Час прокинутися

- Ось, і забери його ногу.

Боєць протягнув мені закривавлену відірвану кінцівку.

Поранений хлопець, якого ми евакуювали, був непритомний, але в цей момент він відкрив очі, підняв голову – подивився на свою відірвану ногу і на мене.

Він був зовсім молодий, 2002 року народження.

Він був щиро відданий своїй службі.

І, на жаль, залишив на війні ногу в 21 рік.

Я хочу спитати – чи служить наше суспільство сьогодні так само віддано йому, як він щиро служив заради всіх нас?

Якщо під час війни замість виробництва безпілотників Рада направляє більш ніж півмільярда гривень на будівельні роботи в музеї Голодомору, то це важливо для мене. Бо за ці сотні мільйонів гривень можна було б виготовити більш ніж 30 тисяч FPV-дронів. Навіть якщо візьмемо ефективність 1:3, то це близько 10 тисяч вражених одиниць ворожої техніки.

Якщо під час війни в Києві міняють бордюри на нові, а старі були нічим не гірші, то це теж важливо для мене.

Якщо під час війни замість виробництва дронів, 10 мільйонів гривень виділяють на виробництво "аудіовізуального твору–серіалу під робочою назвою "Санаторій "Незабудка"", це теж важливо для мене.

Бо в росії ці дрони вже штампують десятками тисяч і дуже скоро всі вони полетять на наші голови.

І серіал "Санаторій Незабудка" не зможе нікого захистити.

Я прошу всіх прокинутися. Навіть якщо ви сьогодні за сотні кілометрів від фронту, це не значить, що в наступному році ви будете в безпеці. Війна не завершиться в найближчі місяці, а можливо і роки. Тому всі наші скудні, порівняно з росією, бюджети потрібно максимально направляти на наближення Перемоги України. Музеї ми обов’язково добудуємо після війни.

Я вірю, що Господь нам допомагає, і що нині опинившись на перехресті історії, ми зможемо зробити правильний вибір.