Валерій Чибінєєв: останній бій Героя України

Сором’язливий, із чудовим почуттям гумору, життєрадісний і людяний командир групи снайперів підполковник Валерій Чибінєєв загинув у свій 34 день народження у Гостомелі. Він ніколи не мав помпезних святкувань, завжди говорив: "Я знаю, що мені кожен бажає" і запрошував веселитися. 3 березня 2022 року на привітання Олексія Долі та іншого побратима підполковник Чибінєєв відповів лаконічно: "Дякую, ходімо виконувати свою роботу". Того дня на нього чекала кохана, щоб повідомити про вагітність, але встигла відправити повідомлення, на що Валерій відповів: "Чудово" і продовжив знищувати ворога. Про Валерія Чибінєєва, його останні моменти життя погодився розповісти його бойовий побратим, співробітник ГУР МОУ, особистість якого не розкривається з міркувань безпеки.

"Зараз я буду більш ефективний у ближньому бою"

Напередодні широкомасштабного вторгнення рф у Валерія Чибінєєва розпочалася ротація в Луганській області. На початку березня його група отримала завдання по обороні Київщини. Під час пересування по Одеській трасі до Києва група допомогла воїнам-тероборонівцям облаштувати блокпост, обрати правильні вогневі точки, навчила порядку дій на контрольному пункті. Після прибуття до місця розташування у Нових Петрівцях воїни допомогли зведеним підрозділам провести розвідувальні дії щодо розташування противника.

"Передові ворожі загони були виявлені в населених пунктах Димер, Демидов та Козеровичі за річкою Ірпінь. Також групою було прийнято рішення про проведення розвідувально-диверсійних дій у лавах противника: організовані добровольці, котрі добре знали місцевість і мали можливість висунутися за річку Ірпінь та вчинити дрібні диверсії", - ділиться співрозмовник.

2 березня група Валерія Чибінєєва отримала завдання щодо снайперського прикриття дій зведеного підрозділу у Гостомелі та зайшла у місто.

"Діяли на випередження, було важливо зайняти позиції швидше за підрозділи рф. Ми вийшли на перехрестя до Склозаводу. Проводячи дорозівдку потенційних снайперських позицій, Валерієм Чибінєєвим прийнято рішення не використовувати Склозавод як вогневу точку, адже у підвалах перебували люди. Ми зайняли іншу снайперську позицію та почали спостереження. До речі, місцеве населення зустріли нас доброзичливо, допомагали облаштовувати вогневі позиції, ділилися інформацією про ворога. Своєю чергою, ми допомагали їм виїжджати безпечними маршрутами, забезпечували їх ліками, провізією", - розповів учасник бою.

За його словами, о 4 ранку 3 березня був перший приліт у дах будинку поблизу, розпочалася пожежа. Воїни відразу побігли туди та допомогли з евакуацією мешканцям будинку.

Тоді, за даними героя, розпочався артилерійський обстріл, була отримана інформація про наступ противника, ворожі колони висунулися з аеродрому.

Через деякий час група снайперів виявила і знищила ворожого коригувальника, якого на даху багатоповерхівки побачив у тепловізор Олексій Доля. За наказом Валерія Чибінєєва коригувальника ліквідовано і на певний час артобстріли припинилися.

"На відстані близько кілометра 3 броньовані машини з росіянами на техніці почали спішуватися. Валерій працював по техніці ворога з гвинтівки Barett М107 50 калібру, ми з Олексієм знищували особовий склад. Противник спустив димові завіси, забрав поранених й загиблих і відступив. Перший наступ було відбито", - розповів військовий.

Згодом наступ росіян на позиції продовжився. Тільки з однієї позиції снайперів було помічено 9 ворожих БМД з особовим складом.

"Коли у Валерія закінчилися як основні, так і резервні набої 50 калібру, він прийняв рішення вступити у ближній бій. Його останніми словами були "Я буду більш ефективний з автоматом у ближньому бою". Він наказав продовжувати нищити ворога снайперським вогнем та висунувся на перехрестя. Близько 15 години командир іншої бойової групи повідомив, що Валера "200", - пригадує розвідник...

У зв’язку з обстановкою, що склалася, снайперській групі довелося покинути позиції і висунутися до дороги, де вони зустріли резерв у складі двох груп. Очоливши кожну, Олексій Доля висунувся з підлеглими на іншу сторону дороги зі словами "Це найкраща робота у світі". Розвідник загинув від кульових поранень у шию…

"Завжди допоможу усім, чим зможу"

Це мала бути крайня ротація для Валерія Чибінєєва у район ООС.

"Валера хотів пробувати себе у різних сферах військової діяльності. Він був цілеспрямованою, але дещо впертою людиною. Ми з ним працюємо у складі групи з 2019 року, за цей час він показав себе таким, який завжди готовий прийти на допомогу, скромним і щирим. Він жодного разу не сказав, що він Герой України, але своїми діями при виконанні поставлених завдань це доводив. Валерій не боявся брати відповідальність та ризики на себе, дуже не хотів, щоб побратим постраждав, тому скурпульозно готувався до бою", - ділиться товариш Валерія Чибінєєва.

За словами співрозмовника, Валерій Вікторович був дуже людяним і жертовним стосовно інших на передовій.

"Під час однієї ротації у Шумах серед контрактників 10 ОШБр він упізнав колишніх підлеглих 79 ДШБр, пам'ятав ім'я кожного. Хлопці тільки заїхали на позиції, першою їх задачею була розвідка, тому ми прибули їм на допомогу. Територія була під вогневим контролем противника, тому Валерій Чибінєєв прийняв рішення провести дорозвідку тієї ділянки у складі снайперської групи. Через годину ми вже шукали можливості ремонту тепловізора Archer, який заблокувався. Це був єдиний спосіб хлопців на передовій спостерігати за обстановкою вночі. Валера завжди хотів допомогти усім, чим міг, не полишав позиції, поки вся робота і навіть більше не буде виконана", - зазначає бойовий побратим Валерія.

На першій лінії оборони, за словами співрозмовника, розвідники займалися усім, що може допомогти підрозділам: безпосередня снайперська робота, розвідка, здійснення диверсій, спостереження, відбиття штурмів, мінування шляхів підходу до позицій, навчання особового складу, допомога облаштування позицій.

"Одного разу Валера помітив, що хлопці на передовій позиції змінювали одне одного на чергуваннях дуже часто через недостатню кількість особового складу. Тоді він запропонував допомогу у нічному чергуванні. До речі, мав правило ніколи не пригощатися їжею на позиціях — завжди скромно відмовлявся, хотів залишити хлопцям максимум усього. Він міг знайти карти місцевості для військових, які тільки заїхали на позиції — досі не розумію, де він їх знайшов, залучити підрозділи БПЛА там, де необхідно", - зазначає співрозмовник.

Втрата брата підкосила його

Його товариш зазначає, що Валерій Вікторович завжди був стійким і в гарному настрої, але втрата молодшого брата Романа у 2019 році підкосила його.

"Коли він дізнався про загибель Роми — на ньому не було обличчя. Він тоді готувався до ротації, під час тренувань був трохи розгубленим, міг зануритися у свої думки. Таким я його бачив протягом місяця-півтора і більше ніколи. Тоді він вперше і востаннє показав свій душевний біль. Не розкривати почуття до кінця його, напевно, навчив дитячий будинок, де вони з братом виховувалися", - ділиться герой.

Побратим додає, що Валерій мав звичку не розмовляти по телефону у присутності багатьох людей, мало з ким ділився своїми відносинами з коханою Катею та планами на майбутнє.

"Валєрчик завжди робив усе по-своєму. Він обожнював соус Шрирача — очі виходять з орбіт, але він їсть. Усі відмовляли його купувати авто Renault Duster, але я певен, що він придбав би саме його. Займався розвитком тих спортивних якостей, які вважав ефективними для виконання бойових завдань", - ділиться військовий.

Знакове "3388"

Валерій Чибінєєв любив спорт, комедійні серіали і різножанрові книги.

"Йому подобалося бігати, хлопці кепкували з його дещо надмірної для розвідника ваги і дивувалися з витривалості та вольових якостей Валери. Він не лише тримався на рівні, а й часто прибігав у лідерах. Валера ніколи не перебільшував своїх фізичних показників, завжди був чесним. Постійно мав при собі книгу, читав ту, назва якої сподобалася. Пам'ятаю, він читав "Як спілкуватися з психами" й жартував, що знає, навіщо її читає", - ділиться спогадами розвідник.

Валерій Вікторович постійно самовдосконалювався, йому подобалося водити авто, вивчати англійську мову і розвиватися у снайпінгу. Він ніколи не говорив, що він професіонал, але завжди доводив це. Валерій Чибінєєв мав нестандартне мислення, яке проявлялося також у стосунках з коханою.

"З Катею вони познайомилися в ротації — вона служила в одному з підрозділів. Валєрчик міг спонтанно купити плюшевого ведмедя, привезти одну квітку, а не букет, передати "привіт" або просто зробити ори-гамі", - ділиться співрозмовник.

"3388" — так була підписана кожна річ Валерія Чибінєєва – дата його народження. Цей підпис – прості й водночас загадкові цифри – характеризують тернистий земний шлях підполковника Валерія Чибінєєва – Героя України, лицаря ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, почесного громадянина міста Бердянськ, відзначений "Зіркою слави" (посмертно), медалями "15 років сумлінної служби, "За поранення" (легке), та нагрудним знаком військової частини А2245...