Податки військових - на потреби військових

Військові теж платять податки.

Такі самі податки, як інші громадяни.

А оскільки у нас все ще працює децентралізація, то приблизно 2/3 податку з доходів військовослужбовців лишається у місцевому бюджеті.

Податок іде до того місцевого бюджету, де зареєстрована відповідна військова частина.

2/3 податку з доходів - це 12 з хвостиком відсотків заробітної плати кожного військового.

Якщо цей військовий на нулі - то це умовно 14 тисяч гривень до місцевого бюджету щомісяця.

Якщо просто в зоні бойових дій - то умовно 6 тисяч щомісяця.

Якщо Тернопільська бригада ТРО зараз виконує бойові завдання у Харківській області - то це 6 тисяч щомісячно в бюджет Тернополя за кожного бійця.

Якщо Франківська ТРО займає позиції на нулі десь на Запоріжжі - то це 14 тисяч за кожного з бійців на нулі в бюджет Франківська.

Якщо Вас дивує 90 мільйонів на реконструкцію стадіону в Новояворівську Львівської області, то варто просто згадати скільки саме бригад, які зареєстровані в цій громаді зараз виконують завдання на нулі - і Вас це перестане дивувати.

Чи от візьмемо хоча б Харків.

В середньому, якщо батальйон ТРО просто перебуває в зоні бойових дій, то це на сьогодні - орієнтовно близько 3 мільйонів надходжень до міського бюджету на місяць.

Або близько 36 мільйонів на рік.

Але бувають ще місяці, коли батальон перебуває на нулі, чи то пак - переважно на нулі.

І це вже десь 5-6-7 мільйонів надходжень.

Тепер рахуємо коли таких батальонів 7 + управління бригади.

На виході маємо 300-400 мільйонів на рік надходжень до бюджету від податків військовослужбовців лише 1 бригади ТРО.

Додамо сюди інші формування сил оборони - в тому числі військові частини Нацгвардії.

І можемо легко вийти на суму 700-800 мільйонів гривень.

Це бюджет Харкова. І це 2023 рік.

Спойлер - за 2022 рік зарпалти в середньому були вищими і надходження були більшими.

Цифри по Києву, наприклад, мені навіть уявити собі складно.

Але, думаю, що десь 3-4 мільярди є точно.

Звідки потім з‘являються розв‘язки за мільярд з хвостиком та овочерізки з барабанами?

Звідти і з‘являються.

Все це фінансують військовослужбовці своїми податками.

Тут не тільки питання в тому, що місцева влада відверто іноді охрініває.

Тут питання в тому, що держава сама створює умови для такого охрінівання.

Зворотній бік децентралізації, так би мовити.

Але це лікується легко і швидко.

В межах повноважень та у спосіб, як говорять правники.

Просто потрібно нормативно закріпити, що на час воєнного стану місцева влада виділяє на потреби сил оборони суму коштів, що не може бути меншою, ніж сума надходжень з податків фізичних-осіб військовослужбовців.

Буде більше - на здоров‘я!

А от менше - ніяк.

І тоді ми побачимо омріяні мавіки замість нових бігових доріжок.

Нові джипи на фронті замість нових джипів коханок міських чиновників.

Скоби для благоустрою бліндажів замість нової бруківки для благоустрою вже по декілька разів "відблагоустроєних" вулиць.

Не треба вигадувати велосипед.

Просто залиште податки військових - на потреби самих військових!