Чому Кабінету Міністрів потрібно перезавантаження?

Чому Кабінету іністрів потрібно перезавантаження?

Нинішній Кабінет Міністрів України був сформований ще до початку повномасштабного вторгнення. І хоча багатьох керівників міністерств та відомств було усунуто по причинах недостатньої ефективності в умовах війни. Його очільник - Денис Шмигаль продовжує займати свою посаду залишаючись абсолютно неефективним керівником.

Шмигаль мав стати головнокомандувачем тилу, який зможе направити всі доступні ресурси на оборону, зняти обтяження для бізнесу, максимально ліквідувати непотрібні під час війни органи влади, імплементувати системні рішення дій органів влади в умовах надзвичайних ситуацій. Проте, наш прем’єр-міністр фактично самоусунувся від прийняття рішень, зайнявши позицію у другому ряду владної ієрархії.

Кількість скандалів, які останнім часом, напряму чи опосередковано пов’язані з роботою Кабінету Міністрів, множать на нуль довіру громадян до влади в цілому і до Президента Зеленського. І якщо окремі провали можна списати на конкретних осіб в Кабінеті Міністрів, то вже відсутність на це внятної реакції влади є провалом самого Шмигаля, як очільника уряду.

Бажання не ставати серйозним політичним гравцем і впливати на процеси, раніше подобалась всім у чинній владі. В ОП створили, такий собі, тіньовий Кабінет міністрів на чолі з Єрмаком та його 12-ма заступниками, які перетягли на себе важелі впливу в країні. В фракції «Слуга народу» в Верховній Раді теж були не проти мати такого слабкого політичного конкурента.

Але це все призвело до того, що Шмигаль так і не зміг чи не захотів:

1. Запустити системну роботу Укроборонпрому. Ми нічого не виробляємо в промислових масштабах. Міністерство оборони, за час повномасштабного вторгнення, не замовило в Укроборонпрому жодного безпілотника.

2. Шмигаль не зміг жодними чином підтримати український бізнес. Податкові послаблення, які були прийняті на початку повномасштабного вторгнення, були відмінені. Немає зрозумілого рішення з утримання в Україні підприємств, які масово втікають з України.

3. Шмигаль не реагує на всі кричущі випадки з безглуздими тендерами - він не зміг на своєму рівні відсікти можливість таких закупівель.

4. Авторитет Шмигаля серед членів Кабінету міністрів близький до нуля. Члени Уряду, якщо їм потрібно продавити якесь рішення, звертаються за допомогою до Єрмака чи його заступників, часто ігноруючи свого безпосереднього керівника.

5. Немає жодного алгоритму і стратегії дій для органів влади у військовий час. Всі продовжують жити і працювати немов немає повномасштабного вторгнення, реагуючи на проблеми як пожежна команда.

6. Повний провал комунікації з боку Кабінету міністрів. Вимоги суспільства ігноруються, наприклад, як в скандалах з призначенням Олени Думи чи петицією про відсторонення Олександра Ткаченко та багатьма іншими менш відомими скандалами.

Так не може тривати вічно. Апатія до всього, яка спостерігається у Дениса Шмигаля, шкодить державі, яка веде війну. Ми програємо тил.

Кабінет міністрів потребує нового очільника, який зможе не тільки стати авторитетом для громадян України, а й зможе взяти на себе відповідальність за все, що відбувається з економікою, соціальною сферою.

Президенту та його оточенню потрібно відкласти в сторону свої страхи виростити політичного конкурента, потрібно подумати про ефективність Прем’єр-міністра як одного з керівників держави.

Не час думати про майбутні вибори.