Чи можливо "прирівняти" НАБУ до СБУ?

Заява Президента України Володимира Зеленського щодо прирівняння корупції до державної зради на воєнний час наробила галасу не тільки в Україні, але й у наших західних партнерів.

Правозахисники та «прихильники» НАБУ почали шукати «зраду» у такій пропозиції. Їх зрозуміти можна, оскільки відсутність чітких юридичних формулювань завжди призводить до «накручувань» і «перекручувань» (відповідальні особи мали б підготувати даний кейс для Президента на основі права, а не політичної казуїстики).

Кажуть, нібито буде введено альтернативну підслідність, і корупційні злочини, підслідні НАБУ, будуть віднесені також до підслідності СБУ, в основному щодо ТОП-корупції. А це, на їх думку, призведе до розмиття відповідальності і НАБУ, і СБУ, а також дозволить через Офіс Генерального прокурора (спори про підслідність вирішує прокуратура) передавати «необхідні» провадження до Служби безпеки, яку повністю контролює Офіс Президента України. А вже там вирішувати, де ставити кому в формулі - «стратити не можна помилувати».

Такі побоювання мають основу під собою, однак передбачаю що цього не станеться, оскільки:

1. В інтерв’ю Президента не прозвучало ні слова щодо змін до норми Кримінального процесуального кодексу про підслідність, а наголошується лише про посилення кримінальної відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення.

2. Альтернативна підслідність для «ТОП-корупційних злочинів» об’єктивно призведе до постійних дискусій, спорів, сутичок, публічних скандалів, блокування роботи у трикутнику СБУ – НАБУ – ОГП (знаю з особистого досвіду).

3. Суди будуть переповнені заявами про зміну підслідності, або про відміну зміни підслідності (кому як).

4. Слідчі СБУ та їх колеги з оперативних підрозділів, які розслідують у нинішніх межах своєї компетенції і підслідності тисячі складних і багатоепізодних кримінальних проваджень, пов’язаних з війною (порушення законів та звичаїв війни, диверсія, терористичний акт, державна зрада тощо), фізично не зможуть забезпечити ефективне розслідування не менш складних «корупційних справ щодо багатомільйонних розкрадань державних активів та гуманітарної допомоги».

Висновок.

Відповідно до Кримінального кодексу України корупційними вважаються кримінальні правопорушення, передбачені двадцять одною статтею.

Не думаю, що такі корупційні кримінальні правопорушення, як «Неподання суб’єктом декларування декларації…», «Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів...», «Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин…», «Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток…» та інші, які явно не тягнуть на ВІП-корупцію, - будуть цікаві з точки зору внесення змін.

Анонсовані Володимиром Зеленським зміни (за його визначенням – прирівняння корупції до державної зради) будуть передбачати у кількох статтях (щодо розкрадання, зловживання владою або службовим становищем, отримання неправомірної вигоди тощо) – додатковий пункт приблизно такого змісту:

«Ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану, - караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна».

Санкція чітка, без люфту – або 15 років тюрми, або довічне ув’язнення!

Хоча не впевнений, що лише посилення кримінальної відповідальності зупинить казнокрадів і хабарників.

Позитивний ефект у боротьбі зі значними корупційним злочинами, на моє глибоке переконання, мало б забезпечення принципу співрозмірності і невідворотності покарання. Не штраф у дві тисячі доларів за кількамільйонний хабар (це про Миколу), а хоча би 7-8 років реального позбавлення волі… З однозначною перспективою відсидіти в тюрмі від дзвінка до дзвінка…