Люди і дельфіни

Черговий випуск гумористично-сатиричного онлайн-журналу «Перець 2.0»   

«Якщо немає витрат на культуру, тоді за що ми воюємо?» Вінстон Черчілль

Історичні роздуми про телефільм «Люди та дельфіни» (1983)
1983 рік, радянські люди мучаться від несвободи слова у маленьких хрущовках, зневірилися у гаслі про світле майбутнє та мріють про незалежність і кольоровий телевізор. На кіностудії «Київська кіностудія науково-популярних фільмів» кінематографісти з такого горя продовжують працювати над науково-популярними кінофільмами: досліджують людський мозок та підсвідомість, кібернетику, паранормальне, біосферу та виявляють зв'язки між усіма цими поняттями. 
Треба сказати «Київнаукфільм» був рупором Національної академії наук України, де до речі в той же період кібернетик Глушков (батько-засновник інтернету) разом із серцевим хірургом Амосовим розробляли тему людського безсмертя. І ось справа дійшла до дельфінів, в основу взяли повість українських фантастів «Гінці Нептуна», яку переробили в кіносценарій, а писали його не як зараз копірайтери, а головний редактор з рівнем знань вченого Юрій Аліков (що не завадило йому через 10 років створити сценарій розухабистого мультика «Острів скарбів» для Давида Черкаського) в дуеті з Володимиром Капустяном сценаристом рівня редактора Української Радянської Енциклопедії, за яким і зняли чотирисерійний художній фільм, або як зараз кажуть міні-серіал. Історія перегукувалася з повістю «Острів дельфінів» написаною британським фантастом Артуром Кларком на 20 років раніше в 1963 році і трьома роками знятим раніше мультфільмом «Дівчинка і дельфін» (1979). Вийшов такий собі «Соляріс» тільки про океан земний і морський народ дельфінів з інтелектом нарівні з людським. Зйомки фільму проводилися на Чорному морі в Криму у дельфінарії у бухті Ласпі.

ℹсторична довідка

Дельфінарій у бухті Ласпі був засновано в 1966 році як філію Севастопольського дельфінарію. Він входить до складу найбільшого в Європі центру наукових досліджень, де вивчають ссавців морської стихії. На території дельфінарію працюють фахівці таких професій, яких у всьому світі набереться не більше як сотня. Там проводяться унікальні за своєю лікувальною дією сеанси дельфінотерапії. Співробітники науково-дослідного центру за допомогою чорноморських дельфінів лікують складні психоневрологічні розлади. Це ураження нервової системи, церебральний параліч, порушення слуху і мови, аутизм, і навіть синдром Дауна а також жіноче безпліддя.

Отже фільм називається фантастичним як для нас сьогодняшніх, а для них тодішніх самий що не на є реалістичний бо про бувальщину.
Минуло ще два десятки років, країна разом із системою охорони здоров'я розвалилися, що означало звільнення від ярма несвободи, ми стали незалежними (від совісті та здорового глузду) та демократичними (читай нео-олігархічними). Але при цьому кіно якось закінчилося, перестали в принципі знімати історії для людей а про науку особливо, бо і ту наукову кіностудію і Академію наук розвалили. І євроорієнтири теж якось змінилися, на порядку денному вже не науково-технічний прогрес у союзі з інтелетуальними дельфінами а персональне збагачення, щоб маєток на три поверхи, і щоб і казіно під медичну маріхуану і з лгбт, отже щоб усе як у людей.

Отже, долаємо амнезію пам'яттю і переглядаємо старе кіно для прикладу і наслідування, щоб напісля перемоги спроектувати нову країну. А дітям фільм буде корисним тим, що вони побачать, як ЮБК виглядає.

І насамкінець, фільм був оцифрований «Гостелерадіофондом» Росії і демонструється на їх каналах у вільному доступі (і без жодних авторських відрахувань), бо Україні власна кіноспадщина не потрібна. А, наприклад, Одеська кіностудія продовжує розвалюватися благополучно відрейдерована екс-міністром культури (який до того 20 років стелився під Мосфільм) замість того, щоб її відродити через меценатські або західні інвестиції, адже Голівуд вже давно велику частину своє продукції знімає на кіностудіях Східної Європи в Польші, Чехії, Болгарії.

P.S. Вищий пілотаж мистецтва поневолювача у тому, щоб раб, продовжуючи залишатися у рабстві, почав вважати себе вільним. Але нам цього не зрозуміти, ми ж не дельфіни.