Нікому не соромно перед цими очима?

Цей текст про створення національного військового меморіального кладовища. Яке не створюють.
Я говоритиму, бо ті, кого ми маємо вшановувати цим місцем, вже ніколи нічого не скажуть. А їм було б що сказати. І вони б обовʼязково це сказали. Я говоритиму, бо вже урвався терпець думати, що хтось про це подумає.
Я не розумію позицію держави, яка не шанує тих, хто віддав свої життя за неї. Це сором держави і це біль всіх сімей загиблих.
10 років війни ми не можемо побудувати національне військове меморіальне кладовище.
За останні 8 місяців я чую від держави вже третє можливе місце створення, яке все далі і далі. І третій дедлайн, який все далі і далі. Від проекту на Лисій горі навесні 2023, з проектом в Бикивні до осені 2023, до найновішого чергового проекту.
До 2025 року. військове національне (!!!) меморіальне кладовище в селі Гатне (!!!), а не в місті Києві. Це останні новини щодо створення проекту національного меморіального військового кладовища від 19 серпня 2023 року. Новини, які не потрапляють на очі суспільству, а про які тільки випадково дізнаються родини загиблих воїнів.
Читайте. Пишіть свої думки. Це наша спільна проблема.








Ще один варіант - меморіал на території нинішнього "музею України у Другій світовій війні". Той музей, казали, що хочуть перейменувати на "музей боротьби за Незалежність України". Прибрати звідти радянську техніку, незрозумілі "скульптури", та, як варіант, зробити меморіал. бабу з мечем - страшне окупаційне радянське одоробло - теж прибрати.
Але, треба розуміти, що площа там невелика, всього біля 10-11 гектар.
То ж, звідси, виникає наступне питання: кого ми там будемо ховати?
Бо. наприклад, багато людей воліли б, аби загиблий був похований в рідному селі/місті, а хтось скаже, що, давайте в Києві, на меморіальному кладовищі. І багато людей оберуть саме меморіальне кладовище, якщо, наприклад, інших варіантів просто не буде і/або якщо це буде для них безкоштовно.
Бо, наприклад, поховати людину в тому ж таки Києві, в принципі - коштує дуже дорого. Бо кладовища в Києві давно переповнені. Але, не дивлячись на це, на київських кладовищах воїнів все ж таки ховають. На тому ж Лісовому кладовищі чимала нова ділянка, де поховані наші військові. Але цього мало. То ж, для багатьох людей, побудова меморіального кладовища - це, банально, можливість поховати людину, і не десь в Литках, далеко за Києвом, а в самому місті, куди можна відносно легко дістатися.
Але це Київ. А як щодо людей, котрі живуть не в Києві? Де б воин обрали поховати заглиблого? Скільки їм це буде по грошах? Яка ситуація з виділенням місць для поховання для військових загалом по Україні? Яким коштом це фінанасується/ має фінансуватися? Бо, по-факту, в нас люди не можуть отримати виплати за заглибого місяцями, не можуть довести що він загинув на фронті і т.д.
Стосовно Биківні - V черга - дачна забудова для перенесення Русанівських та Воскресенських садів на вулицю Радистів у Деснянському районі. Віталя для Ніконова робить з"їзди на Сади і далі буде просуваться варварська забудова елітним житлом прибережної зони.
Чим Гатне не підходить? Зараз вже майже Київ. Не хочу думати, що власники тамошніх маєтків на місцях вирубаних фруктових садів, проти.
Наприклад, біля Лісово кладовища, Берковця - ніякого метро немає й близько.
На *** пішов, зелена гніда!
Був такий персонаж...
Навіть в людожерскій рфії був представник загиблих пацанов - Пригожин і він промовляв до влади від їх імен і смертей, так промовляв, що путін прогинався, а він не любить прогинатися, але мусив прогинатися)
Нарешті і в нас хтось заговорив від їх імен, щоб держава, можновладці, еліти і всі інші усвідомили, що люди віддали найцінніше і вони не біосміття, як в рфії, а це найкращі представники нашого етносу чи суспільства і що вони заслуговують на неприхідну шану, заслуговують, щоб держава була гідні їх самопожертви, а не це зашифроване корумповане лайно!
На Майдані є Меморіал пам'яті Героїв Небесної сотні, є музей. Ця ж жертва набагато більша, кривавіша, болюча і ми не повинні відвертатися від неї, забувати або відставляти в сторону!
Новітній Україні 30 років і нічого путного не було створено, окрім цього болю! Як ще ми станемо нацією, якщо не через цей біль?
І в Києві земля дорога, її можна вигідно продати. Мертві ж не заплатять за київську землю.
Клодовище для героїв нікому не цікаве. Головне бабло зрубати, поки при посадах.