Про воєнкомів.

Останнім часом новинні стрічки вибухають корупційними сенсаціями по воєнкомам, купа уваги прикута до затримань, конфіскацій, судів, навіть меми вже зʼявилися.

В одного вілла та автопарк як у шейха, плюс купа грошей, мільйони доларів, у іншого також фігня, але трохи менше, але все одно дофіга, у ще одного солдатики будують маєток а в кабінеті купа російсько-радянської атрибутики, з запасом на карну справу по державній зраді потягне, ще один налагодив переправку ухилянтів за кордон, сотні тисяч доларів в кишеню, інший теж нацарював, але його і його підлеглих типу відправили на передову (а от це повна фігня, те падло там нахєр не потрібно).

І весь час від повномасштабного вторгнення це ніхто не бачив, ні контррозвідка, ні ДБР, ні безпосереднє керівництво, так гарно всі маскувалися, як справжні шпони.

І тепер «воєнком» стало образливим словом, як матюк якийсь. І я з цим не згоден. Мова йде про злочинців, в погонах, але звичайних злочинців-корупціонерів.

Бо я знаю інших воєнкомів.

Початок повномасштабного вторгнення, ворог суне до Кривого Рогу, колонами, з відвалів Інгоку вже видно. І що роблять старики-розбійники з ЦМ військкомату, вони з трофейного Граду, трофейним БК, який випросив та виміняв Олександр Вілкул в Баштанці, палять ту колону вщент, біля Інгульця. Плюс облаштовують в військкоматі повноцінний ПУР і ЦУП, з відеоспостереженням навколо міста, і їхній БМ-21 на цілодобовому бойовому чергуванні. І вони не втекли з міста, як деякі працівники прокуратури та інші посадовці та народні обранці всіх рівней, «грьобані біженці».

Так що різні бувають ті «воєнкоми», бо ще є безліч тих, хто пройшов фронт, війну, має поранення і абсолютно заслужені нагороди.

Якось так.