Чому Обама збрехав? + фото

Минулого тижня я прочитав висловлювання Барака Обами в інтерв’ю CNN про те, що в 2014 році Росія не здійснювала збройну агресію для захоплення українського півострову Крим. Сказати, що я був здивований — це нічого не сказати. Захід роками заплющував очі на російські витівки і вдавав, що вона нормальна держава. Всіляко їй догоджав. І тепер не останній діяч західного світу продовжує це робити.

Я приїхав до Криму наступного дня після того, як стало відомо, що люди у військовій формі без розпізнавальних знаків вночі з 26 на 27 лютого 2014 року захопили будинки кримського парламенту і уряду. І ті, хто виходили на підтримку, і ті, хто були проти — чудово розуміли, що це російські війська. Власне, увесь світ теж це розумів.

Сімферопольский аеропорт. 28 лютого, або 1 березня 2014 року. За логікою Барака Обами це мирний мешканець, який жодного відношення до російського війська не має. Фото Юрія Луканова. 

Лише президент Росії Владімір Путін вдавав, що Росія до цього не причетна. Він брехав, що урядові будівлі захоплені кримськими прихильниками Росії.

Після того, як півострів був окупований, Путін таки визнав, що це саме Росія здійснила цю акцію. При цьому вона брутально порушила світовий порядок, що встановився з 1945 року. Це — аксіома. Ніхто навіть не думає ставити це під сумнів.

І раптом виринає Обама, який заперечує очевидну істину. Я це можу пояснити лише тим, що він не хоче визнавати свою вину. Замість того, щоб виявити мужність, проаналізувати свої тодішні дії і зробити висновки, він ховає голову в пісок. Тим часом, до кривавої бойні, подібних до якої світ не знав з Другої світової війни, привів ряд помилок з боку лідерів Західних держав. Обама зробив ключові помилки.

Недавно в інтерв'ю ірландській службі новин RTÉ, опублікованому 4 квітня, колишній президент США Білл Клінтон висловив жаль з приводу Будапештського меморандуму, який він підписав 1994 року. Де факто він дав зрозуміти, що це був неправильний крок.

Після розвалу Радянського Союзу Україна відмовилася від третього в світі ядерного арсеналу в обмін на деяку матеріальну компенсацію і, як виявилося, пустопорожній папірець під назвою Будапештський меморандум. В ньому містилися суцільні декларації і лише один механізм — у випадку ядерної загрози скликати Раду Безпеки ООН.

Зрештою, на той час світових лідерів ще можна було зрозуміти, адже щойно закінчилася холодна війна, агресивний Радянський Союзу припинив своє існування, демонстрував прагнення до миру, і нікому в голову не могло прийти, що хтось захоче розв’язувати війну.

Захід сприймав Росію як надійного партнера і допомагав їй видряпатися з її проблем. А Україна, яка щойно здобула незалежність, ще не мала серйозного досвіду самостійної міжнародної політики і дуже покладалася на Захід. Власне, це одна з причин,чому вона дозволила так із собою повестися.

Ні чеченські війни, коли російська армія десятками тисяч вбивала мирних громадян, ні згортання  демократичних свобод в Росії не примусили світ насторожитися. Росію і її президента Владіміра Путіна сприймали як рівноправних цивілізованих партнерів. До колишніх радянських республік ставилися як до маленьких дітей і дивилися на них, використовуючи російські підходи.

У серпні 2008 року Росія почала війну в Грузії. Я був тоді у цій країні і бачив, що після кількох днів запеклих боїв дорога на Тбілісі була відкрита. Там стояли лише російські блок-пости. Грузинських не було зовсім. Хіба що десь поліцейські загони ніби переховувалися. Російські війська не пішли далі, бо Джордж Буш послав до місця подій військового корабля. Сам цей факт змусив росіян зупинитися. На той час росіяни ще побоювалися діяти всупереч волі США. 

На російському блок-посту. Грузія 2008 рік. Фото Юрія Луканова. 

Незабаром президентом став Барак Обама. Здавалося, у нього перед очима був кричущий випадок порушення світового порядку, дуже небезпечний прецедент. І треба йому покласти край - дати агресорові відчути, що такі дії не минуться для нього безслідно. 

Тим часом, Обама  демонстрував гіпертрофовану миролюбність. Замість того, щоб вжити заходи для покарання агресора, він влаштував з Москвою перезавантаження стосунків. Путін побачив, що йому можна робити все, що заманеться.

Ми в Україні тоді зрозуміли, що наша країна буде наступною. Бо Путін вже тоді захворів на ідею відновлення радянської імперії. А в росіян до України особливе ставлення, адже вона була другою найбільшою республікою Радянського Союзу — без неї існування імперії неможливе.

Через шість років Путін окупував Крим. А потім продовжив війну на Донбасі. Захід наклав санкції, але практика показала, що вони не допомогли. З Росією продовжували підтримувати бізнесові і політичні стосунки. За великим рахунком вона не дістала покарання.

Власне, така нерішучість Заходу і привела до нинішньої трагедії, коли оскаженілий ворог намагається знищити Україну і українську націю. А Обама продовжує вдавати, що нічого особливого у 2014 році не відбувалося.

Якщо розвивати далі такий підхід — можна добалакатися до того, що це справді не війна, а спеціальна військова операція. Бо так Путін сказав. А його слова ставити під сумнів — ніяк не можна. Чи не так? Принаймні так вважали на Заході до пори до часу.