Курс гривні та керована гнучкість

Рубрика "після футболу" - хоча, правильніше було б сказати, після перших атак грізного супротивника.

Колись давно один експерт нічого не написав про обмінний курс і в нього відвалилася дупа. Долю не варто повторювати, тож ризикнув і собі написати, хоч колеги, та й, ніде правди діти, блогери, все написали стільки, що ніби нічого і не скажеш путнього нового. Тож це просто власні враження чи то спостереження.

Частина перша. Ані миру, ані війни.

Для тих, хто не дивився останні новини, коротко, НБУ вчора ввечері, після численних натяково-вербальних інтервенцій, відмовився від фіксованого курсу гривні. Але й купатися гривню також не пустив. Придумали – вибачте за недолуге порівняння, але в стилі одного одіозного діяча минулого століття – "ані миру, ані війни", ввівши термін "керована гнучкість курсу". Що це означає – якщо своїми словами, то НБУ вирішує, який курс буде офіційним, з огляду на попит та пропозицію. Коригуючи це інтервенціями, вже не вербальними, а грошовими. Тобто купуючи та продаючи (в наших теперішніх умовах – слово "купуючи" тут поки не дуже доречне) валюту в тих обсягах, аби досягти бажаного курсу.

Зрада? Бо ж це й можливість інсайдерської торгівлі, і взагалі ручне управління, ну і спалення міжнародних резервів. Ну так, якщо з цього боку подивитися, вирвавши з контексту, то зрада. Якщо трохи ширше подивитися, як той Соломон Самсонович на Дарвіна, то, в принципі, менша зрада, ніж те, що було, тобто фіксований курс і суворе зобов’язання його підтримувати (тими самими палаючими резервами).

Тим більше, що ринку й його класичному розумінні нема, та й не може бути (причину не треба нагадувати) – бо й обмеження на вивід валюти, й на торгівлю як таку, й припливи валюти залежать не від ринкових факторів, а від перебігу війни та готовності наших, як би сказати, колег, виконувати те, що пообіцяли, себто дотримуватися домовленостей із міжнародними партнерами. Як прибрати іронію/сарказм з попереднього рішення, то курс це десь відсотків на 90 функція міжнародної допомоги та кредитів – що більше, то міцніше. І відсотків на 10 всього іншого, включаючи любов торгівельних мереж до польських сирів закреслено небажання ефективно співпрацювати з нашими виробниками того, що тут виробляється. Себто різницею експорт-імпорт. Це таке, чергове пояснення, що ринку, в класичному розумінні, нема і він не з’явиться до перемоги так точно. Ліричний відступ.

Рішення – маю на увазі про відв’язку курсу – ризикове? Ризикове. Чому – бо сполучення слів "НБУ", "курс", "фіксація", "відв’язка" маю на увазі, в пресі, діє на середньостатистичного журналіста/редактора/блогера, а за ним і на пересічного українця десь як червона ганчірка на бика (хоча читав десь, що бику все одно на колір, та хай буде червона). Прогнозована реакція на фразу "Нацбанк відпускає курс" приблизно така як на "Німеччина об’єднується, нумо скупати сірники та сіль та горілку". В сенсі долар. Бо хтозна як далі, а як подорожчає, і все. Плюс це підігрівається емоціями медіа, й, думаю, також, російськими іпсо теж. Плюс реакцією ЛСД (лідерів суспільної думки, а не те, що можна подумати, хоча хтозна), та відомих телеграмами мокроекономістів, серед яких, здається, стало гарним тоном сварити Нацбанк (і не тільки) за кожної нагоди. Срачі на тему фінансів – ознака фінстабільності, як не крути, краще за будь-який індекс стресу чи щось тому подібне.

З іншого боку, ця стабільність – цілком привід для дії.

Частина друга: Коні, шампанське, коти, пиво.

Тут трохи піду всупереч тренду, себто, колег, які у більшості сказали, що час для "відв’язки-не-відв’язки" обраний не дуже вдало – треба, мовляв, або раніше (найбільш радикально налаштовані казали, що треба було ще наприкінці минулого року – ага, саме час був, під обстрілами, неясністю з експортом/посівною, та непідписаними меморандумами ані з ЄС, ані з МВФ), або пізніше. "З обоїмі не згоден", як той Шариков: навпаки, як на мене, час обраний вдало. Гривневі активи (депозити та ОВДП) для населення ЩЕ дають позитивну реальну доходність, вище тої, ніж валютні (очікувана інфляція 10.6%, ставки за річними депозитами в банках легко знайти на рівні 16%, а ОВДП, навіть середні можна купити ще під 15-17%, і там нема податків). Але там доходність ВЖЕ почала падати; такі собі ножиці. Іноземна допомога ЩЕ велика і ЩЕ триває. Населення ВЖЕ призвичаїлося до курсу 36.6. Але ВЖЕ пішли розмови зверху – міністр фінансів і заступник голови ОП відзначилися – що непогано б то девальвувати; а коли це лунає з кожної праски, бо ж читають та дивляться, емоції, яких нам не вистачає – то це формує очікування, і ясно які, зовсім не ревальваційні. Плюс ще один момент – рішення про "обмежене плавання" прийшло між монетарними рішеннями НБУЖ попереднє було 14 вересня, наступне 26 жовтня. Тож, якщо щось піде врозріз із розрахунками та очікуваннями – а воно піде неодмінно – то в НБУ як мінімум буде час на роздуми та корегування ставкою, обов’язковими резервами та іншими інструментами. А, ну і місія МВФ тут.

Тож, як на мене, таймінг гарний.

До питання – чи можливо було інакше. Наприклад, не відв’язувати, а пегнути (перепривязати) на іншому рівні чи зберегти фіксацію. Тут питання назустріч – а чи був взагалі такий варіант. Як на мене, такого варіанта не було. Зобов’язання перед партнерами (почитайте меморандуми), вже зроблена підготовка, нарешті, негативний трек рекорд позаминулої, ще за януковичей, фіксації, плюс негатів трітмент партнерів, що нас іноді сприймають як тотальних невігласів в економіці (з огляду на те, кого і з чим наші часто запускають на презентаційні конференції, і які ідеї висувають на офіційному рівні – розумію партнерів) – мовляв, дай їм волю, вони цю прив’язку ніколи не скасують.

Тому в псевдонаукових термінах "байєсівської економіки" - це коли дії зумовлені попередніми діями, тим, що вже маємо на столі, а не прагненням до світлого майбутнього – за відсутності альтернативи вибір зводився до одного: відв’язувати зараз або ще почекати. Невідзявки не порядку денному не було, тож тут точно нема чого критикувати. Як грошей купати коней в шампанському нема, то кота пивом облити цілком ок.

Частина третя: почьом погуляти гобіту.

До ризиків. Який ризик основний – той, звісно, що попит зашкалить одразу після оголошення – паніка й недовіра наше все, це, так би мовити, реальність, яка існує, як не критикуй "не тойнарід", той не треба критикувати того - і курс втримати не вдасться. Вірніше вдасться, якщо вже йти на принцип, а для НБУ це, безумовно, принцип, особливо після згаданих вже – і 99% певен, неузгоджених з Нацбанком – вербальних інтервенцій міністра фінансів та заступника голови ОП. Питання ціни. Скільки коштів із резервів НБУ готовий витратити на інтервенції, тобто на підтримку відносно стабільного курсу. В НБУ, певен, такі орієнтири є (не може не бути), питав, не сказали. Недовіра – вона в усі боки працює, і до Нацбанку, й звідти, ще дорога із зустрічним рухом, для танцю треба двоє. Відволікся. Так що це ключове питання – скільки.

Що буде з гривнею тут і зараз – якраз не питання, і про це, здається, всі синхронно написали, тут консенсус. В короткому періоді, місяць-півтора – нічого не буде. Триматиметься. Ну, може, сходить туди-сюди, як той гобіт, туди й назад, як вже було і буде. Тому, як влучно Паращій зазначив на одній із зустрічей, найкраща тактика зараз це на паніці продати долар в ларьку, аби за місяць відкупити його дешевше.

Питання лише ціни – резервів, тих, що міжнародні. Я б сказав би – суто на інтуїції – десь так. Що якщо вдасться вгомонити попит на долар після цього рішення десь за 5 млрд інтервенцій із резервів протягом місяця, то це буде успіх. Якщо 6 мільярдів, тобто десь в середньому двомісячний обсяг продажів за місяць – то це дуже ок. Для того резерви й скирдували, це непогана ціна за відмову від фіксації. Якщо більше – тут треба дивитися.

Але це не більш ніж суто цифри зі стелі, точніше, з власної уяви.

Що буде з гривнею далі, на горизонті року. Пожалійте, я не мольфар, аби таке прогнозувати. Що завгодно може бути, і тут ключові зовнішні фактори – війна та допомога – що не дуже під контролем НБУ чи чиїмось контролем. Тому в мокроекономічному стилі прогнозувати не буду. Врешті-решт, згадайте власні прогнози річної давнини, зараз виглядають якщо не смішно, то не актуально.

Частина 4: Рахунок на табло: 0.06% - 550 млн доларів

У футбольних термінах, зіграно… та, думаю, ще не перший тайм, десь перші 10-15 хвилин. Що на табло. Курс фактично не змінився: був 36.5686 став 36.5901. Девальвація на 0.059%. Або, для любителів зради, як той вже згаданий Паращій зазначив, і також влучно, в річному виміри долар подорожчав на 24%.

Перемога? Ціна питання. 550 млн доларів інтервенцій (цифру взяв в Інтерфакса, який посилається на учасників ринку, тож сам, як не учасник ринку, не перевіряв, то й повірю, Інтерфакс до таких речей серйозно ставиться й порожняк не гоне). Це десь в три рази більше, ніж звичайний денний попит. Ну що дивно, якщо дивитися без контексту – за фіксованого курсу витрачали 150-180 на день, а за більш ліберального – 550. З контекстом – зрозуміло: "сірники та сіль, грєбєм, поки є". Жодних жалоб, це реальність.

Любителі зради або арифметики також тут можуть порахувати, як швидко закінчяться резерви за таких денних інтервенцій. Але тут немає лінійної залежності.

Отже, після 10 умовних хвилин умовного матчу. Тиск сильний, поки досить великою ціною ворота вберегли. Не поразка, але ще й не перемога. Та ніхто першого дня на тотальну перемогу і не сподівався, як на мене.

Дивимося – чи беремо участь – далі, така банальна реальність поки що.