Про вірменські драми

Нема нічого простіше ніж написати щось про Південний Кавказ. Нема нічого складніше ніж написати правду про Південний Кавказ. То й не буду намагатися.

Тільки нагадаю, що як раз сто років тому росіяне саме за рахунок вірмен "прийшли до тимчасового порозуміння" з турками, та потім, звісно, намагалися знищити й Туреччину.

Нема сенсу питати про те, чи пам’ятають історію в Єревані. Сподіваюся її пам’ятають хоча б в Анкарі. Але про минуле нехай натхненно пишуть ті хто його старанно корегує у вечірніх ефірах під виклики буремних часів.

Я краще про гроші. Про вірменські драми.

Через півроку після того як Нікол Пашинян став прем’єром, у листопаді 2018-го Центробанк Вірменії випустив надруковану в Лондоні купюру в двадцять тисяч драм із зображенням Івана Айвазовського, Феодосії та Карадагу.

Тут я мав би іронізувати про погану прикмету друкувати на свої грошах те, що тобі не належить й ніколи не належатиме тим більше те, що наразі крадене.

Але згадав про герб Вірменії, й радянський й нинішній…

Тому замість сарказму дуже обережно побажаю вірменському народу й надалі мати у кишенях драми.

Та мати практичну можливість малювати на них не чужі, а свої, вірменські гори.