Мама 4-річного загиблого хлопчика, яка погодилася віддати його серце для пересадки, перед операцію сказала лікарям: "Хай у вас все вийде!"

Директор Інститут серця Борис Тодуров з командою кардіохірургів вперше в Україні виконав пересадку серця від настільки маленькій дитині

Шестирічна Соломія із Ковеля більше року знаходилася на листі очікування – в нього вносять імена пацієнтів, яким необхідна пересадка серця. Але шансів, що для неї знайдеться донор, майже не було. Маленьким дітям не пересаджують серця від дорослих загиблих людей – орган має співпасти не тільки по групі крові, а й відповідати параметрам реципієнта: вазі, зросту… Шестирічці необхідне було дитяче серце.

-У суботу нам стало відомо про наявність хлопчика, який загинув, і його батьки погодилися віддати серце сина для трансплантації, - розповідає подробиці унікальної операції директор столичного Інститут серця, кардіохірург, який провів цю трансплантацію, Борис Тодуров. – В цей момент я з командою колег знаходився у Львові, де ми проводили іншу пересадку – і також дитині, правда, більш старшій. Це була 17-річна сирота із Мукачевого. Вона стала наша четвертою пацієнткою віком до 18 років, якій ми зробили трансплантацію. До цього ми пересадили серця двом Максимам – 13 та 15 років, та 12-річній Маргариті. Але це вже підлітки. Їм можна підібрати серце дорослої людини – невеликої по зросту та вазі. А тут ми дізнаємося, що у нас є потенційний донор дитячого серця. Наші педіатри знайшли Соломійку із 144 тих, хто знаходиться на листі очікування. Серед них дітей до десяти років було десятеро. Соломійка підходила найбільше, хоча вона на два роки старша загиблого хлопчика. В цьому були певні ризики.

-Яка хвороба серця була у Соломії?

-Трохи більше року тому у неї виявили ділатаційну кардіоміопатію – у такому випадку серце збільшується вдвічі, м’яз втрачає можливість перекачувати кров. Єдиний вихід в такому випадку – пересадка. Чому розвивається ця патологія? Причин декілька. Спричинити хворобу може вірусна інфекція, важкий грип, який ускладнюється міокардитом і, як слідством, кардіоміопатією.

-Ви кажете, що для цієї операції було забагато ризиків…

-Так. І в першу чергу не було співвідношення по вазі реципієнта та донора. Чотирирічний хлопчик був меншим за шестирічну дівчинку. Його серце менше, ніж потрібно було б у цьому випадку. Крім того, підбором препаратів після пересадки, які не дозволять органу відторгнутися, для таких маленьких пацієнтів ще ніколи ніхто не займався в нашій країні. Також потрібно враховувати, що у дітей операцію слід проводити по-іншому, не так, як у дорослих…

За декілька годин до операції в столичному Інституті серця відбувся консиліум кардіохірургів цього закладу, неврологів та нейрохірургу із "Охматдиту", анестезіологів, педіатрів…

-Прийняти рішення все ж таки провести пересадку мене переконало те, що я насамперед дитячий кардіохірург, - продовжує Борис Михайлович. – І всі ці роки оперував не лише дорослих, а й регулярно виправляв вади серця у новонароджених. Але зізнаюся – до операції я дуже сильно хвилювався. Але в той момент, як я зайшов в операційну, все пройшло. Я почав робити свою справу.

-Але ж ще ніколи ви не тримали на долоні настільки маленьке серце…

-Це дійсно так. Воно було дуже маленьким. Я страшенно боявся його уронити. Це знаєте, як з новонародженою дитиною. Ти все можеш про неї знати, неодноразово бачити крихітних дітей, але коли береш на руки маленьке дитятко, хвилюєшся, що воно вислизне з рук. Так і тут було. Це дійсно найменше сердечко, яке я тримав на долоні.

В цій операції не так технічні моменти відігравали свою роль, як психологічні. Досвідченим кардіохірургам, які провели десятки пересадок, в ніч з неділі на понеділок прийшлося дуже важко. Це відчувається навіть через екран телефону на відео, записаному під час коридору пошани – коли повз лікарів, які наступної миті зайдуть в операційну, провозять ліжко із донором. Одна справа, коли це доросла людина після інсульту чи важкої аварії, людина, яка прожила життя, яка щось бачила, яка має своїх дітей… А тут на ліжку майже не видно тільце хлопчика. Він, такий крихітний, вже сам стає продовженням іншого життя. Благородство вчинку його батьків приголомшувала дорослих чоловіків.

Відео коридору пошани

-До цього моменту я не спілкувався ні з батьками Соломійки, ні цього хлопчика, - зізнається Борис Тодуров. – І саме після коридору пошани до мене підійшла мама хлопчика. Сама! І сказала мені: "Хочу, щоб у вас все вийшло!" Коли ми з колегами вийшли із операційної, а це вже була глибока ніч, жінка чекала нас під дверима. Єдине, що її цікавило, що з дівчинкою все добре, що нам вдалося пересадили серце. І тоді я пообіцяв зранку, коли Соломійка буде дихати знову самостійно, я дозволю їй самій переконатися: сердечко її сина живе в грудях дівчинки.

Кардіохірург виконав дане слово. Це відео не можна показувати назагал з етичних та й юридичних міркувань. Але воно таке щемке… Послухавши стукіт серця, жінка дістала м’яку іграшку, піднесла її Соломійці і сказала: "Тепер у тебе є янгол, запам’ятай, що його звуть Юра… І ще завжди знай, що ми всі-всі тебе дуже любимо". Борис Тодуров був свідком цієї сцени. І він зізнається, що не зміг стримати сльози.

Вже за пару хвилин до маленької зайшли її батьки.

-Якщо в листі очікування є діти до десяти років, то як вирішувати питання їхнього спасіння? Хто може стати донорами серця для них?

-Є дитячі лікарні, в яких на рік гине 5-7 маленьких дітей від аномалій розвитку мозку. Вони можуть стати донорами не тільки серця, а й нирок, печінки… Дозвіл батьків в такому випадку – важкий, але страшенно гуманний вчинок. Сподіваюся, цей приклад стане поштовхом до того, що ми зможемо отримувати донорські органи, і будемо рятувати не тільки дорослих людей, а й дітей. Під час одного зі своїх стажувань в Ганновері я бачив, як легені пересадили майже новонародженій дитині. У світі рятують зовсім маленьких дітей. І ми маємо це робити.

Досвід лікарів Інститут серця колосальний. За шість місяців 2023 року у Інституті серця зробили 21 пересадку серця, 24 – нирок і 1 – печінки. Жодна клініка країни не робить стільки. Крім того, за цей же період часу тут проведено 1 200 втручань зі штучним кровообігом – це більше, ніж у доковідні часи. І це ми ще не згадуємо складні операції на серці, пов’язані з пораненнями наших захисників. Досвід і володіння сучасними методиками дозволяють нашим лікарям показувати найвищий фаховий рівень. І це ще й під час війни. Поки росія намагається вкрасти або вбити наших дітей, наші лікарі із усіх сил їх рятують.