Про чиновників і їх мотивацію.

Сьогодні Київська міська рада виділила 4 мільярди гривень на оборону України. Це вдвічі більше, ніж, наприклад, Фонд "Повернись живим" зібрав за цей рік.
Чому це відбулось сьогодні, чому столиця держави, що веде війну, практично ігнорувала виділення коштів на оборону (1 мільярд було передбачено)? Це все завдяки тому, що чиновник дуже не любить, коли на його рейтинг, а отже ймовірність повторного потрапляння до влади, тиснуть негативні фактори у вигляді народного обурення.
До всіх цих скандалів з закупівлями, непрацюючими укриттями, влада столиці не сильно турбувалась обороною, не дивлячись на пережиті ракетні удари.
Громадський тиск - це єдина можливість змусити чиновників і депутатів працювати в інтересах громадян, оскільки інтереси у чиновників і громадян різні. Чиновники хочуть дати пилу в очі, перекласти бруківку, відкрити дитячий майданчик, бажано щоб за бюджетні гроші, і щоб можна було з того тендеру "відкластись на чорний день", пропіаритись на цьому.
Звісно, знаходяться ті, які аплодують в долоні такій "ефективності" "слуг народу", але насправді людям потрібна Перемога, Справедливість, Безпека в майбутньому, Добробут (читай: економіка). Проте все впирається в "хочу" і "можу". Люди хочуть, а чиновники цього не можуть дати і, мабуть, не сильно від цього страждають.
І, мабуть, в найближчому майбутньому інтереси громадян і чиновників будуть продовжувати відрізнятись. Така проблема була у мирний час, а в час війни - це стало катастрофою.
Саме тому ми бачили таку емоційну реакцію людей на всі ці тендерні зашквари. В головах не вкладалося, як таке можна робити, а в головах влади була приблизно така реакція "А, що? Ну, завжди ж так було, ну чого ви починаєте".
Ми вступили в війну на виснаження, при тому наш противник має повно ресурсів, а ми - ні. Люди вже не можуть своїми донатами закривати потреби військових, бізнес не може. Це повинна робити влада, як на центральному, так і на місцевому рівнях.
Вже є певні зрушення: заблоковано купу безглуздих тендерів, звільнено міністра Ткаченка, громади починають фінансувати оборону, влада показово закриває калаборантів та корупціонерів.
Це все результат того, що у нас є сильне громадянське суспільство. Кожен з вас, хто дочитав цей пост до кінця, - частинкою цього суспільства, ви є носіями змін, часто навіть не приписуючи собі таких якостей. Продовжуйте тиснути, коментувати, поширювати. Ми обов'язково переможемо на фронті, в тилу, корупціонерів та популістів. Дякую всім небайдужим.
Це такий спосіб обману. Ним користуються багато політиків у всьому світі. Тим більше - в Україні.
Наприклад, Януковоча вдалося привести до думки про необхідність віддати владу тільки шляхом повстання Майдану і ціною багатьох людських життів. І це один із дуже небагатьох винятків із описаного вище правила.
Все це так влаштовано всупереч самій логіці і смислу ідеї про делегування своєї влади людьми іншим людям, які стають їхніми "депутатами", тобто представниками.
Тому що якщо я вирішую, що якась людина більше не представляє моїх інтересів, то логічно було би негайно забрати мій голос у цього представника і, наприклад, передати його якійсь іншій людині, зробивши її моїм новим представником. І ця логіка вже діє у деяких галузях: свого адвоката можна поміняти у будь-який час, можна поміняти свого перукаря, свого продавця-постачальника будь-яких товарів... Навіть чоловіка чи дружину можна поміняти у будь-який час... А от "депутата" чи "президента" - ні. - Але це - лірика, а логіка каже, що у кожного виборця має бути право поміняти свого політичного представника у будь-який час, як тільки виборець вважатиме це за потрібне. Інакше "незмінний представник" цілком може представляти інтереси не того виборця, який делегував йому свій голос, а свої власні інтереси. - Це означає НЕВІДПОВІДНІСТЬ СИСТЕМИ.
При цьому ... ... --> https://continuousdemocracy.blogspot.com/ continuousdemocracy.blogspot.com