Гнучкість та стійкість

Головними вміннями під час війни є гнучкість та стійкість.

Можливо для когось ці слова антоніми, але тільки не для тих, хто дійсно прохавав тєму.

Гнучкість - це перш за все вміння виживати і функціонувати в тісному колективі незнайомих людей з різних соціальних пластів, в яких є декілька тижнів на те щоб стати один одному ближче, ніж ти колись був з будь-якою коханою. Армійська приказка "лічний состав - єто піздєц" - вона про це. Оскільки більшість поповнення нашої відмобілізованої армії не служили і не сиділи - а це, вибачте, найкращі школи людства з екстремальної соціальної інженерії - вони з різним рівнем успіху проходять цей болісний процес. Плюс загальна мода людства на інтровертність та воннабі снобізм не додає навичок.

Пояснити з натуралістичними подробицями?

Кісазая що вчора пила горіховий лате і стіснялась дзвонити незнайомим людям - "- краще спочатку написати!" сидить навколішки над отвором замість унітазу, а над нею з сусідньої кабінки висотою по грудь стирчить голова хлопця, який теж ще вчора відмовлявся їхати в бар якщо там погана парковка і різке освітлення. Їх погляди перетинаються, і він каже їй "Доброго дня". Трійко братиків, які поруч чистять зуби, плюють від сміху пастою метрів на десять. Життя всіх цих людей більше ніколи не буде таким як раніше.

Більшість людей, з якими тебе зводить армія, тебе дратують. Бісять. Півтора роки спільного перебування на фронті породжують глуху, постійну злобу, яка спрямовується на всіх навколо - противника, командування, побратимів, байдуже. І для того, щоб з нею боротись - потрібна гнучкість. Будь-який колектив рано чи пізно впадає в побудову кугутських коаліцій, боротьбу за владу, пошуки союзників та ворогів - люди є люди, і гівномутство з неясних мотивів триває постійнопостійно, перетікаючи з форми в форму як фрактал.

Але є командна ланка - і з цим нічого не поробиш. Тож уявіть собі дуже поширену нині ситуацію - солдатом, який вчора був директором компанії з штатом в 1500 людей, керує лейтенант який в 1994 році, щоб не йти на строкову, за сало купив собі кафедру, а працював з тих пір вантажником.

Для того, щоб не йобнутись від тисяч подібних несправедливостей, якими наповнені ЗСУ, і знайти шлях до спільної Перемоги потрібна гнучкість.

А стійкість потрібна тоді, коли гнучкість не допомагає. Дурнувата, пиздувата, несправедлива і забюрократизована система - це все, що в нас є. Усвідомлення того, що в одне жало ти нічого не реформуєш, та і взагалі ніхто нічого не реформує, занадто багато людей є носіями цінності цієї системи - боляче лупить по голові. Нормальна і здорова реакція в таких ситуаціях - конфлікт, срач, кидання рапортами, відношення переведення зривання погонів перед строєм і решта театралізованих вистав.

Але в даному випадку стійкість має полягати не в відстоюванні своєї позиції, а в думці що краще для Перемоги. І можливо, для Перемоги краще схилити голову та потерпіти чергову несправедливість, дочекавшись поки гнучкість дасть шанс її виправити - або помститись тому, хто її допустив. Якщо ти доживеш, чи він доживе, мдєєєє.

Така от бівалєнтність життя.

Бажаю всім гнучкості і стійкості в правильних пропорціях! Переможемо.