Щодо участі України в Оттавській конвенції

Тепла осінь... Цей час минулого року був моментом загального піднесення, коли росіян відкинули від Долини, звільнили Святогірськ, Лиман... Мені ж він запам'ятався й тим, що у нас в ПДМШ було багато евакуацій поранених від протипіхотних мін... Найбільше від цих підступних маленьких мін "лєпєстків". І, на жаль, часто наслідком була ампутація ступні...
Нині, на Таврійському напрямі обсяг мінувань, здається, взагалі найбільший в світовій історії...
Воно мені болить, тому я заглиблюся в суть цього питання. Адже Україна зовсім недавно власноруч знищила мільйони протипіхотних мін з арсеналів ЗСУ.
На початок 2000-х років Україна мала п'ятий найбільший в світі арсенал протипіхотних мін. Більше було тільки у США, росії, Китаю та Пакистану.
Ліквідація запасів почалась з того, що Україна підписала і ратифікувала Оттавську конвенцію про заборону протипіхотних мін.
До речі, США, росія, Китай до цієї конвенції не приєдналися. Так само як і Ізраіль, Саудівська Аравія, Іран, Азербайджан, Індія, Пакистан, Південня Корея, Казахстан тощо.
Вже під час російсько-української війни, в період 2014-2020 років Україна знищила близько трьох мільйонів своїх протипіхотних мін.
На знищення мін Євросоюз та окремі країни видавали Україні дотації. Згідно угоди з Євросоюзом від 2014 року на ліквідацію 3,33 млн мін Україні виділялася дотація в розмірі 3,7 млн євро. Знищення протипіхотних мін з запасів Збройних сил України обходилося у 1,33 євро за штуку...
Натомість сьогодні бійці ЗСУ самостійно виготовляють та встановлюють саморобні протипіхотні міни, щоб обороняти свої позиції на Донбасі...
І ось питання.
Чи не було помилкою таке активне знищення мільйонів своїх протипіхотних мін?
Особливо в умовах, коли сусід-маніак навіть не збирався цього робити.
Чи не варто критично переглянути участь в Оттавській конвенції?
Як наприклад, Фінляндія, яка прийшла до висновку, що наземні міни є ефективною зброєю проти сил вторгнення і нині розглядає питання про вихід з Оттавського договору.