Діагноз Горбунова: чому кіновиробники за наші гроші знімають шлак?

Скандали з Юрієм Горбуновим та іншими претендентами за державний кошт зняти чергову нецікаву примітивну продукцію у категорії "шлак" викликали не просто бурхливу реакцію суспільства, а й підняли тему неефективності роботи державних органів, які б мали просувати наші інтереси та формувати позитивну пропаганду України, поширюючи світові правду про війну з рф у світі.

Замість цього вийшло, що наближені до міністерст "свої" люди розподілили майже мільярд гривень для зйомок кінопродукції, які, за ідеєю, мають маркуватися як "патріотичне кіно".

Найбільше на горіхи дісталося Юрію Горбунову із його проектом "ОТГ Інгулець", який він зібрався знімати за 33 млн грн. Але головною претензією стало те, що синопсис "кіношедевру" цілковито передраний із кремлівського низькосортного серіалу, в який просто трішки вкрапили українських реалій і дотичність до подій після повномасштабного вторгнення.

І у всьому цьому скандалі навколо "ОТГ" Горбунов не може осягнути, чому його так сприймає українське суспільство. А тому це питання слід чіткіше розкрити. Раніше Юрій кінокар’єру міцно будував на співпраці із москвою, де щиро, як міг, грав блазнів-українців, дурнуватих "Микол", тупих селюків і інші типові образи кремлівських пропагандистів про українців. У "акторському" доробку Горбунова послідовна гра на московську аудиторію у ролях недоумка-недоукраїнця, як то у збоченій недопостановці "Вечори на хуторі біля Диканьки", де він грає козака з підбитим оком, чи у схожих ролях у шлакосеріалі "Останній москаль", де на справедливу думку більшості критиків, у "патріотичному" українського виробництва серіалі українці показані примітивними, недалекими дегенератами, тоді як гості з московії - розвинутими і продвинутими, і благородними та чесними. Це "високохудожнє" творіння критики віднесли до примітивних і низькопробних через погану гру акторів (у тому числі Горбунова), та кремлівські політичні наративи, які намагаються привити українцям комплекс меншовартості. Об’єктивно, з 2014 року - початку нападу рф на Україну, ніякий адекватний український актор чи діяч не брався б за подібний шлак і антиукраїнське лайно. Але Горбунов із задоволенням грав звичні для нього "комедійні" ролі блазнів-хохлів.

І на цьому продукування таких образів українців у Горбунова не зупинилося. Критики "Скаженого весілля" чи "Догори дригом" характеризували ці твори як чергове низькосортне лайно, з примітивним гумором, нульовою грою акторів, і все тим же протягуванням у кадр кретинських образів тупих українців у стилі кремлівських шовіністичних анекдотів. Те ж саме сталося і з серіалом "Село на мільйон", яке тернополяни розкритикували і захейтили за кремлівську шаблонність і нереалістичність показу життя на селі. У ньому взагалі нічого українського, крім вживання мови, не побачили.

І така справедлива критика переслідувала усі проекти, в яких грав, які знімав і продюсував Горбунов. Тобто у нього закріпилася стереотипність і шаблонність мислення стосовно героїв його стрічок, проектів, знімального процесу. І відштовхуючись від цього він щоразу продукує середньостатистичного тупого хохла з чергового села Великі Рагулі. Іншого мислення і способу подачі українців у його доробках не спостерігається. Таким чином Юрій Горбунов спілкується світом, такими бачить українців, і такими ж хоче донести світові через своє кіно.

І у зв’язку із цим виникає питання: а нахіба нам, українцям, такий продюсєр, і така продукція (ще й за наші гроші)? Ми справді на скільки ущербні і бідні на таланти, що мусимо винаймати таких, як Горбунов? Ми не можемо знімати якісну продукцію без участі подібних "козаків з підбитим оком"?

І як показала сама ситуація "ОТГ Інгулець", де він образився на українців за критику, але так нічого і не зрозумів, не осягнув головного - претензій до нього від суспільства. І вперто продовжує вважати, що його "комедії" потрібні нам, особливо у військовий час, тим більше зняті за державний кошт.

Втім, цей скандал пов’язаний не лише із Горбуновим, і схоже, що саме йому відвели роль громовідводу, щоб він перевів увагу громадськості із "освоєння" коштів з інших не менш скандальних проєктів. Нагадаю, що держава виділила близько мільярда гривень на зйомки "патріотичної продукції", і їх виграли наступні компанії, у більшості пов’язані із представниками влади та "Кварталу":

ТОВ "ОСНОВА ФІЛЬМ ПРОДАКШН" – проєкт "Чотири вікна";

ТОВ "СЛМ НОВИНИ" – проєкт "Битва за історію";

ТОВ "СЛМ НОВИНИ" – проєкт "Другий фронт";

ТОВ "ПРОКІНО" – проєкт "Одна родина";

ТОВ "МАМАС ПРОДАКШН" – проєкт "КРОНІН";

ТОВ "ПРОКІНО" – проєкт "Вглиб кролячою норою";

ТОВ "СТАРЛАЙТ ФІЛМС" – проєкт "Лікарі";

ТОВ "ЕНЕРЖІФІЛЬМ" – проєкт "ЗВИЧАЙНА ЛЮДИНА";

ТОВ "ЕНЕРЖІФІЛЬМ" – проєкт "ПОЗИВНИЙ ТАМАДА";

ТОВ "ДРАЙВ ПРОДАКШН" – проєкт "Нижча Ліга";

ТОВ "ТЕТ-ПРОДАКШН" – проєкт "ДРУЗІ";

ІП "1+1 Продакшн" – проєкт "Евакуація";

ТОВ "ПРОТОТИП ПРОДАКШН" – проєкт "СМТ Інгулець";

ТОВ "ТРИ-Я-ДА ПРОДАКШН" – проєкт "Операція "Добрий вечір"";

ТОВ "МАМАС ПРОДАКШН" – проєкт "Пекельна Крашенка";

ТОВ "АРТФОРМС ПРОДАКШН КИЇВ" – проєкт "Невістка прокурора";

ТОВ "АРТФОРМС ПРОДАКШН УКРАЇНА" – проєкт "ОПГ";

ТОВ "ФІЛЬМСТРІМ" – проєкт "Продовження роду";

ТОВ "ЛАЙТ КОММУНІКЕЙШН" – проєкт "Вміст чутливого характеру";

ТОВ "МЕЙНСТРІМ ПІКЧЕРЗ" – проєкт "Одна велика родина";

ТОВ "МЕЙНСТРІМ ПІКЧЕРЗ" – проєкт "Мистецтво в тіні війни";

ТОВ "Рікі-Тікі-Таві" – проєкт "Санаторій "НЕЗАБУДКА"";

ТОВ "МЕЙНСТРІМ ПІКЧЕРЗ" – проєкт "Мангровий гай";

ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ХАБ" – проєкт "Серце знає";

ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ХАБ" – проєкт "ПОТЯГ ДО ЖИТТЯ";

ТОВ "КС ПРОДАКШН" – проєкт "Шлях до дому";

ТОВ "ЛАЙТ КОММУНІКЕЙШН" – проєкт "ПІВТОРА ВІДСОТКА";

ТОВ "ЛАЙТ КОММУНІКЕЙШН" – проєкт "Homo amans";

ТОВ "ЕНЕРДЖІ ФІЛЬМ ПРОДАКШЕН" – проєкт "Моє кіно";

ТОВ "ФІЛЬМСТРІМ" – проєкт "Тривожні люди";

ТОВ "ЕНЕРДЖІ ФІЛЬМ ПРОДАКШЕН" – проєкт "Віті треба вийти";

ТОВ "ФІЛЬМСТРІМ" – проєкт "Паром";

ТОВ "КВАРТАЛ 95" – проєкт "Рік розплати";

ТОВ "КВАРТАЛ 95" – проєкт "Біженка";

ТОВ "Анімаційна студія 95" – проєкт "Пригоди Кро Кро";

ТОВ "КІНОКІТ" – проєкт "Театр бойових дій";

ТОВ "МИ-УКРАЇНА" – проєкт "ТУТ ЖИВУТЬ ЛЮДИ";

ТОВ "МИ-УКРАЇНА" – проєкт "ЦІЛІ";

ТОВ "ВАВЕРКА ПРОДАКШН" – проєкт "Моя люба Люба";

ТОВ "Фільм ю ей телевіжн" – проєкт "Приховані спогади";

ФОП Поставна Т;І; – проєкт "ДНК міста";

ТОВ "Файно-компані" – проєкт "Історія війни за майбутнє";

ТОВ "ГУД МОНІНГ ДІСТРІБЬЮШН" – проєкт "Сімейний альбом";

ТОВ "Ай К’ю" – проєкт "ПОЗИВНИЙ "САНТА"";

ТОВ "ЕНЕРЖІФІЛЬМ" – проєкт "ІСТОРІЯ СЕСТЕР";

ТОВ "ФРЕНДС ПРО" – проєкт "Курс щасливого життя";

ТОВ "ЕНЕРДЖІ ФІЛЬМ ПРОДАКШЕН" – проєкт "Сімейний консультант";

ГО "УКРКІНОФЕСТ" – проєкт "Ярослав Мудрий – тесть Європи";

ПП "ПРОДЮСЕРСЬКА АГЕНЦІЯ "АССА"" – проєкт "СОЛДАТИК";

ТОВ "МАМАС ПРОДАКШН" – проєкт "Вихід";

ТОВ "АРТФОРМС ПРОДАКШН КИЇВ" – проєкт "Відважна дівчина";

ТОВ "АРТФОРМС ПРОДАКШН КИЇВ" – проєкт "Ген вбивці";

ТОВ "Прайм Сторі Пікчерс" – проєкт "Скаут-ромашка".

Синопсиси поданих проектів вражають не менше, аніж скандальний "ОТГ Інгулець". Окрім критики якості сюжетів та задумок, випливли численні неадекватні сюжетні лінії проектів, які зніматимуться на державні кошти. Так, згідно списку ми заплатимо за зйомки життя ромів в країнах ЄС після повномасштабного вторгнення, про життя лгбт (сумнозвісне ТРО Мюнхен) у західних країнах і як їм там тяжко живеться, про різні соціальні групи та персональні історії людей, що втекли від війни. Вказують і на наявність комедій, у тому числі у стилі Горбунова.

Особисто хочу зауважити, що патріотичну продукцію слід випускати завжди. І особливо під час війни. Але отаке от, відсторонене, мало пов’язане із бойовими діями і показом того, що відбувається у нашій країні під час щоденних бойових дій - виглядає як блюзнірство і цинічна ницість. Так - подібні сценарії цілком можуть екранізуватися за власний кошт, з приватної ініціативи. Але не за бюджетні гроші. Адже у такому випадку у солдатів на фронті виникає логічне питання: вони там подуріли? Війна триває, а ці "нічого не крали" за явно непрозорими схемами "освоюють" державні кошти, щоб друзі верхівки влади не дай Бог не збідніли під час війни, і продовжували діяльність своїх компаній знімаючи черговий низькосортний шлак? І так, щоб не образити своїх колишніх партнерів із москви?

Я впевнений, що ніхто не буде проти того, щоб Україна знімала якісне кіно, яке привертатиме увагу до України та війни з рф. Це зараз чи не найнеобхідніша річ, окрім зброї. Якісна творча продукція дозволяє нам відстоювати ворога за кордоном, показувати нашу правоту, схиляти суспільну думку західного суспільства на наш бік. Продукція повинна хай і не достукатися до совісті орка, але показати пересічному жителю ЄС, якому, загалом, байдуже до долі українців, що поруч із кордонам Євросоюзу щодня убивають українців. І що прокремлівські політики та медіа, які запевняють його, що "не все так однозначно", а багато хто і взагалі закликає припинити постачати Україні зброю, бо саме через це війна і триває, - корупціонери і підтримують терористів. Їм не можна вірити. Але у нас, на жаль, над цим не працюють, наші митці знімають низькосортну продукцію, яка не цікава не лише за кордоном, а й українському глядачу. Відтак - цей інструмент політики через "м’яку силу" Мінкульт використовує бездарно, або на користь наближених осіб.

І незрозуміло чому, адже перед виборами Володмира Зеленського зняли у доволі успішному проекті "Слуга народу", який став популярним за кордоном. Він суттєво вплинув на політичну ситуацію в країні. На Заході давно осідлали тему використання кіно та медіа у протягуванні своїх наративів, пояснення складних речей у доступній формі. Через якісну картинку краще всього донести складні речі, а тому нерідко кіношедеври несуть в собі крім художніх, ще й політичні смисли. Так, наш фільм "Голод-33" у 1991 р. беззаперечно вплинув не лише на голосування за незалежність України, а й на викриття тему геноциду українців більшовицьким режимом. Після картини ми вже не боялися говоритися про пережите, за що раніше могли посадити, а тому таке розповідалося лише пошепки. Так само серіал "Макмафія" влучно показав британцям із чим намагається боротися їх уряд проголошуючи Брекзит, і як іноземні, у тому числі кремлівські, мафіозні угруповання намагаються поставити під свій контроль життя у Великобританії. Стрічка справді вплинула на вибір британців. Так само випущений у 2008 р. шедевральний фільм "Кривавий діамант" дозволив розкрити проблему впливу великих корпорацій на війну в Африці і фінансування ними насильства та терористичних організацій. Завдяки фільму видобуті терористами алмази у Зімбабве почали позначати "некомфортними", а корпорації типу De Beers намагалася менше "шкваритися" у придбанні ювелірної сировини у терористичних бандформувань. Суспільну думку вдалося змінити, показавши, що діаманти і коштовності, видобуті вбивцями, були і є кривавими. І всі учасники ланцюжка продажу подібного продукту також вимазуються кров’ю.

Чому наше Держкіно та Мінкультури не використовує цей сюжет, не намагається розповісти світові про те, як криваві московські нафтогазодолари убивають українців і корумпують західних чиновників - питання. Як і питання чому вони підтримують зйомки низькопробної продукції під виглядом патріотичної.