"Добробат": малих і другорядних справ не існує

На адресу добровольчого будівельного батальйону "Добробат" надходить безліч звернень від людей, життя яких було спаплюжене через російську агресію, а помешкання, де вони мирно жили десятки років, понівечені та пограбовані окупантами. Кожна з таких розповідей бере за душу і довго не відпускає, бо за ними завжди стоять чиїсь реальні долі, мрії та сподівання, брутально зруйновані брудним російським військовим чоботом. Ось одна з таких історій, яких по всій Україні, на жаль, тисячі.

Людмила Пузан, 58-річна жителька села Олександрівка, що на Херсонщині, на самісінькому березі Дніпровсько-Бузького лиману, народилася й все життя прожила та пропрацювала в рідному селі. Саме там вона і народила доньку Вікторію, а ще - разом з чоловіком облаштувала чудовий, міцний та зручний дім з великим домашнім господарством. І життя йшло своєю чергою: донька виросла, з’явилося четверо онуків, і Людмила вже чекала на пенсію, коли могла б приділити їм вдосталь часу. Але настали страшні часи: у березні 2022 року до села вдерлися ворожі війська.

Більшість мешканців Олександрівки, не бажаючи терпіти присутність окупантів, виїхали одразу, а пані Людмила ще два місяці вагалася, не в змозі залишити рідний дім та чимале господарство. Весь цей час вона здебільшого провела у підвалі, оскільки село опинилося у зоні бойових дій, а поруч з її будинком стріляли ворожі танки. Зрештою, вдалося виїхати в безпечне місце, кинувши своє обійстя на поталу загарбникам. Вже після звільнення Олександрівки Людмила знайшла свій будинок в жалюгідному стані. Так, він встояв, бо був збудований на совість, але від вікон, даху, господарських споруд майже нічого не лишилося, а все, що було всередині - пограбоване й опоганене окупантами. Для життя він виявився непридатним, тож Людмила змушена поневірятися в помешканні знайомих у сусідньому селі, якому не так дісталося від загарбників.

І це лише одна з тисяч подібних розповідей. В такі моменти прикро усвідомлювати, що "Добробат" на сьогодні просто не в змозі допомогти усім потерпілим від агресора українцям, але все ж-таки дещо зробити йому під силу - наразі це саме той щасливий випадок. Завдяки спортивній організації Run Ukraine, що опікується організацією наймасштабніших спортивних заходів України, довелося знайти необхідні 180 тисяч гривень на реконструкцію будинку. І вже невдовзі пані Людмила знову зможе чути в рідному домі не вибухи снарядів, а радісний сміх своїх онуків.