Знову про Альфа

«Кожному – своє»… Можливо, що й так. Але ж не тоді, коли ТВОЯ країна, Захисники ТВОЄЇ країни, боронять ТЕБЕ, теж українця (адже ти сам себе так називаєш!), від ВОРОГА! Знову, на жаль, на 510 день війни, яку ворог-злочинець розпочав після 8 років війни прихованої, на пам’ять приходить вислів кіношного героя Альфа про те, що «деякі речі повинні бути тільки в уяві»…

Певних речей, якими зараз «наповнилася» воююча Україна, навіть в уяві бути не повинно!

На побутовому рівні.

Більшість «тихих» українських міст вечорами наповнюються ревом моторів «залізних коней» останніх моделей, вартістю за сотню тисяч вічнозелених, на яких «патріотична молодь» (і не дуже «молодь») демонструє свою вправність, мужність та зневагу до війни і до кожного, хто зараз захищає країну від ворожої навали. Такі собі драг-рейсери, переповнені адреналіну та емоцій, зневажаючи правила дорожнього руху та здорового глузду, маючи вільний час, гроші та натхнення, задовольняють своє відношення до оточуючих пересічних простих українців та, загалом, до ситуації в країні, ганяючи навіть після початку комендантської години нічними вулицями. Та ще й з «рюмка водки на столе», що лунає з відкритих вікон модернових автівок.

Як? Де поліція? Де воєнкоми? Чи кожен з таких «пілотів» - інвалід дитинства і не може реалізувати свою адреналінову жагу на фронті? Мабуть у них у всіх ішемічна хвороба серця чи ще що страшне та невиліковне? Чи справа у тому, що у таких «вершників» дво- та чотириколісних коней є гроші на «відкупитися» чи «криша», яка за «телефонним правом» вирішить усі проблеми? Мабуть простіше забрати у фермера (перед цим пообіцявши йому максимальне сприяння, бо «виростити та зібрати врожай – важлива державна справа») останнього тракториста чи комбайнера? Як так? Чим водій «новомоднього» «мустанга» кращий (чи гірший) комбайнера?

Насправді, якщо ретельно розглянути та перевірити таких «нічних вершників», рівень не такий щоб дуже й «побутовий», але у порівнянні з іще одним проявом «розуму» провладних функціонерів, він здається зовсім маленьким та незначним.

Нерозумні та спірні витрати з місцевих бюджетів. Звідки гроші? Все просто. В бюджеті на 2021 рік загальний фонд оплати праці військовим та поліції складав трохи більше 100 млрд. А в бюджеті 2023 цей фонд збільшився в 10 раз — майже 1 трлн грн. Близько 175 млрд (18%) повертається назад в бюджет у вигляді ПДФО. 75% з цих коштів йдуть в місцеві бюджети, а це 131 млрд додаткових коштів, які отримують місцеві бюджети. Чому б і не «гульнути»!

Депутати Кременчуцької міської ради внесли зміни до свого рішення від 23 грудня 2022 року «Про затвердження Плану економічного і соціального розвитку Кременчуцької міської територіальної громади на 2023 рік». Серед іншого змінили суму видатків бюджету розвитку територіальної громади на будівництво пішохідної доріжки від бульвару Автокразівського до парку «Миру». Якщо раніше фінансування цих робіт передбачено за рахунок коштів бюджету Кременчуцької міської територіальної громади в сумі 20 тис 300 грн., то тепер ціна доріжки зросла в 65 раз – до 1 млн 311 тис 290 грн.

Закупівля послуг із озеленення на мільйон грн, яку провів Личаківський район Львова, спричинила резонанс поряд із гучними закупівлями барабанів та іншого обладнання, необхідність якого є спірною. А 1,3 млрд. грн., які вирішили виділити у Києві на ремонт транспортної розвʼязки? А 92 млн. грн. на ремонт порожнього стадіону в м. Новояворівськ, Львівської області? Хто там їздитиме чи гратиме, якщо ми не переможемо у цій війні? Для кого квіти у Луцьку на 1,5 млн. грн? Об’ємні літери на фасади місцевих рад, годинники з гравіруванням, овочерізки… І це тоді, коли призовник з далекого району повинен власним коштом дістатися обласного центру для проходження спеціалізованого медичного огляду та лікування?

«Маленькі діти – малі проблеми»… Витрати у регіонах не йдуть ні у яке порівняння з витратами центральних органів нашої влади, яка у воюючій країні витрачає мільярди гривень на те, без чого Україна зараз може обійтися стовідсотково. Тим, хто зараз сидить в окопах на передовій та втрачає здоров’я, кров, життя, захищаючи СВОЮ країну, ці «мільярди на вітер» були б зовсім не зайві. Потреби Захисників, завдяки допомозі партнерів та справжньому героїзму волонтерів, певною мірою вдається задовольнити. Та чи може бути зайвим квадрокоптер, прилад нічного бачення чи, навіть, прості труси гарної якості, щоб не виливати піт із мокрих штанів? Чи може наші війська на 100 відсотків забезпечені набоями та снарядами?

Мабуть, що так. Інакше, чи стало б розуму НАШОМУ мінкульту витрачати на серіали типу «Пригоди Кро Кро» 400 мільйонів гривень! Можливо, переважна більшість із замовленого мінкультом має патріотичне спрямування. Можливо… Але ж… 10 млн грн, які ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України» хоче витратити на зйомки серіалу «Санаторій «Незабудка», бійці ЗСУ «не забудуть» стовідсотково!

573,9 млн грн виділяють на реконструкцію Національного музею «Меморіал жертв Голодомору». Важлива справа, безумовно! Але ж не у той час, коли Україна бореться за своє майбутнє, за ЖИТТЯ! Мільярд на «кіно» та «музей»? Де розум? Чи потішить бійця в окопі думка, що ввечері хтось, вилізши з «ягуара» після нічних «заїздів» буде дивитися серіал «Вглиб кролячою норою» під чарку прохолодного винця з хамоном? Заради кого та чого він ллє кров?

Інколи просто отороп бере від подій у тилу. З передовою все зрозуміло. Там ворог, якого потрібно знищити, тут – побратим, товариш, за якого готовий віддати власне життя, краще - забрати вороже. Просто і зрозуміло. Але що за багнюка починає розливатися по тилам? Це саме із за цього аеропорт «Бориспіль», зачинений для українців на час війни, замовив прибирання своїх порожніх приміщень на суму в майже 52 мільйони гривень? Хто відповідає за те, щоб Батьківщина не починала смердіти?