Останнє лібрето "Вагнера", або похід на небо

Ні, друзі, то був не заколот в юридичному розумінні.

Заколот – це стихійне повстання, бунт, або ж організований в результаті таємної змови збройний виступ проти державної влади.

Очевидно, що обмаль ознак для кваліфікації подій 23-24 червня 2023 року за участі приватної військової компанії (ПВК) «Вагнер» як стихійного повстання чи бунту.

Не менш очевидно, що Пригожин мав конкретні об’єкти для нападу і розбірок – це Шойгу і Герасимов. І аж ніяк не замахувався на державну владу, читай – на Путіна. А таємна змова з ким? Хіба що з особистим водієм?

Згадаємо етапи подій, які призвели до походу на Москву.

1 етап. Пригожин публічно виступає з різкою критикою Шойгу і російського генштабу, які, за його словами, блокують надання необхідного озброєння і боєкомлекту для «Вагнера».

У відповідь тиша.

2 етап. Пригожин посилює риторику і закликає немічних та імпотентних генералів (пізніше називає прізвища Шойгу і Герасимова) вийти на пенсію й не заважати російським військовим виконувати завдання СВО.

У відповідь тиша.

3 етап. Пригожин прямо називає Шойгу і Герасимова пристарілими педерастами…

У відповідь – наказ Шойгу, відповідно до якого всі приватні військові компанії мають підписати контракти з міністерством оборони і перейти в його повне підпорядковуватися.

4 етап. Пригожин крутить кукіші Шойгу і Герасимову з явно вираженою еротичною символікою та посилає їх на три відомих букви із заявою: ПВК «Вагнер» не буде підписувати ніяких контрактів…

Пригожин, Шойгу і Герасимов присіли і чекають на рішення арбітра. Путін не реагує.

У Пригожина терпець увірвався і він починає движ на Москву.

Тепер в нього лише два шляхи: або він «урочисто» проводжає Шойгу і Герасимова на пенсію з об’ємним негативний шлейфом, або вони ведуть його до прокурора зі статтею з довічним ув’язненням.

Можливо, перший варіант міг би й спрацювати, якби один із музикантів не натиснув на гашетку, а потім другий, третій… Загинули військовослужбовці збройних сил, військове відомство втратило кілька гелікоптерів і літак. Й якщо кримінальну справу за ознаками збройного заколоту (ст. 279 КК РФ) були навіть юридичні можливості закрити (підстави - дивись вище), то терористичний акт, внаслідок якого загинули люди (п. б ч. 2 ст. 205 КК РФ із максимальною санкцією довічного позбавлення волі), при такій публічності і міжнародному резонансі – «поховати» практично неможливо.

Саме тому повернув Пригожин на московській трасі взад. Усі його заслуги на сторінках кримінального кодексу розтали би, неначе сніг на теплому вітрі.

Чому Лукашенко?

Ні, перемовини з Пригожиним вів сам Путін, а Лукашенко був лише ретранслятором. Це була найкраща кандидатура – погодьтесь, складно уявити, хто міг би ще претендувати на цю роль при таких обставинах.

Гарантії безпеки для Пригожина і його музикантів – також пропозиція Путіна. Єдине, що погоджувалось з Лукашенком – це притулок для Пригожина і кільканадцяти наближених до нього осіб на території Білорусі та відповідний режим для них.

Чому це останні акорди ПВК «Вагнер»?

Слова Пєскова, що Пригожин піде в Білорусь, а кримінальну справу проти нього закриють, прозвучали сумними акордами для головного музиканта.

Зверніть увагу, не поїде, виїде, направиться – а «піде». Щось підказує, що мало прозвучати – піде в небо… Саме у такому разі появляється законна підстава для закриття кримінальної справи – за смертю обвинуваченого.

Що буде з простими музикантами?

Одні підпишуть контракти з військовим відомством, другі – повернуться в місця не дуже віддалені, в яких вони перебували до призову, треті – ще кудись… підуть.