Безславні кріпаки

Вражина затіяла штурм як завжди. Без фантазії. В 4.35, без об'явлєнія войни, юнкерси і вся та нацистська поєбота... штурмова група вийшла, і дочапала до покинутих бліндажиків. З тих бліндажиків регулярно хтось драпав. Зайшли росіянці, нахапали пиздов, налетіли мавіки і арта - проєбали купу дронів і примудрились таки покращити парочку обриганів. Потім туди зайшли укропи. Результат приблизно той самий.

Посадочка і бліндажики наповнились жмурами. Хто з синім скотчем. Хто з білими пов'язками. Хто без пов'язок. Ті що з пов'язками - то залишки попередніх штурмових груп. Хто без пов'язок- то вже звичайна піхтура, яку загнали на позиції після того як їх зачистили.

Найгірша робота це штурмувати позиції. Друга найгірша - втримати їх. Особливо коли у вражини теж на цю посадочку є певні плани. І ладно б тебе їбали черговими обстрілами, це ще пів біди. Але коли тебе з посадочки намагаються вибити .... то вже не так весело.

Росіянці залетіли в кинуті окопчики (вірніше те що від них лишилось - розчовпані заглиблення в землі і нори з потворними отворами що чорними дзюрками дивилися у небо) і поховались. Арта саме човпла нашу піхоту і штурмовічки мали залітати і вибивати укропа.

Піхоту човпли якісно. Танком, бехами, артою, агсами. З неба це виглядало паскудно. Взимку б виглядало не так паршиво, але літо - і купа пилу підіймалась від кожної ляпки що прилітало. А прилітало дохуя.

- не хотів би я зараз бути там.

Але штурмовічків вже побачили. Спершу озвався черговий АГС сусідів, потім почав навалювати міномет, а потім під'їхали бехи, сау і нать з танка потім перепадало окупантам.

Штурмуюча група раптово перетворилась на таку ж саму піхоту, з тією лиш відмінністю що її не було кому вибивати. Але від того їм певно було не легше. Бо їх було чоловік 12, а норок - всього 4. І почались супер перебіжки з нори в нору. Дрони з гранатами гралися у whac-a-mole (це де молотком пиздячиш по ніркам з яких вилазять кроти). І в перервах між прильотами всього і вся окупанти перебігали з одного укриття в інше. Хто програвав - ставав 300. Хтось вибував з гри навічно.

Один мавік нам тоді збили, інший зійшов з ґлузду і йобнувся разом з гранатою в нірку до ахуєвшого . Уявляю вираз його обличчя коли мавік впав йому в нору зі словами "Цееее Джооонні!"

Дим розвіявся. І всі побачили іншу групу штурмовиків що бігли до нашої піхоти. "Рєбята, там 3 укропа осталось. Ані пабєгут" напевно казав їм їх командор. Вони на характері бігли дорогою до ліску, але дрон з гранатою вже їх побачив. І посеред дороги кинув їм її на голову. Зкид був невдалий і гранатка впала метрах в 5. Але цього було достатньо щоб їх лідер зупинився, задумався і кинувся назад ще швидше ніж біг на штурм. Інші кинулись за ним. Не получілось. Не прокатіло.

Після бою, дрончиками облітали район. Знайшли трьох жмурів. Лежали касіві, з гоупрошками, калахи модняві, обвішані коліматорами. Пацани йшли пилять контент. Пролежали днів з 5. Потім їх братушкі згадали, що рускіє сваіх нє брасают. Позабирали заодно і наших жмурів. Потім обмінялись на тих яких в свій час нахапали наші.

Безіменна посадка номер 21 так і лишилась нічиєю. Поки що. Потім ще наші там гребтимуть, і росіянці. Всі...

Десь якраз в цей момент прийшов наказ про переведення з самого ГШ) я з перших днів намагався з'їбатись з піхоти))) але на відношення бригади вже класично ложать хуй, наказ з ОК саботували. І наказ з ГШ теж бригада саботувала. Заєбали. Тому поки знов польотуєм мавіками і спостерігаєм і доповідаєм. Чи забомблюєм окупантів в кам'яний вік.

А так - заєбало вже все. І армія, і окупанти, і мавіки. З хорошого - у вільний час граю в Baldurs Gate 3. Хороше.