WOLF THEISS: ВОВЧА ХВАТКА РОСІЙСЬКОЇ КІСТКИ

Фрідмана люблять не тільки хороші русскіє, але й погані українці

Чотири близькі до путіна російські олігархи, Михайло Фрідман, Герман Хан, Олексій Кузьмевич і Петро Авен, будуть вимагати у України більше мільярду доларів у міжнародному арбітражі – через незаконну на їх погляд націоналізацію Сенс Банку. Як повідомляє бельгійське видання L'Echo позов буде ґрунтуватися на українсько-бельгійсько-люксембурзькому договорі про захист інвестицій.

Раби божевільного вбивці-диктатора, які фінансували і фінансують його кривавий режим, в тому числі за гроші, зароблені в Україні, вирішили пограбувати Україну повторно. Тепер вже, спираючись на міжнародне право.

Ми всі розуміємо, хто такий Фрідман, який віддано тис, тільки що не цілував лапу путіну. Нам ще раз це показав у Лондонграді Михайло Ткач. Нам ще це показали Схеми у матеріалі про компанію "АльфаСтрахование", яка на другому році повномасштабної війни надає послуги Росгвардії та підрозділам, що забезпечують охорону президента рф.

Здавалося, що після цього толерувати Фрідмана і виступати проти націоналізації Сенс Банку може хіба що Юлія Латиніна та інші "хороші руссскіє".

Але ж ні. Як казав не так страшні московські воші, як їх українські гниди. На захист Сенс Банку і Фрідмана встав керуючий партнер австрійської юридичної фірми Wolf Theiss Тарас Думич. Нагадаю, що це адвокат Тамаза Сомхішвілі – екс-топ-менеджера Лукойла, який під легендою ображеного "британського інвестора", щоправда із 8(!) російськими паспортами прямо під час війни намагається відсудити у Києва та України $100 млн. Дуже гучна справа, загугліть.

"Україна поверне Сенс Банк власникам" - австрійські юристи"

Спочатку 10 липня, за 10 діб до націоналізації банку, Думич виступив з авторською колонкою у виданні, які злі язики називають цвинтарем "джинси". Ніяких колонок ні до, ні після Думич не вів. У своєму дописі він заявив, що "з політичної сторони, цю ситуацію можуть намагатися представляти спрощено". Тобто, напад на Україну і фінансування кремлівського режиму, вбивства сотень тисяч українців і втрати держави на сотні мільярдів доларів – це політика, тимчасові речі. А от що вічне – так це економічні інтереси. В тому числі – російські. А тому "націоналізація вимагає відшкодування інвесторам їхніх збитків". Тим більш, що банк був "стійким і прибутковим", підкреслює Думич.

Далі більше. Вже після націоналізації, 13 вересня вийшло ціле інтерв’ю Думича із загрозливою назвою "Націоналізація Сенс Банку – міна уповільненої дії для держави?", присвячене виключно одній темі. Тут Думич був ще більш різкий у моделюванні майбутнього України і пообіцяв, що одразу після війни банк повернуть Фрідману. Причому навіть теплий ламповий інтерв’юер "Економічних новин" (судячи з усього, більш авторитетні видання просувати тему у такому форматі відмовилися) був вражений, оскільки перепитав щодо того, кому повернуть банк і Думич запевнив, що "тим, в кого забрали".

Націоналізація була помилкою Кабміну, на думку цього адвоката дияволів. Політичною помилкою, звісно. Можна ж було зробити Фрідмана з Авеном союзниками України, але ж ні, вирішили йти шляхом політичної доцільності. Бо був тиск. Суспільство чомусь тиснуло. Здавалося б, чого?

"Британський інвестор" перетворюється у люксембурзького

Торкнулися в інтерв’ю і теми підозри Фрідману від СБУ і сумнозвісного страхування, і виявилося, що підозра вийшла якась непереконлива, і у Лондоні, де живе Фрідман, ніхто на неї зважати не буде. А щодо страхування російської армії, то юрист Думич не впевнений, що Фрідман має відношення до діяльності групи Альфа у росії. Чесно кажучи, я навіть уявити собі не міг, що хтось при здоровому глузді може сказати, що засновник Альфи не має відношення до групи Альфа. Але тепер я бачив все.

Принаймні, мені так здалося до того, як я побачив, як інтерв’ю Думича почали розганяти. Спочатку в українських ЗМІ. А потім – ви не повірите, у сітці телеграм-каналів, яку СБУ визнало підконтрольними російському ГРУ, зокрема, у Шептуні і Картелі. Пости про те, що "австрійські юристи провели болючий лікнеп організаторам афери з націоналізацією". Звісно, тут думки Думича, вибачте за тафтологію, були творчо розвинуті, було обіцяно, що банк прийдеться повернути не просто, а "з ганьбою". Що влада виглядає клоунами у цій справі, і що слова Думича – це, ні мало ні багато, "європейський юридичний погляд". І що таке відношення до інвесторів "ставить хрест на ще ненаписаному плані Маршала для України".

Ну а після цих пекельних вкидів з’явилася вже новина про те, що Фрідман і Ко планують позов до України в арбітраж на основі міжурядової угоди про захист інвестицій. І ця деталь – напрочуд цікава і показова. Бо рівно на тому ж, на міжурядовій угоді про захист інвестицій між Україною та Великобританією, ґрунтував свої погрози Україні міжнародним арбітражем клієнт Думича Сомхішвілі і сам Думич. Один і той же юридичний підхід у двох дуже різних справах. Співпадіння? Не думаю.

А оскільки я вже вдруге зіткнувся з тим, що львівський адвокат Думич захищає росіян, мені стало цікаво – чи це особистий вибір пана Думича, чи це системна політика австрійської компанії Wolf Theiss, яку він представляє в Україні. І я вирішив це дослідити, тим більше, що у пості були наведені декілька клієнтів українського підрозділу компанії.

Як виявилося, Думич, на мою думку, слухняний виконавець волі австрійського офісу.

Wolf Theiss та російська спецоперація проти Нафтогазу у 2009 році

Отже, сама юридична особа ТОВ Вольф Тайс зареєстрована в Україні в жовтні 2008 року. Що досить дивно, бо це розпал економічної кризи, і велика кількість західних компаній навпаки закривали представництва в Україні. Пояснення цього дивного кроку з’являється у 2009 році, коли Wolf Theiss стала юридичним представником угорської Emfesz Kft Дмитра Фірташа при поданні позовів проти Нафтогазу в інтересах Газпрому – для примушення України до прийняття російських газових угод.

Що це були за позови? Нагадаю, що у новорічний період з 2008 на 2009 рік відбуваються скандальні газові перемовини між Нафтогазом та Газпромом у Москві, які перерослі у українсько-російський газовий конфлікт. 7 січня 2009 року Газпром припиняє постачання газу в Україну, Україна в свою чергу різко обмежує обʼєм постачання газу до Європи. В якості тиску на Нафтогаз та Уряд України починається серія судових позовів європейських газових компаній, які отримували російський газ через Україну – за припинення поставок газу. Перший позов подає 9 січня Emfesz Kft - до національного угорського суду в Будапешті та Суд Європейського Союзу на понад 30 мільйонів доларів.

В рф йде масована медійна підтримка цього позову. По пропагандистськи викривлено новина тиражується наприклад, на таких виданнях – Известия, Интерфакс, РБК тощо. Цього ж тижня у ЗМІ зʼявляються заяви компаній з інших країн-імпортерів російського газу про аналогічні позови до Нафтогазу – наприклад, Сербія. 18 січня 2009 року Нафтогаз та Газпром за участі премʼєр-міністрів Тимошенко і путіна підписують нові "газові угоди". І вже в березні 2009 року зʼявляється новина про те, що угорська Emfesz відкликає судові позови до НАК Нафтогаз України.

У 2009 році компанія Emfesz належала Дмитру Фірташу, перебувала в структурі управління РосУкрЕнерго і на газових перемовинах діяла в інтересах Москви. Однозначно дії з позовом Emfesz виконувало за завданням Газпрому для примушення України до умов росіян.

Тож, Wolf Theiss брала участь у російський спецоперації проти України. Спецоперації, яка, нагадаю, сприяла запуску ланцюжка неповоротних негативних подій для України – невигідні газові угоди 2009 року, слабка позиція Тимошенко на президентських виборах 2010 року, прихід до влади Януковича.

Wolf Theiss, Лукойл та AMIC Energy

Щоб зрозуміти, звідки в клієнтах Wolf Theiss опинився авторитетний росіянин Тамаз "Тобольский" Сомхішвілі, екс-топ-менеджер Лукойлу, партнер Алєкпєрова і Фєдуна, треба згадати 2015 рік.

В 2015 на тлі такого неприємного для Думича тиску суспільства на владу відбулася угода про перехід активів Лукойл в Україні австрійській компанії AMIC. Ще під час підготовки угоди обговорювалось, що зміна власника носить фіктивний характер і відбувається лише зміна вивіски, кінцевими власниками і управляючими бізнесом Лукойлу в Україні залишаються росіяни за "посередництва" номінальної австрійської компанії. В 2022 році БЕБ наклало арешт на активи AMIC в Україні посилаючись саме на відповідний звʼязок AMIC з Лукойлом.

Юридичне представництво покупця (AMIC Energy) здійснював український підрозділ Wolf Theiss, цьому є декілька пруфів. В прес-релізі самої AMIC Energy від 2022 року є посилання на деталі угоди купівлі активів Лукойлу, де юридичним представником вказано Wolf Theiss, а провідним юристом зазначено Тараса Думича.

Тариф "російський"

В той же час кейси з Газпромом, Лукойлом, Сомхішвілі чи Альфою це такі собі виключення у діяльності Wolf Theiss. Бо основний профіль компанії - супровід іноземних компаній по податкових питаннях, управління активами, угоди купівлі продажу. Рідше - кейси на конкретну (разову) задачу - підготовка структури юридичних осіб в Україні під клієнта, розробка положень і документів, дьюділіджанс активу/компанії, переговори з кредитором/банком/страхувальником/брокером.

У компанії є постійні поважні клієнти: Eckes-Granini Group GmbH (німецький виробник соків), Uniqa Real Estate (девелоперський підрозділ австрійської групи УНІКА), Kohlberg Kravis Roberts (американсько-європейський приватний інвестфонд), Metro International AG (німецький рітейлер), Optimum Solar Kft (австро-угорська енергокомпанія), Boehringer Ingelheim (німецький фарм-виробник), УкрМілкІнвест (рівненська "молочка", яка готувалась до IPO у Варшаві).

Якщо маєш таких клієнтів і берешся за відверто токсичні кейси з яскраво вираженим російським душком – треба мати дуже сильну мотивацію. У чому полягала ця мотивація – чи виключно у фінансовому питанні, яке зіпсувало поважну австрійську компанію чи чомусь ще – гадаю варто запитати у Тараса Думича його законослухняним клієнтам. А ще – правоохоронцям, які, зокрема, розслідують справу AMIC та Фрідмана.