Дивіться
Така історія. Відомий український журналіст опублікував дуже важке відео, де наші українські воїни опинялися на замінованому полі і тяжко, драматично, кровопролитно намагаються звідти вибратися.
Але багатьом українцям в коментарях настільки несподобався такий контент, злива невдоволення була настільки сильною, що журналіст змушений був видалити відео.
В хід пішов увесь можливий спектр аргументів, від маніпулювання відчуттями близьких бійців, до бога, демотивації, секретності і суспільної моралі.
Вам не подобається на це дивитись, ніжні ви мої? А нам не подобається брати в цьому участь. Нам не подобається дивитись, як частки мозку командира розлітаються у всі боки і окоропляють тебе з ніг до голови. Нам не подобається тримати за пояс пораненого побратима, щоб він не злетів з кузова пікапу, коли ми намагаємось на усіх швидкостях вивезти його з під інтенсивного обстрілу. Нам не подобається опинитися наодинці з штурмовою групою ворога в одній траншеї. Нам не подобається тягнути окривавлених побратимів, чуючи їх стогін і невимовні крики болю. Нам не подобається випарковувати посеред ночі автомобіль на замінованій дорозі.
А ще знаєте, що нам не подобається? Нам не подобається, що тепер треба придумати, щось красиве і креативне, щоб закрити збір. Треба придумати, якось вразити глядачів, щоб вони скинулися на той пікап, чи мавік. Треба якийсь сувенір військовий придумати для донатів, прапор там, гільзу, чи тубус від РПГ. Бо ви, ніжні мої, теж втомлюєтесь, коли "тримаєте економічний фронт". Дехто, кажуть, чверть зарплати переводить на донати. Але хочете я відкрию вам маленький секрет? Ми втрачаємо на війну і половину своїх зарплат.
- Якщо що, я дозакрию зі своїх - постійно чую таку фразу.
Так от, не закривайте очі, дивіться як пацани стрибають по мінному полю, як вони стікають кров'ю, як в них відлітають кінцівки, як вони в лихоманці намагаються накрутити той турнікет на рештки своєї ноги. Бо це і є реальність того, що двідбуваєтья прямо зараз з нашою з вами Батьківщиною. В соцмережах так чекали, коли вже той контрнаступ? Так ось це він і є. Дивіться. Якщо не вистачає духу прийти їм на допомогу, то не закривайте собі і іншим очі, бо інакше так і думатимете, що війна це красиві, люті бійці, на новенькій техніці і гори трупів ворога навколо. Дивіться.
Є правда і та, що не треба було трендіти півроку про страшний наступ даючи ворогу підготувати оборону та замінувати ткриторіїї! Іне треба гнати солдат на міни щоб забезпечити наше просування вперед,про яке потім у аідосику розповість Зеленський!
А так - дивіться! Це ПРАВДА цієї війни!
"Надивилися,чи наслухалися про війну 1914,1941 років?" -це цитата. Навіть невіглас зрозуміло, що зараз ситуація на лінії фронту нагадує позиційну війну часів Другої світової війни, і навіть завдяки відсутності авіації в України швидше Першої світової війни. Невже бої в Бахмуті не нагадують м'ясорубки на Марні і під Седаном? Тільки масштаби менші. Та й танків у битві при Камбре було більше, ніж зараз в України.
Ну из окопа конечно виднее, тут не поспоришь. Однако половина армии в 2019 году проголосовали за Зе! Вы нет, согласно вашим словам.
эта земля не стоит ни здоровья ни жизней украинских военных!!!
если ничего не готово для контрнаступа, то надо сидеть в обороне, а не лезть по минным полям ...
кацапоботы
Дивитись на ці страждання неможливо...
Військовослужбовець Державної прикордонної служби зі Львова Назар Матвіїшин став жертвою побиття на полігоні, де тимчасово дислокується його підрозділ. Про це повідомила його сестра Марта Матвіїшин, звинувативши в побитті брата капітана Івана Зазульчака.
«Сьогодні мій брат, солдат Матвіїшин Назар ледь не загинув. Але сталось це не у найгарячіших точках, а на ротації, в яку він приїхав декілька днів тому», - https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1394055108102519&id=100024941294086 написала Марта Матвіїшин 27 червня у Facebook
З її слів, 26 червня Назар Матвіїшин потрапив у Львівський клінічний госпіталь ДПСУ із діагнозом гострий апендицит, але під час операції лікарі також виявили сильні пошкодження внутрішніх органів. За висновком лікарів, який оприлюднила сестра, у солдата виявили закриту тупу травму черевної порожнини, закритий розрив печінки, забій підшлункової залози, брижі тонкого та товстого кишківника.
Унаслідок розриву печінки, зазначила Марта Матвіїшин, в брата стався внутрішній крововилив.
«Мого брата побив його капітан Іван Зазульчак. Зі слів брата, це не одиничний випадок, а побиття відбуваються на постійній основі "для профілактики"», - заявила Марта Матвіїшин.
Через побиття брата вона звернулася з заявою в правоохоронні органи. «Наразі ми звернулись в усі відповідні органи, однак потрібно надати розголосу цій ситуації, щоб це все не зійшло просто так нікому з рук», - написала жінка.
ZAXID.NET звернувся за коментарем з приводу побиття солдата до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, очікуємо відповіді.
Від них найбільше залежить складність завдань, котрі доводиться виконуватися воїнам. Азарт тут ні до чого (часом це природна і корисна реакція на ненормальну ситуацію, часом "політруки" перестаралися).
Дуже рідко бувають винятки (як напр. коли Наполеон пішов попереду своїх солдат через міст на пушки з картеччю, тоді як звичайно він перебував в тилу в безпеці.. часом навіть спав під час битв).
Бо є такий критерій: якщо командир, який планував, йде з тобою виконувати щось неможливе - можливо так ризикувати і варто (успіх буде воєнним джек-потом). Але тут я би не враховував тих командирів, в котрих обов"язках є йти з рядовими - тільки вище командування.
Якщо вже справді є необхідність атакувати крізь мінні поля - можете раз-два за кампанію піти разом з тими військами. Інакше шукайте інші виходи.
_________
З.І. Не встиг подивитися то відео і не маю іншої інформації, але можливо ситуація стала настільки жахливою, бо кацапня своїм "Зємлєдєлієм" винятково влучно і вчасно (чи непомітно) накрила ту місцевість?
Вообще-то таким как ты сами кацапы рано или поздно засовывают бутылку: кому - в зад, кому - в горло, а кому и пулю в затылок. Ты своей участи дождёшься, не сомневаюсь.
І чого можна досягти, демонструючи грубу фронтову реальність тиловим дядькам та тіткам. Щоб вони не спали по ночах від кошмарів і цим допомагали фронту?
Згадалось одне оповідання мадярського письменника Мате Залки, фронтовика І Світової, учасника громадянських воєн в Росії та Іспанії. Фабула оповідання, в якому начеб-то ворон описує поле битви на якому лежить безліч трупів воїнів, а він розмірковує про їхню долю та викльовує очі в одного з них.
Багато схожого можна прочитати у Ремарка та Хемінгуея, які теж добряче нюхнули фронту.
А про тебе що можна сказати - поцифіст обісраний, який запросто порівнює НАШИХ і ворога.
І хай вони тут бісяться скільки завгодно, як оцей шматок свинособачого лайна
Мені безмежно шкода воїнів. Мені шкода техніку, яка так безглуздо втрачається.
Я сподіваюсь, що AAR буде запроваджений в ЗСУ, що висновки будуть зроблено, що кадрові рішення будуть швидкими.
Те, що Ю.Бутусов виклав це відео, знаючи його позицію досить тривалий час, виключаю бажання хайпонути. Натомість відео має дати енергійний поштовх суспільству почати вимагати структурних та якісних змін не лише на папері, а й в реальності.
Бажання окремих осіб приховати правду, заткнути рота, бо це "не на часі", бо "в нас така робота", бо "це зіграє на руку московитам" - хочу поставити просте запитання:
Шановні зберегачі спокою та державних таємниць, ви так само щиро рвали кучері на сраці, коли дізналися про одеського воєнкома-мільйонера і так само кричали "не на часі","в нас така робота", "це зіграє на руку московитам"?
Якщо під час війни ми втратимо право на правду, прикриваючись савєтскімі лозунгами - то заради чого ми воюємо?
І взагалі, все у нас чудово, а ви - порохобот!
p.s. Ніжний лохторат немає знати нічого про реальності війни, бо ще почнуть задавати різні питання. Не мішайте красти.