Бунт Пригожина – знак для Путіна не іти на вибори?

Побачила цю думку російських ЗМІ в пості Романа Вибрановського. І, думаю, її треба осмислити масовіше. Суть публікації проста. Пригожинський бунт - знак Путіну не іти на вибори 2024.

Вибори в РФ-ії мають відбутись 17 березня. Остаточне рішення про них має ухвалити Рада Федерації за 100 днів до виборів.

В жовтні минулого року видання Медуза писало , що Кремль вже почав наради по підготовці до виборів. На той момент джерело видання стверджувало десь таке: вибори в адміністрації президента уявлять досить контурно, але вони будить "тільки під Путіна", "про жодних інших кандидатів не йдеться".

Правда, на той момент в Кремлі розраховували, що до березня 2024 війна з Україною буде завершена і Путін переможе вкотре на "антизахідній риториці", яка народу вже не сильно мажеться на бутерброд, але коли в того народу була власна думка.

При цьому підтримка народу планувалась як рекордна.

Після цього росії довелось пройти ще кілька стадій прийняття – Україна звільнила Херсон, битва за Бахмут тривала 9 місяців, Київ не тільки не впав за три дні, але і не вимерз і вимер за півроку регулярних обстрілів ракетами.

А після того, як в Москві на захист чи підтримку президента Путіна не вийшла жодна людина, а Санкт-Петербурзі вдалось зібрати лише якихсь червоноспідничних страшидл, сподівання це виглядає дещо романтичним. Навіть зважаючи на загальну практивку малювати результат.

І тут, звісно, найцікавіше, з якими силами в Росії Пригожин перебуває в переговорах, і як цю карту можуть розіграти решта еліт. Зокрема, бізнесових.

Досі українці досить зневажливо ставились до економічних санкцій проти російського бізнесу, і про їх спротив знали хіба що по кулуарним переговорам Абрамовича та Фрідмана з окремими представниками української влади.

Але оці рядки з Республіки змушують задуматись сильніше.

Далі цитата:

"1. У країні є правлячий ⁠клас: тисяча-друга надбагачів, чия поведінка визначається ⁠виключно грошима і владою, причому влада їм потрібна ⁠тільки для примноження грошей. Ці ⁠люди виявилися значно утиснуті запровадженими через ⁠війну колективними санкціями Заходу. Невибірковість санкцій не лише поставила під загрозу їхні капітали та обмежила розпорядження майном (нікуди літати на джетах, нікуди пливти на човнах), а й унеможливила перехід на бік Заходу, примусово кинувши в ще тісніші обійми Путіна.

1. Примусові обійми, всупереч популярній думці, часто призводять не до кохання, а до бажання придушити того, хто тебе обіймає. Ось чому правлячому класу такий важливий транзит влади.
2. Жодних ілюзій:

сенс транзиту влади — саме у знятті санкцій Заходу з російської еліти. Але якщо умовою для цього є кінець війни з Україною, то буде війні кінець.

Припустимо, Крим повернути мало хто готовий, тут серед майбутнього класу поки що консенсус, але Донбас і все інше — та подавіться. Це добро взагалі нікому не потрібно, окрім імператора Путіна, який загрався у римського імператора. А репарації, контрибуції — та заради бога! У країні нафти, як і раніше, багато, та й люди — друга нафта.

1. Найкращий час для транзиту – президентські вибори. Тому що жодний швидкий транзит (припустимо, Путіна, як і Павла, вбивають, або, як це стало називатися, "ліквідують") не робить змовників легітимними на переговорах із Заходом. А ось вибори, навіть імітаційні, — роблять. До них (якщо все за планом) залишилося нічого: менше 9 місяців".

І тут варто поспостерігати за російською фауною, хто таки стане наступником Путіна. Бо Пригожин, хоч бунтом і заявився на президентську посаду, для Заходу не менш токсичний, ніж Путін. Крім того, що "вагнерівці" визнані терористичною організацією у США, Естонії, Литві, Франції, взагалі примарно, що хтось з європейців зможе потиснути руку вбивці, який передавав до Європарламенту кувалду і на відео вбивав та ґвалтував людей.

Тому, якщо російським бізнеселітам, не хочеться і далі переливати нафту з танкера на танкер в районі Греції, щоб уникати санкцій, їм доведеться знайти м’якшого "пріємніка" Путіна. Якогось Собяніна, Дмитра Патрушева (син Миколи Патрушева — Секретаря Ради Безпеки РФ). Якщо російські бізнес-еліти на таке, звісно, здатні.