозволили утворювати ВЛК при державних та комунальних закладах охорони здоров'я. Кількість та перелік таких комісій визначатимуть обласні військові адміністрації з урахуванням поточного навантаження та потреб.

Працюватимуть вони за програмою медичних гарантій: Національна служба здоров'я укладатиме з такими медичними закладами договори і забезпечуватиме оплату наданих послуг. За рахунок держави покриватимуться проведення лабораторних досліджень, направлення особи в інші медзаклади для проведення обстежень, оформлення проєктів довідок та формування висновків щодо стану здоров'я. Тариф на один комплексний медогляд становитиме 883 гривні.

Також парламентарі змінили правила отримання довідки про обставини поранення – одного з ключових документів для медичної допомоги та отримання компенсацій. Тепер не треба проводити звичних для таких випадків розслідувань, якщо поранення сталось в умовах бойових дій. Також, якщо начальник медичної служби бригади не встигатиме вчасно скласти довідку, то це не має перешкоджати доступу військовослужбовця до медичної допомоги. Пізніше її можна надіслати до закладу охорони здоров'я чи відповідного територіального центру комплектування.

На час війни медичні та інші документи направлятимуться до військової частини закладом охорони здоров'я або центром комплектування в електронному вигляді, і лише якщо це неможливо – у паперовому. Тепер військові не будуть змушені доставляти документи з одного кінця країни у інший лише задля того, щоб отримати відпустку для лікування чи для остаточного визнання непридатним до служби.

Та чи вирішить це проблеми з ВЛК? Лише частково. Ймовірно, тепер буде значно менше черг і поранені не будуть змушені чекати годинами у коридорах. Також комунікація між військовими частинами, закладами охорони здоров’я та центрами комплектування буде значно швидшою і не потребуватиме безпосередньої участі військовослужбовця. Але запитання все одно лишаються.

По-перше, невирішеними є глобальні проблеми. Хоча практика у різних ВЛК та ТЦКСП відрізняється, найчастіше військовослужбовці скаржаться, що медичний огляд як такий не здійснюється узагалі, а на усі проблеми із здоров'ям закривають очі. Тому до військових частин можуть потрапити непридатні до служби люди. Там від них часто відмовляються, адже вони не можуть здійснювати покладених обов’язків. Після цього починається довгий процес поневірянь такого мобілізованого між центром комплектування та військовими частинами, допоки хтось та й не погодиться його взяти.

Підтверджує наявність проблем й Масі Найєм, відомий адвокат, засновник правозахисної організації "Принцип" та військовослужбовець, який через тяжке поранення наочно зіткнувся з системою. Він вказує, що командування часто не бачить важкого стану людей і не помічає, що вони не здатні виконувати задачі чи мають проблеми, пов’язані з пораненням. Що ВЛК можуть робити висновки, які не відповідають дійсності, зокрема щодо придатності до служби, коли людина не може встати з ліжка. Що оформлення документів – справжнє пекло, а необхідні для отримання компенсацій довідки не видають. Що держава наразі не має системи реабілітації поранених військовослужбовців, хоча питання є надзвичайно актуальним.

По-друге, суттєва затримка з ухваленням таких рішень. Проблеми з ВЛК та обміном інформацією у системі виникли не вчора і навіть не після широкомасштабного вторгнення, а ще у 2014 після початку війни. Вже тоді система показала, що є неефективною у бойових умовах, але досі суттєвих змін вона не зазнала.

Але є сподівання, що крига скресла, і що лише цими двома законами реформа ВЛК не обмежиться. У суспільстві визрів відповідний запит. Далі, якщо у влади дійсно є бажання реформувати систему, нас чекає тяжка і довга робота народних депутатів, уряду та військового командування.

Як не треба повертати доплати військовим

Скандалом року можна назвати раптове зменшення винагород для військових. З лютого захисники, які не задіяні у безпосередній відсічі агресору, втратили щомісячні доплати 30 тис гривень. Натомість, їм збільшили мінімальне грошове забезпечення на 7 тис гривень – до 20 тис.

Це рішення далеко неоднозначно сприйняли у суспільстві. На сайті президента почали реєструвати петиції з вимогою повернути доплати, і принаймні дві з них набрали необхідні 25 тис голосів. Доєднались й опозиційні політики, які публічно критикували це рішення і реєстрували законопроєкти про повернення доплат.

Свої пропозиції з цього питання за неповний місяць напрацювала робоча група з парламентарів та військових. В ухваленій в першому читанні редакції пропонується повернути на час воєнного стану щомісячну додаткову винагороду від 30 до 100 тисяч пропорційно до часу виконання бойових завдань. Порядок, розміри та умови таких виплат має визначити Кабмін.

Але насправді доплати не повертаються. Законопроєкт лише цементує ту систему, яка працює наразі, коли Кабмін затверджує порядок, розміри та умови додаткової винагороди військовим. Уряд після широкомасштабного вторгнення вже вісім разів змінював цей порядок і питання досі лишається невирішеним.

Натомість, законопроєкт збільшує додаткову винагороду строковиків та поранених військових на 6 тисяч гривень, а курсантів військових навчальних закладів – на 2350 гривень. І це дійсно важлива частина, адже строковики та поранені наразі отримують до 1 тисячі гривень, а курсанти – не більше 2 тисяч гривень. Але навіть запропоновані у законопроєкті доплати недостатні і є ймовірність, що до другого читання їх підвищать.

Навіщо тоді ухвалювати проєкти, які не вирішують проблем? Бо парламентарі загнали себе у глухий кут популізмом. Досі невизначена доля правки Дмитра Разумкова про відновлення доплат військовим за рахунок обмеження винагороди топ-посадовців. Її підтримали усі фракції і групи попри те, що за розрахунками голови Комітету з питань фінансів Данила Гетманцева ця ініціатива коштуватиме 154 млрд грн і таких коштів у бюджеті немає.

Тимчасово врятував монокоаліцію, уряд та президента нардеп Володимир Цабаль. Одразу після голосування за правку Дмитра Разумкова він зареєстрував постанову про скасування голосування і цим заблокував подальший рух законопроєкту. Без розгляду цієї постанови ні Голова парламенту, ні Президент України не можуть підписати проєкт.

І ось вже майже два місяці ніхто не може взяти на себе відповідальність остаточно його ухвалити чи провалити. І цим користуються окремі народні депутати. Наприклад, Олексій Гончаренко з фракції "Європейська Солідарність", який реєструє петиції до президента з вимогою розблокувати ініціативу та повернути доплати. І вони отримують підтримку у суспільстві попри те, що проти цього законопроєкту виступили керівники військових відомств країни.

Не виправить навіть ситуацію ухвалення у другому читанні законопроєкту робочої групи з військових та парламентарів. Правка Дмитра Разумкова й надалі буде у підвішеному стані допоки народні депутати її не підтримають чи провалять.

***

Бажання парламентарів покращити медичне та фінансове забезпечення військовослужбовців можна лише похвалити. Але кожна така ініціатива має бути вчасною, ефективною та продумаю, щоб не зробити гірше.

Зміни щодо роботи ВЛК лише частково вирішують проблеми, але глобальні вади лишаються. До того ж, про недоліки системи говорили вже давно, тому рішення навряд чи можна назвати вчасними. Але, принаймні, це спроба покращити ситуацію.

Натомість, повернення доплат для військовослужбовців без відповідного фінансування лише зробить гірше. Наразі, будь-які ініціативи та рішення мають враховувати реалії сьогодення. А реальність така, що ворог досі намагається знищити нашу країну за будь-яку ціну. Тому часу і місця для популізму під час війни не має бути, бо він лише працює у мінус: і доплати не вийде повернути, і довіру до держави такі політичні ігри підривають.